справа №380/22655/21
щодо вирішення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення
21 січня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кухар Н.А.
секретаря судового засідання Лєбєдєв Д.Ю.
за участю:
позивача - не прибув
представника відповідача (заявника) - Пізняк О.Є. (за межами суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника Державної податкової служби України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-
Представник Державної податкової служби України подала заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення (вх. №3511 від 16.01.2025) в частині із «Зобов'язати Державну податкову службу України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року» на «Стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року, в розмірі 15 182,16 грн., з утриманням усіх передбачених законодавством України податків та зборів при її виплаті».
В обґрунтування заяви зазначала наступне. Закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-BP «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-BP) визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Статтею 1 Закону № 108/95-BP визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійноділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства
Згідно зі статтею 24 Закону № 108/95-BP виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.
Місцем роботи Позивача було Головне управління ДФС у Львівській області. Комісія з реорганізації надала розрахунок, відповідно до якого компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року становить 15 182,16 грн.
В судовому засіданні 21 січня 2025 року представник ДПС просила змінити спосіб виконання рішення суду.
Позивач в судове засідання не прибув, причин неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до ч.2ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення заяви по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю - визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року; зобов'язано Державну податкову службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року у справі №380/22655/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року касаційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №380/22655/21 залишено без змін.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача про заміну боржника у виконавчому провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року про відмову у заміні сторони виконавчого провадження у справі №380/22655/21 залишено без змін.
Факт невиконання відповідачем рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року не заперечується сторонами.
У зв'язку із чим Позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено: Встановлено судовий контроль та зобов'язати Державну податкову службу України подати до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року у справі №380/22655/21 протягом 1 (одного) місяця з дня отримання копії ухвали.
Представник Державної податкової служби України в заяві зазначила, що місцем роботи Позивача було Головне управління ДФС у Львівській області, тобто нарахування та виплата заробітної плати Позивачу здійснювались саме ним. Державна податкова служба України не здійснює ведення обліку робочого часу та нарахування заробітної плати працівникам територіальних органів. Окрім того, підрозділи податкової міліції у структурі ДПС та її територіальних органів відсутні. ДФС України не передавала документи до ДПС України.
Таким чином, на думку представника Державної податкової служби України, є підстави для зміни способу виконання рішення суду шляхом стягнення з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року, в розмірі 15 182,16 грн., з утриманням усіх передбачених законодавством України податків та зборів при її виплаті.
Розглянувши питання про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі №380/22655/21, суд врахував норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та зробив такі висновки.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством.
В абз. 1 пп. 3.2 п. 3 рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина. Виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно із ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Системний аналіз наведеної правової норми дає підстави дійти до висновку про те, що підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що перешкоджають належному його виконанню: ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Тобто, встановлення/зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання.
З матеріалів заяви представника Державної податкової служби України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у даній справі і пояснень відповідача вбачається, що визначений судом спосіб виконання судового рішення у даній справі, як зобов'язання Державну податкову службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року, не призвів до відновлення прав позивача у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
Відтак, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено право позивача на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року, з огляду на те, що виплата не здійснюється, тобто, встановлений судом спосіб виконання судового рішення не призвів до відновлення порушеного права позивача, суд доходить висновку щодо обґрунтованості вищевказаної заяви ДПС України, та відповідно наявності підстав для її задоволення, зміни способу та порядку виконання судового рішення у даній справі на стягнення відповідних сум виплат на користь позивача.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 378 КАС України, суд, -
Заяву представника Державної податкової служби України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій - задоволити.
Змінити спосіб та порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року у справі №380/22655/21, а саме: «Зобов'язати Державну податкову службу України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року» на «Стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за період з 2018 по 2021 роки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 24.09.2021 року, в розмірі 15182,16 грн., з утриманням усіх передбачених законодавством України податків та зборів при її виплаті».
Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику та учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк, установлений ст.295 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.01.2025 року.
Суддя Кухар Н.А.