Справа №753/12805/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/843/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
21 січня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року,
Вироком у кримінальному провадженні 12023100020002043обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені законом.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.
Як встановлено вироком суду, ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану в Україні, маючи не погашену у встановленому законом порядку судимість, 31 травня 2023 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , керуючись раптово виниклим злочинним умислом на вчинення крадіжки з метою власної наживи, перебуваючи на 19 поверсі вказаного будинку, шляхом зламу замків дверей, проник до квартири АДРЕСА_3 та повторно, таємно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_10 , на загальну суму 28 651,80 грн.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), з метою реалізації власних потреб, ОСОБА_7 , проходячи повз будинку АДРЕСА_2 , зайшов до вказаного будинку з метою виявлення квартири, двері якої були б обладнані ненадійними засобами захисту та які він з легкістю міг би зламати для відшукання та викрадення цінних речей.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), пов'язаного з проникненням до житла (крадіжка), ОСОБА_7 , піднявшись на 19 поверх вказаного будинку, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та його злочинні дії носять таємний характер, виявив вхідні двері до квартири АДРЕСА_3 , які були обладнані одним врізним циліндричним замком. Перебуваючи біля вказаних дверей квартири, використовуючи заздалегідь заготовлені предмети для зламу замків, відчинив двері та проник до вказаної квартири, де з метою відшукання цінних речей, обшукав її та таємно викрав звідти майно, а саме: павербанк «Elfbar» ємністю 40 000 МАН, вартістю 550 грн.; чохол пристрою для нагрівання тютюну GLO, вартістю 120 грн.; 4 пристрої для нагрівання тютюну GLO, загальною вартістю 1 916,80 грн.; Apple Macbook Air13 2015 року випуску разом з зарядним пристроєм, вартістю 9 075 грн.; Apple Macbook Pro15 2010 року випуску разом з зарядним пристроєм, вартістю 8 000 грн.; Apple Macbook Pro13 2012 року випуску разом з зарядним пристроєм, вартістю 8 990 грн., а всього викрав майна на загальну суму 28 651,80 грн.
У подальшому, ОСОБА_7 , заховавши викрадене до власної сумки чорного кольору, утримуючи при собі викрадене майно, з місця вчинення злочину зник разом з викраденим майном, яким розпорядився у подальшому на власний розсуд, завдавши матеріального збитку ОСОБА_10 на загальну суму 28 651,80 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, прокурор вважає, що вирок суду підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості і неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема, як зазначає апелянт, внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, ОСОБА_7 призначено явно несправедливе, невиправдано м'яке покарання із помилковим застосуванням ст. 75 КК України. Покарання, призначене із застосуванням ст. 75 КК України, є м'якшим за покарання такого самого виду та розміру, яке належить відбувати реально.
Крім цього, прокурор просить звернути увагу на те, що станом на час прийняття рішення судом, у зв'язку з невнесенням відповідних відомостей до ЄРСР, суду першої інстанції не було відомо про вже призначене умовне покарання ОСОБА_7 , а саме вироку Дарницького районного суду м. Києва від 06.03.2023 (справа № 753/3216/23), згідно якого ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думки обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які за згодою учасників судового провадження досліджувались у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому, згідно із ч. 2 ст. 394 КПК України апеляційному оскарженню і перегляду не підлягають та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого.
За змістом ч. 1 ст. 420 КПК України, підставами для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції є, у тому числі, неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування до призначеного покарання ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, є слушними та ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
За змістом ст. 75 КК України суд може звільнити особу від відбування покарання із випробуванням, якщо із урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу та інших обставин справи суд дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання із випробуванням суд послався на тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, а саме вчинення раптового корисливого злочину через скрутне матеріальне становище; обставини, які пом'якшують покарання, якими суд визнав щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне й повне відшкодування збитків; дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, є особою молодого віку, під наглядом лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має повну середню освіту, працював, має родину та постійне місце проживання.
Проте, обмежившись перерахуванням обставин, визначених у ст. 65 КК України, які враховуються при призначенні покарання, суд у вироку не навів будь-яких мотивів, із яких він дійшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без реального відбування ним призначеного покарання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б вказували на можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без відбування призначеного покарання. На підтвердження такого висновку, колегія суддів звертає увагу на тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані, що характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних кримінальних правопорушень проти власності, в тому числі грабежу, був засуджений до покарань, які відбував реально, однак після звільнення з місць позбавлення волі через незначний проміжок часу знову скоїв умисне кримінальне правопорушення за яке був засуджений до покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України. Надалі, під час іспитового строку знову вчинив тяжкий корисливий злочин, що на переконання колегії суддів, свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення. При цьому, на переконання колегії суддів, місцевим судом належним чином не було враховано фактичні обставини кримінального провадження, зокрема те, що майно було повернуто потерпілому працівниками поліції, отже добровільне і повне відшкодування завданих збитків не було волею обвинуваченого. Наведене у своїй сукупності безумовно вказує на неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та необґрунтованість рішення суду про звільнення його від відбування покарання із випробуванням. Будь-яких даних, які б давали колегії суддів підстави вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, матеріали провадження не містять. Вирок у частині покарання не відповідає критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості, а тому у частині призначеного покарання він підлягає скасуванню із ухваленням нового вироку у цій частині.
Колегія суддів погоджується з видом та розміром покарання, призначеним ОСОБА_7 судом першої інстанції, оскільки при визначенні обвинуваченому виду та розміру покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України. Таким чином, на переконання колегії суддів, призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, без застосування положень ст. 75 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченогота запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 21 січня 2025 року, зарахувавши в строк відбування покарання період перебування ОСОБА_7 в місці попереднього ув'язнення у даному кримінальному провадженні, а саме з 31 травня 2023 року по 31 липня 2023 року з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня отримання копії вироку суду.
Суддя Суддя Суддя