03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 761/42021/23 Головуючий у суді першої інстанції - Аббасова Н.В.
Номер провадження № 22-ц/824/2916/2025 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Русан А.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2024 року у справі позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є донькою померлого ОСОБА_3 . 02 листопада 2023 року позивачу стало відомо про смерть батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим (повторно) відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 03 листопада 2023 року.
В подальшому, 06 листопада 2023 року позивачка звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської І.М. із заявою про прийняття нею спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Постановою від 06 листопада 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською І.М. було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку.
Тому позивач була вимушена звернутися до суду із даним позовом та просила вирішити спір у судовому порядку, задовольнивши позовні вимоги.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва позов ОСОБА_2 - задоволено.
Визначено додатковий строк для прийняття спадщини ОСОБА_2 , після померлого ОСОБА_3 , строком в два місяці з моменту набрання рішення суду законної сили.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участь у справі в суді першої інстанції) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Апелянт посилається на те, що вона на момент розгляду справи в суді першої інстанції була та є власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, 17 липня 2020 року нею, на підставі договору купівлі-продажу квартири з ОСОБА_4 , нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 558, було придбано квартиру за вищевказаною адресою. Право власності на зазначену квартиру підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №216816030 від 17 липня 2020 року. Відтак, апелянт зазначає, що вона набула у власність квартиру після смерті ОСОБА_3 та після спливу шести місяців, наданого законом для прийняття спадщини.
Звертає увагу суду, що на час розгляду справи позивачу було відомо, що спадкове майно відсутнє у її батька. Натомість, апелянт зазначає, що саме вона є власником майна, яке мала на меті спадкувати позивач.
Апелянт не погоджується із підставами, викладеними у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, що спадкоємцем не подано своєчасно заяву про прийняття спадщини після смерті батька, оскільки позивач проживала поза межами території України, а також, бо померлий останні роки свого життя не спілкувався із родичами, оскільки вважає такі підстави не достатніми.
Разом з тим, апелянт вважає, що позивачем введено суд в оману щодо необізнаності про смерть батька. Тому у позивача були відсутні перешкоди для реалізації права на прийняття спадщини у встановлений законом строк. Позивач також не надала жодного доказу неможливості звернення до нотаріуса.
12 листопада 2024 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - Шевчука А.С. , у якому просить закрити апеляційне провадження для подання заяви про прийняття спадщини.
Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі зазначає, що позивач не могла реалізувати своє право на спадщину, оскільки була необізнана про смерть батька. Вказує, останній перестав спілкуватися з позивачем, вів нелюдимий спосіб життя, не працював та рідко виходив на вулицю, відповідно у позивача були відсутні будь-які соціальні зв'язки, тому ніхто не міг повідомити позивача та інших родичів про смерть ОСОБА_3 .
Вказує, після смерті останнього працівниками поліції проводилися певні процесуальні дії для з'ясування обставин смерті, проте, працівниками поліції не вчинялися або неналежно вчинялися дії для розшуку родичів померлого, оскільки ні позивач, ні інші родичі не знали про смерть ОСОБА_3 .
Представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить жодних відомостей щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на квартиру, тому вказане рішення є підставою для державної реєстрації будь-яких речових прав за позивачем.
Вважає, підстави для перегляду судом апеляційною інстанцією відсутні, оскільки апелянтом не доведено наявність в неї правового зв'язку зі сторонами спору або факт того, що оскаржуваним рішення суду першої інстанції було вирішено питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, тому апеляційне провадження підлягає закриттю.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити. Свої доводи обґрунтувала тим, що поновивши ОСОБА_2 строк на звернення до нотаріуса для прийняття спадщини суд першої інстанції фактично вирішив і питання щодо її права, оскільки на час ухвалення рішення суду вона уже являлася власником квартири, яку заявник має намір успадкувати.
Заявник у справі ОСОБА_2 та її представник Шевчук А.С. , заперечили щодо доводів апеляційної скарги та просять закрити провадження у вказаній справі, обґрунтовуючи свої доводи тим, що апелянт ОСОБА_1 не є спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом після смерті ОСОБА_3 , тобто не входить до кола спадкоємців. Ухваленим у вказаній справі рішення суд не вирішував питання щодо права на конкретне майно в тому числі і щодо квартири АДРЕСА_1 , яку придбала апелянт, а лише задовольнив подану заяву та надав додатковий строк для подачі заяви нотаріусу, який у межах своїх повноважень в подальшому буде вирішувати чи видавати свідоцтво на спадкову квартиру чи відмовить.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1, позивачку ОСОБА_2 та її представника - адвоката Шевчука А.С., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 грудня 2022 року, вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим (повторно) відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві 03 листопада 2023 року (а.с. 30).
Позивачка у справі ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 18 січня 1983 року відділом ЗАЦС Залізничного РВК м. Києва (а.с. 7), та є спадкоємцем першої черги спадкування за законом.
Про наявність інших спадкоємців першої черги за законом матеріали вказаної справи не містять. Не містять матеріали справи і даних проте, що померлим ОСОБА_3 складався заповіт на належне йому майно.
Реалізуючи своє право на прийняття спадщини ОСОБА_2 звернулася 06 листопада 2023 року до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської І.М. із заявою про прийняття нею спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Постановою від 06 листопада 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською І.М. було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку (а.с. 29) .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустив строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Апелянт у справі ОСОБА_1 , звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою мотивувала її тим, що 17 липня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Макаренко В.М. придбала квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 , який був власником даної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 30 червня 2020 року, таким чином апелянт вважає, що суд безпідставно поновивши позивачу строк на подачу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не залучивши її до розгляду вказаної справи порушив її права власника, оскільки позивачка на підставі вказаного рішення набула право оспорювати її права на вказану вище квартиру.
Перевіряючи вказані доводи апелянта в контексті заявленого позивачкою та її представником клопотання про закриття апеляційного провадження у вказаній справі колегія суддів враховує наступні норми матеріального права та процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.
Частиною першою статті 1272 ЦК Українивизначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц.
Отже, належними сторонами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємець, який пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини, та спадкоємці, які прийняли спадщину. У разі відсутності спадкоємців, які прийняли спадщину у визначений законом строк та спосіб, відповідачем у такій справі є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що "за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року у справі № 659/954/18 (провадження № 61-15961св19) вказано, що "особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що належним відповідачем у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. Отже, відповідачем у справі такої категорії може бути учасник відповідних спадкових правовідносин, що виникли з приводу вирішення правового питання про коло заінтересованих в отриманні спадщини осіб, які обґрунтовано мають правомірний інтерес щодо визначення юридичної долі спадщини. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду у цій справі стосується прав та інтересів ОСОБА_2, який не є спадкоємцем ОСОБА_3, проте набув право власності на земельну ділянку за договором міни, укладеним з ОСОБА_3, який оспорює ОСОБА_1 в іншому судовому провадженні.
Враховуючи те, що, як встановив апеляційний суд, ОСОБА_2 не є спадкоємцем ОСОБА_3, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції, що саме рішенням суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 вирішено питання щодо права та обов'язків ОСОБА_2, яким безпосередньо не вирішувалося питання про майнові права на майно, власником якого вважає себе особа, яка звернулася із апеляційною скаргою. Безумовно, оскарження ОСОБА_1 договору міни у іншому судовому провадженні є пов'язаним із справою, яка переглядається, проте, ухвалення рішення суду про визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо не вирішує прав та обов'язків ОСОБА_2 як власника земельної ділянки, набутої ним відповідно до договору міни".
Вирішуючи питання про те, чи стосується прав та інтересів заявника оскаржуване судове рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)).
Схожі висновки наведені Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 14 грудня 2022 року у справі справа № 761/7893/19.
За матеріалами даної справи встановлено, що апелянт у справі ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак при розгляді позову спадкоємця ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, права та законні інтереси ОСОБА_1 не були предметом судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що обставин набуття нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 стосуються вирішення даного спору по суті, що не може здійснюватися апеляційним судом за апеляційною скаргою особи, права та інтереси якої не зачіпаються даним судовим рішенням, а відтак не оцінюються колегією суддів.
Посилання апелянта проте, що у померлого ОСОБА_3 була інша дочка, спадкоємець першої черги, також не впливають на суть поданої апеляційної скарги, оскільки матеріали справи вказаних відомостей не містять та крім того належних повноважень апелянта на представлення інтересів зазначеної особи матеріали справи не містять. Крім того вказані права, вище вказана особа має право реалізувати особисто, або через уповноваженого представника у порядку визначеному цивільно-процесуальним законодавством.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час апеляційного розгляду скарги ОСОБА_1 не було доведено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2024 року у вказаній справі , були порушені її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, отже, судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалося, тому на підставі ст. 362 ЦПК Україниапеляційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись статтями 362, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2024 року закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 24 січня 2025 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді : Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагеєв