справа № 760/9467/24
головуючий у суді І інстанції Мозолевська О.М.
провадження № 33/824/615/2025
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
22 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кулініч Катерини Валеріївни на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року визнано ОСОБА_1 винним за частиною 1 статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 16 квітня 2024 року о 00 год. 04 хв. по проспекту Валерія Лобановського, 2, у м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota» моделі «RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в найближчому закладі охорони здоров'я водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулініч К.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, однак з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що поведінка ОСОБА_1 адекватна та відповідає обстановці, почервоніння обличчя відсутнє, шкірний покрив звичайний, порушення координації рухів відсутнє, порушення мови не вбачається.
Вказує, що у матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу.
Працівниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки.
Зазначає, що суд першої інстанції в порушення пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» поклав на ОСОБА_2 стягнення на користь держави судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Суд першої інстанції неповно та не об'єктивно з'ясував усі обставини справи, а саме: ознайомившись із протоколом про адміністративне правопорушення у графі «Місце роботи» працівником патрульної поліції вказано, що ОСОБА_1 «Не повідомив», однак з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що він військовослужбовцем. Цей факт підтверджується посвідченням офіцера.
Працівник патрульної поліції повідомив ОСОБА_1 про здійснення фіксації на нагрудну камеру.
ОСОБА_1 просив працівників поліції надати докази його вини, однак йому було відмовлено, чим порушено статтю 268 КУпАП, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідності, має право знайомитися з матеріалами справи. До матеріалів адміністративної справи приєднано направлення виписане ОСОБА_1 .
Працівники патрульної поліції у випадку відмови від проходження освідування особи на стан сп'яніння повинні були надати ОСОБА_1 направлення на самостійне проходження лікаря та можливості здати аналіз безкоштовно, однак цього зроблено працівниками патрульної поліції не було.
Одночасно захисником ОСОБА_1 - адвокатом Кулініч К.В. заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження указаної постанови, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем з 06 червня 2022 року.
У зв'язку з військовою службою він вимушений міняти своє місце проживання. ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.
Про існування оскаржуваної постанови він дізнався від виконавця, який повідомив, що його рахунки заблоковані, після чого ОСОБА_1 08 жовтня 2024 року ознайомився із матеріалами справи.
Вирішуючи клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.
За змістом частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Гарантуючи відповідно до частини 1 статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Отже, реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову ухвалено 20 червня 2024 року.
Останнім днем для подання апеляційної скарги на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року, у розумінні частини 2 статті 294 КУпАП, було 01 липня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник не були присутні у судовому засіданні 20 червня 2024 року, а з матеріалами справи ОСОБА_1 ознайомився 08 жовтня 2024 року (а.с. 24).
15 жовтня 2024 року через засоби поштового зв'язку захисником ОСОБА_1 - адвокатом Кулініч К.В. подано апеляційну скаргу (а.с. 26-56).
Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року указану апеляційну скаргу повернуто через те, що до апеляційної скарги на підтвердження повноважень захисника додано договір про надання правової допомоги, який не містить інформації, що захисник має права представляти інтереси клієнта у справі про адміністративні правопорушення.
Доказів отримання ОСОБА_1 або його захисником копії указаної постанови Київського апеляційного суду матеріали справи не містять.
06 листопада 2024 року через засоби поштового зв'язку захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулініч К.В. повторно подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року указану апеляційну скаргу повернуто через те, що до апеляційної скарги на порушення вимог частини 2 статті 271 КУпАП не надано суду апеляційної інстанції витягу з договору, засвідченого підписами сторін, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника, який обов'язково додається до ордеру. Роз'яснено, що повернення апеляційної скарги не є перешкодою для повторного подання апеляційної скарги з дотриманням вимог КУпАП.
Доказів отримання ОСОБА_1 або його захисником копії указаної постанови Київського апеляційного суду матеріали справи не містять.
10 грудня 2024 року через засоби поштового зв'язку захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулініч К.В. втретє подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, враховуючи, що захиснику ОСОБА_1 - адвокату Кулініч К.В. двічі повернуто апеляційну скаргу на указану постанову суду першої інстанції, що не позбавляє його права на повторне звернення з апеляційною скаргою, необхідно дійти висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулініч К.В. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу додано:
направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16 квітня 2024 року серії ЕНА № 1920026, відповідно до якої 16 квітня 2024 року о 00:41 год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Toyota RAV4», НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті;
роздруківка із системи «Армор» щодо отримання ОСОБА_1 права на керування транспортними засобами та щодо власника транспортного засобу;
відеоматеріал, на якому зафіксовано як працівник патрульної поліції підходить до транспортного засобу марки «Toyota» моделі «RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на проїжджій частині вулиці, двигун, фари та склоочисник з боку розміщення керма (йшов дощ) якого увімкнені, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 . Працівник патрульної поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя) та запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я (02:35 хв. відеозапису CD-диск № 1). Приїхав другий патруль поліції та привіз прилад «Drager». ОСОБА_1 та його пасажир переконували працівників поліції, що вони їхали спокійно та не порушували ПДР (16:45 хв. відеозапису CD-диск № 1). Працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння (18:54 хв. відеозапису CD-диск № 1). ОСОБА_1 не надавав відповідь щодо проходження ним огляду та неодноразова повторював працівникам поліції питання, чи треба телефонувати його керівнику, а після цього зазначив, що його керівник не погодив проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння (20:57 хв. відеозапису CD-диск № 1). ОСОБА_1 просив працівника поліції показати йому відеозапис з нагрудної камери. Працівник поліції повідомив, що не має можливості показати відеозапис, вкотре запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 не надавав відповідь та повторював про погодження проходження ним огляду із керівником (23:40 хв. відеозапису CD-диск № 1). Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що його поведінка буде розцінена як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння спростовується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що поведінка ОСОБА_1 адекватна та відповідає обстановці, почервоніння обличчя відсутнє, шкірний покрив звичайний, порушення координації рухів відсутнє порушення мови не вбачається.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 Розділу І Інструкції визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаки алкогольного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також повідомлялися ОСОБА_1 перед пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд при цьому зауважує, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп'яніння, перелік яких визначений у пункті 3 розділу І Інструкції.
В апеляційній скарзі захисник Гончарова І.М. посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу, а працівниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки.
З відеозапису з нагрудної камери вбачається як працівник патрульної поліції підходить до транспортного засобу марки «Toyota» моделі «RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходиться на проїжджій частині вулиці, двигун, фари та склоочисник з боку розміщення керма (йшов дощ) якого увімкнені, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 .
Також з указаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував факт керування ним транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції.
ОСОБА_1 не зазначено будь-яких заперечень відносно обставин, які викладені у протоколі, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» або ж на окремому аркуші.
Щодо доводів про причину зупинки апеляційний суд враховує, що пунктом 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Так, у матеріалах справи наявна постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16 квітня 2024 року серії ЕНА № 1920026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП.
Відповідно до суті адміністративного правопорушення та опису обставин, встановлених працівником поліції при розгляді справи, 16 квітня 2024 року о 00:41 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Toyota RAV4», НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті.
Доказів того, що указана постанова оскаржувалася та є скасованою стороною захисту не долучено, а тому відсутні підстави вважати, що підстави для зупинення ОСОБА_1 , у працівників патрульної поліції були відсутні, або йому не повідомлялися.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 просив працівників поліції надати докази його вини, однак йому було відмовлено, чим порушено право знайомитися з матеріалами справи, передбачене статтею 268 КУпАП.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 просив працівника поліції показати йому відеозапис з нагрудної камери.
Порядок застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція).
Пунктом 5 Розділу ІІ Інструкції визначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Підпунктом 2 пункту 1 Розділу VII Інструкції передбачено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів, установлених на службових транспортних засобах, БпЛА, на сервер зберігання відеозаписів здійснюється шляхом приєднання карти пам'яті до спеціального обладнання в автоматичному режимі за допомогою спеціального програмного забезпечення або в інший спосіб, визначений виробником до такого сервера (пункт 1 Розділу VIIІ Інструкції).
Відеозаписи або копії з них можуть бути надані за вмотивованими запитами органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду, поліцейського та інших осіб у порядку, передбаченому законодавством України (пункт 7 Розділу VIIІ Інструкції).
Таким чином, враховуючи заборону поліцейським здійснювати примусове виключення відеореєстраторів під час виконання службових обов'язків, а також визначений порядок вивантаження відеозаписів з карт пам'яті портативних відео реєстраторів, апеляційний суд відхиляє вказані доводи апеляційної скарги, оскільки не вбачає підстав та технічної можливості надання ОСОБА_1 працівниками поліції відеозапису для ознайомлення.
ОСОБА_1 був не позбавленим можливості ознайомитися з указаним відеозаписом у порядку, визначеному пунктом 7 Розділу VIIІ Інструкції, або під час ознайомлення з матеріалами справи у суді на підставі статті 268 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що працівники патрульної поліції у випадку відмови від проходження огляду особи на стан сп'яніння повинні були надати ОСОБА_1 направлення на самостійне проходження лікаря та можливості здати аналіз безкоштовно, оскільки Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не передбачено вручення водію направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я у разі відмови такого водія від проходження огляду.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність стягнення судового збору з ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Серед них немає пільг щодо звільнення від сплати судового збору у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення.
У вказаній справі ОСОБА_1 є особою, що притягається до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, що жодним чином не пов'язане із його статусом військовослужбовця.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що указана справа пов'язана із порушенням прав ОСОБА_1 , як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту його, як учасника бойових дій.
За таких обставин, оскаржуваною постановою правомірно стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у цій справі.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Кулініч Катерини Валеріївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Соломянського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року - задовольнити.
Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Кулініч Катерині Валеріївні строк на апеляційне оскарження постанови Соломянського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кулініч Катерини Валеріївни залишити без задоволення.
Постанову Соломянського районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова