22 січня 2025 року м. Київ
Справа № 755/7922/24
Провадження: № 22-ц/824/1913/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2
на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року, постановлену під головуванням судді Тесленко І. О.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування,
У червні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на майно в порядку спадкування направлено за підсудністю до Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кожуховський О. В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що до предмету спадщини у даному спорі входить не один об'єкт нерухомого майна, а отже спір має розглядатися за місцезнаходженням об'єкту, вартість якого є найвищою. На підставі чого вважає, що квартира у м. Києві значно переважає в ціні ніж приватний будинок в Бориспільскому (колишньому Переяслав-Хмельницькому) районі Київської області.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати право власності в порядку спадкування за законом на житлового будинку АДРЕСА_1 та на квартири АДРЕСА_2 .
Направляючи справу за підсудністю до Бориспільського районного суду Київської області суд першої інстанції виходив з того, що згідно положень п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а отже, оскільки основна частка нерухомого майна знаходиться в с. Стовп'яги Дівичківської сільської громади, тому позов з такою вимогою підлягає подачі до суду виключно за місцезнаходженням нерухомого майна.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, у разі наявності у спорі декількох об'єктів нерухомості, суд, перш ніж направляти справу за виключною підсудністю щодо майна, спочатку має встановити таку вартість.
Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
Проте, додані позивачкою скрін-шоти з сайту «олх» про продаж подібного нерухомого майна, не можуть вважатися належними доказами у визначенні дійсної вартості майна.
Більш того, як убачається з наданих роздруківок з сайту олх вартість об'єктів нерухомого майна, які є предметом спору у даній справі, є приблизно однаковою, з незначною похибкою.
Отже, для того щоб встановити підсудність даної справи, необхідно виходити з кваліфікованих звітів про оцінку вартості майна, з метою визначення дійсної вартості кожного об'єкту на момент звернення до суду з позовом.
У відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Тобто, оскільки позивачкаою не було дотримано вищенаведених положеннь ЦПК України, суд мав би залишити позовну заяву без руху, з наданням строку для усунення недоліків, й лише потім, вирішувати питання щодо визначення правил підсудності у справі.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про направлення справи за підсудністю до Бориспілького районного суду Київської області, не встановивши реальну вартість об'єкту кожного нерухомого майна, що є предметом спору у даній справі.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура