Київський апеляційний суд
22 січня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021100100003963 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року,
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13.09.2024 ОСОБА_6 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.309 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 просить вирок суду в частині застосування до обвинуваченого положень ст.ст.75, 76 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст.309 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 і правову кваліфікацію його дій. Разом з тим, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, ст.75 КК України, безпідставно звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
На переконання прокурора, суд не врахував, що ОСОБА_6 за наявності беззаперечних доказів вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, обставини, які пом'якшують покарання, відсутні. Також обвинувачений не працевлаштований і не займається суспільно корисною працею. З огляду на викладене, підсумовує, що висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання необґрунтований.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що не пізніше 12 грудня 2021 року ОСОБА_6 незаконно придбав без мети збуту психотропну речовину амфетамін та почав зберігати її при собі та за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У подальшому 12 жовтня 2021 року під час затримання ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст.208 КПК України, та під час обшуку за місцем його проживання працівники поліції вилучили психотропну речовину амфетамін загальною масою 9,043 г, тобто у великих розмірах, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великих розмірах - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості та обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який судимостей не має, посередньо характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, і правильно призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, враховуючи викладені раніше дані про його особу та досудову доповідь, відповідно до якої ОСОБА_6 не становить високої небезпеки для суспільства і його виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, які необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Невизнання ОСОБА_6 вини, на чому наголошує прокурор, не може бути перешкодою для такого висновку і не може враховуватись при призначенні покарання як негативна обставина, оскільки є позицією захисту. Що стосується посилань на відсутність працевлаштування, то обвинувачений з цього приводу пояснив, що не має можливості знайти хорошу роботу у зв'язку з цим кримінальним провадженням.
Отже, суд першої інстанції дотримав загальних засад призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, і навів ґрунтовні мотиви застосування ст.75 КК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про протилежне.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3