справа №362/1457/24 Головуючий у суді І інстанції: Марчук О.Л.
провадження №22-ц/824/3023/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
21 січня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Музичко С.Г., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року про розстрочення виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
У лютому 2024 року ТОВ «УМ Факторинг» звернулось до суду з вказаним позов.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року частково задоволено позов ТОВ «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» кредитну заборгованість в сумі 11 500 гривень 00 копійок і вирішено питання про судові витрати.
23 вересня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача про розстрочення виконання зазначеного рішення суду, посилаючись на відсутність доходів у відповідачки, що на думку адвоката може негативно вплинути на її матеріальне становище.
Просив суд розстрочити виконання рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2024 року, а саме заборгованість та судовий збір, які в сукупності складають 12 601,42 грн на 12 місяців.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, адвокат Шашликов Д.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що Довідки ОК-5 та ОК-7, видані Пенсійним фондом України, є офіційними документами, що підтверджують факт відсутності або наявності офіційних доходів у відповідача. Тому вважає, що суд не може нехтувати цими доказами та вказувати, що вони не є об'єктивними, якщо не надано жодних іншим підтверджень наявності неофіційних доходів. Це суперечить вимогам ст. 89 ЦПК України, яка зобов'язує суд оцінювати докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності.
Вказував на те, що суд не може грунтувати свої висновки лише на припущенням щодо можливості існування інших, неофіційних доходів у відповідача. Суд першої інстанції не навів жодних конкретних доводів, що підтверджували б наявність таких інших джерел доходів. Відповідач надав офіційні довідки, які підтверджують відсутність доходів, і ці довідки є належним доказом матеріального стану на момент розгляду справи. Будь-які припущення про наявність інших доходів, не підтверджені доказами, не можуть бути підставою для відмови в розстроченні виконання рішення.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався також на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у розстроченні виконання рішення, обгрунтовував свою відмову, зокрема тим, що відповідач уклав договір на плату правової допомоги адвоката на суму 3500 грн, що на думку суду першої інстанції, свідчить про його платоспроможність. Однак апелянт вважає такий висновок неправомірним, оскільки суд першої інстанції надаючи оцінку матеріальному становищу відповідача, мав врахувати лише ті факти, які безпосередньо стосуються здатності відповідача погасити заборгованість перед позивачем. Наявність договору про правову допомогу не свідчить про наявність додаткових доходів у відповідача, які б дозволити йому одноразово сплатити всі борги.
05 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «УМ Факторинг», просило відмовити відповідача у задоволенні апеляційної скарги.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач вказував на те, що докази надані відповідачем про тяжке матеріальне становище, такими не є по своїй природі. Розмір доходу 8000 грн на місяць є мінімальним розміром заробітної плати на сьогоднішній день. Відповідно на думку законодавця відповідач має покривати власні потреби з цієї суми в тому числі потреби по сплаті заборгованості, якщо така виникне. Інших доказів, які б свідчили про тяжкий матеріальний стан відповідач не надав.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що надані відповідачем довідки форми ОК-5 та форми ОК-7 не є об'єктивними показниками матеріального стану фізичної особи, оскільки вони не враховують будь-які інші фінансові доходи людини, окрім тих які отримані з офіційних джерел.
Суд першої інстанції вважав, що незадовільний майновий стан особи не є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, відповідачка повинна була враховувати розмір своїх доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору вона несе відповідні грошові зобов'язання.
До того ж суд врахував, що відповідачкою укладено договір із адвокатом про правову допомогу в даній справі, який передбачає їх оплату в сумі 3 500 гривень 00 копійок. Тому суд першої інстанції в даному випадку прийшов до висновку, що оскільки відповідачка уклала договори про правову допомогу та має відповідні грошові зобов'язання із оплати такої правової допомоги, тому відповідачка має відповідні фінансові доходи як для оплати витрат на адвоката, так і для особистого користування.
Також суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що рішення суду виконання якого просить розстрочити заявник не набрало законної сили.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
З аналізу викладених норм вбачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Встановлено, що при зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, відповідачкою було надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, зокрема з наданих відомостей вбачається, що відповідачка мала дохід у 2024 році з січня по червень у сумі 8000 грн щомісячно, натомість з липня 2024 року інформація щодо отримання відповідачкою доходу відсутня. Вказані докази були досліджені судом першої інстанції.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані заявницею докази не є достатніми для розстрочення виконання рішення суду першої інстанції, оскільки не свідчать про виняткові випадки, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його неможливим.
Надані відповідачкою докази не свідчать про її дійсний майновий стан, оскільки надані до суду докази не можуть однозначно свідчити про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, оскільки не підтверджують її дійсний майновий стан. Так, ОСОБА_1 не було надано доказів на підтвердження відсутності у неї інших доходів, відсутності рухомого та нерухомого майно, за рахунок якого вона може отримувати доходи, а також те, що вона не є учасником юридичних осіб та не отримує доходи від їх діяльності.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані суду довідки форми ОК-5 та ОК-7, видані Пенсійним фондом України, є офіційним документами, що підтверджують факт відсутності або наявності офіційних доходів у відповідача, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки складне матеріальне становище не завжди має характер особливих або виняткових обставин, тому матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судового рішення, та не є обставиною, що утруднює його виконання.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
За встановлених обставин, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «23» січня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
В.І. Олійник