Справа № 759/25740/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/875/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
15 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України підполковника поліції ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023060450000243, внесеного до ЄРДР 18.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 311 КК, ч. 2 ст. 317 КК України.
Продовжено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.01.2025 року включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках кримінального провадження № 12023060450000243, внесеного до ЄРДР від 18.10.2023 року.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, захисник посилається на те, що з аналізу клопотань, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, вбачається, що в матеріалах клопотання відсутні докази, які свідчать про статус підозрюваної особи у ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , а витяг з ЄРДР сформований 11.10.2024 року, тобто до самого моменту затримання.
За вказаних обставин вбачається, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу та прийняття рішення відбулось за відсутності процесуальних рішень та доказів, які підтверджують статуси ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , як підозрюваних осіб у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Скаржник вважає, що ухвала від 10.12.2024 року Святошинського районного суду м. Києва про продовження строку тримання під вартою прийнята з грубим порушенням норм КПК України, є незаконною і підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що орган досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду міста Києва і, як наслідок, процесуальними повноваженнями слідчого судді вказаного суду не охоплюється розгляд клопотань в межах кримінальних проваджень, які розслідуються вказаним органом досудового розслідування.
З огляду на те, що орган досудового розслідування (ГСУ НП) не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду міста Києва, Святошинський районний суд міста Києва не є судом, встановленим законом у розумінні статті 6 Конвенції. Відтак подане клопотання не відповідає загальним правилам звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, передбаченим у ч. 2 ст.132 КПК України.
З наведеного вбачається, що Святошинський районний суд м. Києва не являється судом, який встановлений Законом і діє в межах територіальної юрисдикції, а тому ухвала про тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою є незаконною і підлягає скасуванню.
Також вказує, що слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва, всупереч нормам матеріального та процесуального права, задовольнив клопотання слідчого щодо продовження тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.01.2025 року.
Крім цього, апелянт посилається на те, що сторона захисту на етапі досудового розслідування займає менш вигідне становище ніж сторона обвинувачення, адже стороні захисту не надається можливість для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що унеможливлює забезпечення змагального процесу на даному етапі.
Так, 05.12.2024 року подано клопотання на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12023060450000243 від 18.10.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, однак, всупереч вимогам статті 221 КПК України будь якого рішення за результатами розгляду клопотання не прийнято.
Захисник зауважує, що сторона обвинувачення, зловживаючи своїми процесуальними правами, не надає можливість забезпечити ефективний захист на етапі досудового розслідування, що явно призводить до порушення принципу змагальності і не відповідає принципам верховенства та усталеній практиці ЄСПЛ (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
Сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу та його продовження, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості; наявність підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою; небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
На думку апелянта, сторона обвинувачення суто формально, базуючись на припущеннях, вказує на ризики ймовірного переховування від органів досудового розслідування та ймовірних дій щодо вчинення нових кримінальних правопорушень.
Зазначає, що фактично необхідність тримання під вартою з боку сторони обвинувачення зводиться на тому, що доки проводяться експертизи, розсекречуються матеріали та вчиняється ряд процесуальних дій, на які ніхто не може жодним чином вплинути, всі мають знаходитись під вартою.
Такі підстави не можуть слугувати підставою для продовження безальтернативного, найсуворішого застосування запобіжного заходу і його продовження.
Захисник посилається і на те, що на підставі статті 178 КПК України суд мав врахувати те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, має двох малолітніх дітей, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 , свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (донька ОСОБА_13 - 1 рік), свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 (донька ОСОБА_14 - 3 місяці), є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою від 10.10.2024 року № 1/1729//Г, та має відмінну службову характеристику, учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_4 , зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_15 і з дітьми, що підтверджується актом № 1/25 від 25.11.2024 року ОСББ «Вільський Шлях 14», а також витягами з реєстру територіальної громади. Також, він має хворобу, що підтверджується висновком магнітно-резонансної томографії від 27.08.2021 року, в якому вказано наступне: МР - ознак початкових дегенеративних змін грудної відділу хребта, ускладнених протрузіями Th5 - Th 6, Th 7- Th 8, Th 9- Th 10, м/х дисків, і тому відсутні ризики, на які вказує слідчий та прокурор.
Так, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не підтверджуються. Доказів незаконного тиску на свідків у сторони обвинувачення немає, як і підстав обґрунтовано припускати можливість знищення доказів у справі, які давно зібрані та зберігаються у сторони обвинувачення.
ОСОБА_7 не має наміру переховуватися від суду та органу досудового розслідування, ризик впливу на свідків відсутній, перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином у підозрюваного не має можливості, скоювати нові злочин останній не збирається.
Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що неодноразова вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (наприклад, справа Летельє проти Франції).
Зазначає, що згідно вимог глави 18 КПК України на прокурора покладено обов'язок кожного разу доводити не лише ту обставину, що ризики існують, але й ту, що ці ризики не зменшились і що застосування запобіжного заходу і подалі є дійсно обґрунтованим.
Однак, доводи прокурора обґрунтовуються припущеннями та здогадками і більше нічим.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження,у провадженні 4 відділу розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 12023060450000243 від 18.10.2023 рокуза ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України.
15.10.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК, ч. 1 ст. 311 КК, 3 ст. 28 КК, ч. 2 ст. 317 КК України.
16.10.2024 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 13.12.2024 року включно.
06.12.2024 року старший слідчий в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України підполковник поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023060450000243, яке внесене до ЄРДР 18.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 311 КК, ч. 2 ст. 317 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що у провадженні 4 відділу розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 12023060450000243 від 18.10.2023року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в період не пізніше 16.12.2023 року та в подальшому, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_7 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на незаконне виготовлення, придбання, зберігання з метою збуту психотропної речовини PVP, за допомогою автомобілів різних марок (в основному таксі) перемістили до приміщення будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 ряд придбаних у невстановлений час, у неустановлений спосіб та місці, а також через ТОВ «Нова пошта» предметів та хімічних речовин (предмети, схожі на колби, кулькові холодильники, штативи, респіратори, електричні плитки, різноманітні хімічні речовини, каністри, пластикові контейнери, електронні ваги, лійки, шпателі та ін.) з метою їх використання для виготовлення особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP.
В подальшому приблизно у проміжок між 11.01.2024 року - 24.02.2022 року ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_7 , в декілька етапів за допомогою вказаних вище предметів та речовин незаконно виготовили та стали зберігати з метою подальшого збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP з метою подальшого збуту у точно неустановленій кількості.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вище вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відеоконтролю особи відносно ОСОБА_7 , від 13.03.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відеоконтролю особи відносно ОСОБА_12 , від 13.03.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 28.06.2024; висновком експерта від 23.05.2024, №СЕ-19-24/33012-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 23.05.2024, №СЕ-19-24/33011-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді візуального спостереження за місцем, а саме за адресою: АДРЕСА_4 у лісовому масиві за координатами від 10.07.2024; протоколомза результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді візуального спостереження за місцем, а саме за адресою: АДРЕСА_4 у лісовому масиві за координатами від 10.07.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_12 від 29.07.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відеоконтролю особи відносно ОСОБА_7 , від 29.07.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 04.09.2024; висновком експерта від 03.10.2024, №СЕ-19-24/57639-НЗПРАП; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_12 , від 04.09.2024; протоколомза результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 06.09.2024; протоколомза результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_3 від 06.09.2024; протоколомза результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_3 від 04.09.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді накладення арешту на кореспонденцію, огляд та виїмка затриманої кореспонденції відносно ОСОБА_7 від 10.09.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_7 , від 11.09.2024; протоколомза результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 11.09.2024; висновком експерта від 13.09.2024, №СЕ-19-24/55949-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 13.09.2024, №СЕ-19-24/55946-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 11.09.2024, №СЕ-19-24/55954-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 26.09.2024, №СЕ-19-24/55944-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 10.09.2024, №СЕ-19-24/55945-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 10.09.2024, №СЕ-19-24/55950-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 11.09.2024, №СЕ-19-24/55953-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 13.09.2024, №СЕ-19-24/55947-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження за місцем, а саме: АДРЕСА_4, лісовий масив за координатами від 12.09.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_12 від 12.09.2024; протоколомза результатами проведення оперативної закупки від 12.09.2024; висновком експерта від 08.10.2024, №СЕ-19-24/60405-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; іншими матеріалами в сукупності.
Слідчий вказував, що двомісячний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні завершується 15.12.2024 року, проте закінчити досудове розслідування у визначений термін неможливо у зв'язку з виявленням додаткових обставин вчинення злочину, що потребують перевірки слідчим шляхом з неухильним дотриманням вимог ст. 91 КПК України, а також внаслідок особливої складності даного провадження та великого обсягу слідчих (розшукових) і процесуальних дій, проведення і завершення яких потребує додаткового часу, зокрема необхідно:
1) долучити до матеріалів кримінального провадження висновки 97 призначених судових експертиз (молекулярно-генетичних, дактилоскопічних, балістичних, вибухотехнічних, матеріалів, речовин та виробів, комплексних молекулярно - генетичних та дактилоскопічних експертиз), які на даний час є не проведеними;
2) з урахуванням висновків призначених експертиз, підготувати та вручити повідомлення про підозру в вчиненні кримінальних правопорушень, особам, які на даний час не мають процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, в житлі та інших володіннях яких були знайдені предмети, за зовнішніми ознаками - заборонені до цивільного обігу;
3) з урахуванням висновків призначених експертиз, підготувати та вручити підозрюваним повідомлення про нові підозри у вчиненні кримінальних правопорушень;
4) завершити огляди вилучених під час обшуків речей та документів (мобільні телефони, ноутбуки, флеш - накопичувачі, блокноти, документи, громіздкі хімічні реактиви, устаткування іт.д.);
5) з урахуванням результатів проведення оглядів, призначити відповідні експертизи по ним (комп'ютерно - технічна експертиза);
6) по завершенню оглядів отримати у слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва дозвіл щодо тимчасового доступу до речей та документів, а саме інформації від операторів мобільного зв'язку про телефонні з'єднання вилучених під час обшуків телефонних номерів та терміналів мобільного зв'язку, а також по номерам та ІМЕІ терміналів, осіб, які входять до складу організованої групи і на даний час є неустановленими;
7) за результатами оглядів отримати у слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва дозвіл щодо тимчасового доступу до речей та документів, що знаходяться у ТОВ «Нова пошта», TOB «Meest пошта», ТОВ «Делівері» щодо поштових відправлень, оформлених підозрюваними на так звані «одноразові» номери мобільних телефонів та ін.;
8) провести аналіз отриманої від операторів мобільного зв'язку інформації;
9) з урахуванням отриманого аналізу отримати у слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва дозвіл щодо тимчасового доступу до речей та документів, а саме інформації від операторів мобільного зв'язку про телефонні з'єднання, які становлять інтерес для досудового розслідування;
10) зібрати у повному обсязі, матеріали, що характеризують підозрюваних;
11) розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали проведених НСРД, а саме протоколи, клопотання, доручення, постанови, ухвали Київського та Житомирських апеляційних судів;
12) з урахуванням зібраних матеріалів та доказів у кримінальному провадженні визначитись з остаточним колом підозрюваних та підготувати кінцеве повідомлення про підозру;
13) виконати вимоги ст.290 КПК України з підозрюваними та їх захисниками;
14) скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також виконати інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких виникне в ході досудового розслідування.
Вказані слідчі (розшукові) процесуальні дії мають важливе значення для кваліфікації дій підозрюваного, встановлення можливих співучасників протиправних дій та їх результати будуть використані під час судового розгляду.
Зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії не можуть бути завершені до закінчення строку досудового розслідування у зв'язку зі складністю провадження, пов'язаною з тривалістю слідчих (розшукових) дій, а також необхідністю проведення судових експертиз.
Обставини, що перешкоджали здійснити вказані процесуальні, слідчі (розшукові) дії у передбачений законом строк: тривалість проведення великої кількості призначених у кримінальному провадженні експертиз, які на даний час не закінчені, значна кількість підозрюваних у даному кримінальному провадженні, значний обсяг слідчих (розшукових) дій, тривалість процедури зняття грифів секретності з матеріалів НСРД.
Строк досудового розслідування у наведеному кримінальному провадженні заступником Генерального прокурора продовжено до 3 місяців, а саме: до 15.01.2025 року.
Слідчий також зазначав про те, що метою застосування запобіжного заходу згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, являлось забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
3) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України до теперішнього часу наявні та не зменшені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у процесуальній поведінці підозрюваного.
Зважаючи на викладене, інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також для запобігання вищевказаним ризикам, у зв'язку з чим прокурор просив клопотання задовольнити.
Ураховуючи вказані обставини, сторона обвинувачення вважала за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 строком до 15.01.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України підполковника поліції ОСОБА_9 , яке погоджено з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023060450000243, внесеного до ЄРДР 18.10.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 311 КК, ч. 2 ст. 317 КК України.
Продовжено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.01.2025 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відеоконтролю особи відносно ОСОБА_7 , від 13.03.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відеоконтролю особи відносно ОСОБА_12 , від 13.03.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 28.06.2024; висновком експерта від 23.05.2024, №СЕ-19-24/33012-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 23.05.2024, №СЕ-19-24/33011-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді візуального спостереження за місцем, а саме за адресою: АДРЕСА_4 у лісовому масиві за координатами від 10.07.2024; протоколомза результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді візуального спостереження за місцем, а саме за адресою: АДРЕСА_4 у лісовому масиві за координатами від 10.07.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_12 від 29.07.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіо-відеоконтролю особи відносно ОСОБА_7 , від 29.07.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 04.09.2024; висновком експерта від 03.10.2024, №СЕ-19-24/57639-НЗПРАП; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_12 , від 04.09.2024;протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 06.09.2024; протоколомза результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_3 від 06.09.2024; протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_3 від 04.09.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді накладення арешту на кореспонденцію, огляд та виїмка затриманої кореспонденції відносно ОСОБА_7 від 10.09.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_7 , від 11.09.2024; протоколомза результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді негласного отримання зразків, а саме наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів відносно ОСОБА_7 , від 11.09.2024; висновком експерта від 13.09.2024, №СЕ-19-24/55949-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 13.09.2024, №СЕ-19-24/55946-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 11.09.2024, №СЕ-19-24/55954-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 26.09.2024, №СЕ-19-24/55944-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 10.09.2024, №СЕ-19-24/55945-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 10.09.2024, №СЕ-19-24/55950-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 11.09.2024, №СЕ-19-24/55953-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; висновком експерта від 13.09.2024, №СЕ-19-24/55947-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження за місцем, а саме: АДРЕСА_4, лісовий масив за координатами від 12.09.2024; протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді візуального спостереження за особою відносно ОСОБА_12 від 12.09.2024; протоколомза результатами проведення оперативної закупки від 12.09.2024; висновком експерта від 08.10.2024, №СЕ-19-24/60405-НЗПРАП, згідно з яким надана на дослідження речовина, являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено PVP; іншими матеріалами в сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтями 177, 199 КПК України.
Всупереч твердженням апелянта, перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна. У разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, це може спонукати його до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території та тривалого переховування від органів слідства з метою уникнення зазначеного вище покарання.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж кримінальному провадженні), вбачається із того, що ОСОБА_7 знає особисто інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, проживає з ними в одному місці, а тому може вчинити дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування спонукати свідків у цьому кримінальному провадженні відмовитися від раніше наданих показань, змінити їх чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час судового засідання.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 , усвідомлюючи високу прибутковість вказаної вище злочинної діяльності, що дає значний матеріальний зиск без щоденної праці та надзусиль, не маючи стабільного джерела доходу може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення. Крім того,на теперішній час органом досудового розслідування достовірно не встановлено канали надходження психотропної речовини до ОСОБА_7 , а отже перебування його на волі дозволить останньому швидко відновити злочинну діяльність.
Слідчим суддею, також, згідно вимог закону, досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, або необхідність відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, у відповідності до положень ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи захисника про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 311, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому злочинів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуває на військовій службі та має на утриманні двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає з дружиною та дітьми, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги захисника про те, що в даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не знаходиться в межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду міста Києва і, як наслідок, процесуальними повноваженнями слідчого судді вказаного суду не охоплюється розгляд клопотань в межах кримінальних проваджень, які розслідуються вказаним органом досудового розслідування, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, Головним слідчим управлінням НП України (м. Київ, бул. Миколи Руденка, 22-А) здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023060450000243,внесеного до ЄРДР 18.10.2023 року за ознаками кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 311 КК, ч. 2 ст. 317 КК України.
З долученої до матеріалів клопотання постанови від 11 жовтня 2024 року про внесення змін до складу слідчої групи, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023060450000243 вбачається, що місцем розташування органу досудового розслідування визначено управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління НП України, яке розташоване за адресою: м. Київ, бул. Миколи Руденка, 22-А, Святошинський р-н міста Києва. Відтак, клопотання підсудне Святошинському районному суду м. Києва відповідно до вимог, передбачених п. 1) ч. 2 ст. 132 КПК України.
За змістом п. 1) ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
Відповідно до пп. а п. 1 ч. 2 ст. 38 КПК України досудове слідство здійснюють слідчі підрозділи органів Національної поліції.
Таким чином, органом досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган (Національна поліція України), а підрозділ (управління, відділ), визначений у ч. 1 ст. 38 КПК України, який входить до складу правоохоронного органу.
Таким чином, з урахуванням наведеного, місцезнаходженням органу досудового розслідування, яке проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023060450000243, внесеного до ЄРДР 18.10.2023 року за, ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, ч. 3 ст. 311 КК, ч. 2 ст. 317 КК України, визначено орган досудового розслідування, який територіально відноситься до Святошинського району м. Києва та знаходиться у межах територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва.
Інші доводи апеляційної скарги захисника висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4