21 січня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 335/7803/24
Провадження № 22-ц/820/80/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області в складі судді Соловйова А.В. від 03 жовтня 2024 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, -
У липні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказувало, що 17.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4932491 про надання споживчого кредиту. Вказаний кредитний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених на сайті товариства.
Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 20000 грн., строк кредиту - 20 днів, дата повернення кредиту 06.11.2021 року. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору (п.1.4 кредитного договору).
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 20000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.
06.11.2021 року відповідачка свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим згідно пункту 4.3 кредитний договір автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів.
17.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, за яким до ТОВ «ФК» Фінтраст» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі 61800 грн.
Станом на 05.07.2024 року заборгованість за кредитним договором відповідачки становить 61800 грн., 20000 грн. - тіло кредиту, 41800 грн. - проценти за користування кредитом.
За наведеного, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 61800 грн., сплачений судовий збір та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03.10.2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» заборгованість в сумі 61800 грн., а також 2422,40 грн. судового збору та 5000 грн. витрат понесених на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині стягнення 41800 грн. як незаконне, в решті рішення залишити без змін. На думку апелянтки, встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 41800 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації, понад п'ятдесят відсотків вартості продукції, у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 20000 гривень.
У відзиві ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 17.10.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4932491 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до якого, позичальниця отримала кредит у розмірі 20000 грн. шляхом переказу коштів на платіжну картку строком на 20 днів, зі сплатою стандартної ставки 1,90% в день процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Грошові кошти у сумі 20000 грн. були зараховані 17.10.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 12.09.2024 р. №БТ/5408.
Позичальниця зобов'язалася своєчасно повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього Договору №4932491 про надання кредиту. Вказаний договір підписано позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора M643279.
Підписуючи цей договір, споживачка підтвердила, що з укладенням цього договору їй в чіткій та зрозумілій формі надана інформація вказана відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» розміщена на Веб-сайті. Позичальниця ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику. Також відповідачкою 17.10.2021 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором M643279, паспорт споживчого кредиту, що містить основні умови кредитування.
17.01.2023 року між первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу №17.01/23-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4932491 в загальному розмірі 61800 грн., що підтверджується копією договору факторингу, витягом з Реєстру боржників.
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Згідно наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості складає 61800 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за кредитом, 41800 грн. - заборгованість за відсотками.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відомостями про щоденні нарахування та розрахунками заборгованості підтверджуються, а відповідачкою не заперечується факт отримання кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором згідно розрахунку позивача.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цього висновку суду є безпідставними.
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд першої інстанції правильно констатував, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору про надання споживчого кредиту, згідно з п.1.4 кредитного договору строк кредиту - 20 днів, дата повернення кредиту 06.11.2021 року. Згідно цього ж пункту 1.4. строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього договору.
Пунктом 4.3 вказаного договору визначено порядок пролонгації строку кредиту.
Так, сторони домовилися, що у випадку якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.4.3.1).
Згідно з пунктом 4.3.2 Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п.п. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.
Відповідачка не заперечувала, що на дату закінчення 20-денного строку кредиту і на цей час вона не сплатила заборгованість за кредитом, а отже, строк кредиту продовжено у порядку та на умовах, визначених пунктами 4.3.1, 4.3.2, 1.5 цього договору - автопролонгація на 90 календарних днів.
Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація, відповідно до п. 4.3 Договору.
Відтак згідно п. 1.5.1. кредитного договору у відповідачки за період з 17.10.2021 року по 06.11.2021 року утворилася заборгованість за процентами у межах погодженого строку надання кредиту у розмірі 7980 грн. У межах погодженого нового строку заборгованість за процентами відповідно до поденного розрахунку складає 33820 грн.
Розрахунок заборгованості (карта обліку) узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Підписавши договір, позичальниця погодилася на укладення договору саме на таких умовах, в тому числі й щодо автопролонгації на 90 днів, що з врахуванням принципу свободи договору, визначеного ст.ст. 6, 627 ЦК України спростовує його твердження про ненадання згоди на автопролонгацію договору.
Умови договору, визначені пунктами 4.3.1, 4.3.2 є чіткими та однозначними, не суперечать пункту 1.4., тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 41800 грн. заборгованості за відсотками.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 23 січня 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк