23 січня 2025 року м.Суми
Справа №591/1260/24
Номер провадження 22-ц/816/183/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
у присутності:
заявниці ОСОБА_1 та її представника - адвоката Луніки Тараса Ярославовича,
заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2024 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухвалене в м. Суми, повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2024 року,
в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Сумська міська рада, ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Луніку Т.Я. звернулася до суду з вказаною заявою.
Заяву мотивовано тим, що 29 червня 2023 року надійшло сповіщення про те, що 08 квітня 2023 року солдат ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Васюківка Донецької області зник безвісти.
Зазначає, що ОСОБА_3 проживав з нею з березня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство та мали взаємні права і обов'язки. Встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 їй потрібно для подальшого звернення до правоохоронних органів, підрозділів Міністерства оборони України, координаційного штабу поводження з військовополоненими.
Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши вимоги заяви, просить встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як чоловіка та дружини без укладення шлюбу з 03 березня 2010 року по 08 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 .
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 березня 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи - Міністерство оборони України.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як чоловіка та дружини без укладення шлюбу з 03 березня 2010 року по 08 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що від встановлення юридичного факту залежить підтвердження за заявницею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявниці, її виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Вважає, що заявниця не надала жодних доказів на підтвердження вказаного факту.
Крім того, на думку заявника апеляційної скарги, в даному випадку наявний спір про право, який вирішується в позовному провадженні, а тому суд мав залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, а також роз'яснити заявниці її право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження.
Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.
Від заінтересованої особи Сумської міської ради надійшла заява, в якій просить розглянути справу без участі її представника за наявними матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявниці, її представника та заінтересованої особи ОСОБА_2 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6; 31).
ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нижня Сироватка Сумського району Сумської області (а.с. 4).
З акту про фактичне місце проживання від 22 квітня 2023 року за підписом мешканців буд. АДРЕСА_2 - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вбачається, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживав ОСОБА_3 з «цивільною» дружиною ОСОБА_1 з 03 березня 2010 року. Вели спільне господарство, мали спільне майно (а. 11).
В декларації № 0001-01МХ-Е0А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, що була подана 04 листопада 2020 року, ОСОБА_3 зазначив адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , а в якості довіреної особи пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку пацієнта вказав - ОСОБА_1 (а.с. 12). Так само в картці працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду, а саме ОСОБА_3 , газорізальника в ДП «Завод обважнених та ведучих труб» його місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 13).
29 червня 2023 року за № 21 3010 матері ОСОБА_2 - ОСОБА_2 надійшло сповіщення про те, що її син, солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Васюківка Донецької області зник безвісти (а.с. 7).
ОСОБА_1 зверталася на урядову «гарячу лінію» 21 червня 2023 року стосовно загибелі ОСОБА_3 , виплати грошового забезпечення та надання підтверджуючих документів з цього приводу (а.с. 8; 9-10).
Також на підтвердження вимог заяви ОСОБА_1 суду було надано скріншоти листування з ОСОБА_2 та фотокартки (а.с. 14-15; 16-22).
Крім того, заявниця надала суду довідку про доходи ОСОБА_3 за період з 23 березня 2021 року по 06 жовтня 2021 року на суму 73 540,93 грн (а.с. 58) та виписку з її банківського рахунку, на який, за її твердженням ОСОБА_3 перераховував їй грошові кошти (а.с. 59-61).
В судовому засіданні суду першої інстанції та в суді апеляційної інстанції заінтересована особа ОСОБА_2 підтвердила, що її син з 2010 року проживав однією сім'єю із заявницею та вів з нею спільний побут. Він також утримував доньку заявниці, яка на той час була неповнолітньою. Син працював газозварювальником на різних підприємствах міста, тому отримував гідну заробітну плату і його дохід був основним в їх сім'ї.
Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також пояснили місцевому суду, що заявниця більше 10 років проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та дружина. Свідок ОСОБА_6 додатково пояснила, що до початку проживання з ОСОБА_3 у заявниці були великі борги, які вона згодом погасила за його допомогою, а свідок ОСОБА_7 додатково пояснила, що коли ОСОБА_3 був призваний на військову службу, він перераховував заявниці гроші на картку, а вона йому надсилала речі.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в результаті розгляду справи встановлено, що заявниця перебувала у фактичних шлюбних відносинах протягом тривалого часу - з березня 2010 року з ОСОБА_3 , який значиться безвісно відсутнім. Дослідженими доказами та поясненнями свідків, а також матері ОСОБА_3 , підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на його утриманні. За таких обставин суд вважав наявними підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та заявниці як чоловіка та дружини без укладення шлюбу з 03 березня 2010 року по 08 квітня 2023 року та перебування заявниці на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 .
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без шлюбу.
Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України.
Згідно пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») вказано, що обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Схожий за змістом висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, колегія суддів зауважує, що у постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), Велика Палата Верховного суду зазначила, що справи про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень.
Справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства.
Також колегія суддів відхиляє доводи заявника апеляційної скарги, що в даній справі наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні.
У частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
При цьому, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останнє не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 519/339/23 (61-15687св23).
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів встановивши, що ОСОБА_1 довела те, що вона з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, мали спільний побут і взаємні права й обов'язки, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без шлюбу.
Також колегія суддів погоджується і з висновками місцевого суду в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 .
На підтвердження цих доводів заявницею було надано довідку про доводи ОСОБА_3 з якої вбачається , що загальна сума його доходу за період з 23.03.2021 року по 06.10.2021 року становить 71540 грн.93 коп., в той час загальний дохід заявниці за період з 18.11.2022 по 14.03.2023 склав 28142 грн.75 коп., що підтверджується випискою по картковому рахунку.
Крім того, після призову на військову службу ОСОБА_3 на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані кошти в загальній сумі 49000 грн.00 коп.
Факт перебування заявниці на утриманні ОСОБА_3 підтверджується також поясненнями свідків, даних в судовому засіданні, які зазначили, що саме останній утримував і фінансово забезпечував заявницю протягом усього періоду їх проживання, оскільки вона працювала прибиральницею на ПАТ «Сумихімпром» і отримувала мінімальну заробітну плату, якої було недостатньо для її проживання та утримання неповнолітньої доньки .
Відтак, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в повному обсязі.
Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення .
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 квітня 2024 року залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова