Номер провадження: 22-ц/813/2780/25
Справа № 522/16144/24
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Комлева О. С.
24.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Комлевої О.С.,
суддів: Кострицького В.В., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагарінське плато 5/2» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену під головуванням судді Федчишеної Т.Ю., у цивільній справі за заявою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагарінське плато 5/2» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
У вересні 2024 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагарінське плато 5/2» (далі ОСББ «Гагарінське плато 5/2») звернулося до суду з заявою до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 99 396,47 грн. та судові витрати.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року відмовлено ОСББ «Гагарінське плато 5/2» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСББ «Гагарінське плато 5/2» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт посилався на хибність висновків суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, оскільки судом не було враховано зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, внесені Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», а саме п.п. 12 та 19.
Апелянт вважає, що оскільки строки позовної давності було продовжено на період дії карантину, а в подальшому на період дії воєнного стану, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником пропущений строк позовної давності.
Відзиву до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відмовляючи ОСББ «Гагарінське плато 5/2» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції виходив із того, що заявник просив стягнути заборгованість за надані послуги за період з 01.04.2021 року по 01.09.2024 року, тоді як із заявою про видачу судового наказу заявник звернувся до суду лише 20 вересня 2024 року, тобто з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Проте, з таким висновком суду, колегія суддів погодитись не може, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Наказне провадження - це вид провадження у цивільному судочинстві, в якому судом вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів або витребування майна без проведення судового засідання на користь особи, яка має право вимоги.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахування індексу інфляції та 3 % річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. До заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (ч. 1, 3 ст. 163 ЦПК України).
Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заява подана з порушення вимог статті 163 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).
Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні, і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір.
Судом встановлено, що ОСББ «Гагарінське плато 5/2» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 квітня 2021 року по 01 вересня 2024 року в розмірі 99 396,47 грн.
Наведеним вимогам ч. 3 ст. 163 ЦПК України заява ОСББ «Гагарінське плато 5/2» про видачу судового наказу відповідала.
Судом першої інстанції помилково застосовано положення п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, відповідно до якої суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Строк карантину неодноразово продовжувався, в зв'язку з чим карантин в Україні діяв в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Зважаючи на те, що заява про видачу судового наказу подана до суду у вересні 2024 року, а заборгованість, яку заявник просить стягнути шляхом видачі судового наказу, виникла з 01 квітня 2021 року, строки позовної давності продовжені законом до моменту їх спливу, а тому у суду не було передбачених законом підстав для відмови у видачі судового наказу з підстав подачі заяви за межами строку позовної давності.
Таким чином, висновок суду про відмову у видачі судового наказу з підстав пропуску строку позовної давності ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до цього ж суду, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагарінське плато 5/2» - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року - скасувати, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 24 січня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ В.В. Кострицький
______________________________________ С.М. Сегеда