Номер провадження: 22-ц/813/2383/25
Справа № 521/22031/20
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О.А.
Доповідач Комлева О. С.
24.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024року, постановленого під головуванням судді Михайлюка О.А., у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з відповідача 38780,78 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10888,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 8107,35 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 17089,11 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, 3490,27 грн. - 3 % річних від простроченої суми та судові витрати.
В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №б/н від 08.04.2011 року, відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві.
Банк свої зобов'язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти, проте відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по поверненню кредиту, від повернення якої відповідач ухиляється.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024року позов AT КБ «ПриватБанк» задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 38780 грн. 78 коп.
Вирішено питання про судові витрати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог у розмірі 20579,38 грн., яка складається з: 17089,11 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, 3490,27 грн. - 3 % річних від простроченої суми та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в інший частині рішення залишити без змін, посилаючись на неповне дослідження всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримані компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відзиву до суду надано не було.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Рішення суду в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту учасниками справи не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині відповідає не в повній мірі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20579,38 грн., яка складається з: 17089,11 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання, 3490,27 грн. - 3 % річних від простроченої суми, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем нарахована заборгованість у визначеному розмірі за період з 31.10.2019 року по 30.10.2022 року, коли строк дії договору не закінчився та за вказаний період часу на боржника не може бути покладена відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитися в повному обсязі не може, за таких підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Договір № б/н від 08.04.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 25000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
Відповідно до анкети-заяви, відповідач погодився з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua.
Судом встановлено, що відповідач з 2011 року отримував послуги банку, шляхом використання кредитних коштів та здійснення розрахунків кредитною карткою, яку отримав за договором № б/н від 08.04.2011 року.
Відповідачу було неодноразово змінено кредитний ліміт, що підтверджується відповідною копією довідки АТ КБ «ПриватБанк».
З виписки за договором про надання банківських послуг № б/н 08.04.2011 року вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, здійснюючи покупки в магазині, оплачуючи послуги та здійснюючи перекази коштів, тобто погодився зі зміною кредитного ліміту по картці.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду із позовом, банк просив стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з 31.10.2019 року по 30.10.2022 року у розмірі 17089,11 грн.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Як вбачається з зазначеного позивачем періоду з листопада 2019 року по жовтень 2022 року індекс інфляції складає: за листопад 2019 року - 100,10%, за грудень 2019 року - 99,80%, за січень 2020 року - 100,20%, за лютий 2020 рік - 99,70%, за березень 2020 року - 100,80%, за квітень - 2020 року - 100,80%, за травень 2020 року - 100,30%, за червень 2020 року - 100,20%, за липень 2020 року - 99,40%, за серпень 2020 року - 99,80%, за вересень 2020 року - 100,50%, за жовтень 2020 року - 101,00%, за листопад 2020 року - 101,30%, за грудень 2020 року - 100,90%, за січень 2021 року - 101,30%, за лютий 2021 року - 101,00%, за березень 2021 року - 101,70%, за квітень 2021 року - 100,70%, за травень 2021 року - 101,30%, за червень 2021 року - 100,20%, за липень 2021 року - 100,10%, за серпень 2021 року - 99,80%, за вересень 2021 року - 101,20%, за жовтень 2021 року - 100,90%, за листопад 2021 року - 100,80%, за грудень 2021 року - 100,60%, за січень 2022 року - 101,30%, за лютий 2022 року - 101,60%, за березень 2022 року - 104,50%, за квітень 2022 року - 103,10%, за травень 2022 року - 102,70%, за червень 2022 року - 103,10%, за липень 2022 року - 100,70%, за серпень 2022 року - 101,10%, за вересень 2022 року - 101,90%, за жовтень 2022 року - 102,50%.
Тобто, з розрахунку інфляційних витрат не вбачається, що величина індексу споживчих цін за кожний місяць не перевищувала поріг індексації у розмірі 103%.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені позовних вимог про заборгованості за індексом інфляції у розмірі 17089,11 грн., однак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в цій частині у задоволені позови помилився з підставами, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні в частині мотивування.
Що стосується відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, то колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позовних вимог з підставтого, що строк дії договору не закінчився у зв'язку з чим на боржника не може бути покладена відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем нарахування 3% річних здійснювалося за формулою:
Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання: з 31 жовтня 2019 року до 31 грудня 2019 року, кількість днів - 62, сума - 197,62 грн.
З 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року, кількість днів - 366, сума - 1163,42 грн.
З 01 січня 2021 до 30 жовтня 2022 року, кількість днів - 668, сума - 2129,22 грн.
Оскільки, період прострочення грошового зобов'язання складає 1096 днів, заборгованість 3% річних складає, 3490,27 грн.
Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неповно з'ясовані обставини справи, в зв'язку з чим порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення 3% річних, з задоволенням позовних вимог в цій частині, стягнувши з відповідача 3% річних у розмірі 3490,27 грн.
За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних витрат підлягає зміні, а рішення суду в частині позовних вимог про відмову у стягненні 3% річних підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3153 грн. (а.с. 73 т. 2).
З урахуванням того, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, колегія суддів дійшла до висновку про те, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (16,96%) у розмірі 534,75 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на положення ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст.368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024року в частині відмови у стягненні 3% річних - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) 3% річних у розмірі 3 490 гривень 27 копійок.
Рішення суду вчастині відмови у стягненні індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 17 089 гривень 11 копійок - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В решті рішення вчастині відмови у стягненні індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 17 089 гривень 11 копійок - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 534 гривні 75 копійок.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 24 січня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Є.С. Сєвєрова