Номер провадження: 11-кп/813/1082/25
Справа № 497/2900/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференція апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 11.12.2024 року у кримінальному провадженні №12022162270000257 від 30.05.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 11.12.2024 року задоволено клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 08.02.2025 з визначенням застави в розмірі 320 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 968960 гривень.
Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що підозра є явно необґрунтованою та в її основу покладено недопустимі докази. Ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні.
Зазначає, що судом не враховано того, що обвинувачений ОСОБА_8 має позитивні характеристики за місцем проходження військової служби та місцем проживання, раніше не судимий, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки та є діючим військовослужбовцем.
Просить ухвалу суду скасувати та застосувати відносно обвинуваченого нічний домашній арешт або визначити мінімальний розмір застави передбачений ст. 182 КПК України.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Щодо перевірки доводів захисника обвинуваченого про недоведеність вини, то апеляційний суд, виходить з наступного.
Приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, обрання запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань і інших матеріалів клопотання, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутому ОСОБА_8 обвинувачення у скоєні інкримінованого йому злочину, оскільки позбавлений можливості надати відповідний висновок щодо допустимості чи недопустимості заявлених сторонами кримінального провадження доказів.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків, то апеляційний суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.
Зважаючи на обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання його винним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у кримінальному провадженні заявлених ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Разом з цим, апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, однак зауважує, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки суду та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Одночасно згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Рішення про суму застави має прийматися з урахуванням обставин справи, особи підозрюваного та його майна (справа «Маргаретич проти Хорватії» п. 92).
З наданих стороною захисту характеризуючих обвинуваченого матеріалів та відповідних наказів командування військових частин вбачається, що ОСОБА_10 є військовослужбовцем, приймав участь в бойових діях та виконував поставленні завдання захищаючи України від держави-агресора РФ, згідно довідки командира військової частини отримав поранення під час виконання службових обов'язків військової служби в районі бойових дій у зв'язку з чим проходив лікування в медичних установах, має виключні позитивні характеристики з місця проходження військової служби та неодноразово відзначався командуванням військової частини почесними грамотами, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей 2014 та 2017 року народжень.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на даний час визначена судом першої інстанції застава у розмірі 320 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є непомірною для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Разом з тим, апеляційний суд при визначенні розміру застави, враховуючи обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначені вищі дані про особу обвинуваченого, його майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає доцільним визначити обвинуваченому ОСОБА_8 , у відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, заставу у розмірі 90 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 272520 грн., яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, та не буде непомірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора слід задовольнити частково та обрати обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 272520 грн., оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвалу суду, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 11.12.2024 року у кримінальному провадженні №12022162270000257 від 30.05.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022162270000257 від 30.05.2022 відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком до 08.02.2025 року з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі90 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 272520 грн (двісті сімдесят дві тисячі п'ятсот двадцять) гривень.
Роз'яснити обвинуваченому, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 , з-під варти тапокласти на обвинуваченого ОСОБА_8 строком до 08.02.2025 року, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати до суду за кожним викликом;
-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватись від спілкування з потерпілою та свідками по даній справі;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали становить до 08.02.2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4