21 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Правдино Білозерського району Херсонської області, мешкає в АДРЕСА_1 , є особою, яка не має судимостей,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150010002196.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_8 ,
підозрюваний - ОСОБА_6 ,
захисник - ОСОБА_7 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23.02.2025 р., з визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн., за умови внесення якої покласти на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою змінити відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт або визначити заставу до 200 000 грн.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_7 зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з наступних підстав - стороною обвинувачення не доведено обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Апелянт просить врахувати, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце мешкання, працює, утримує брата-інваліда та хвору матір.
На думку апелянта, визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для підозрюваного, встановлений без урахування майнового стану та розміру завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди, що становить 44 500 грн.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62024150010002196, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України № 401-о від 29.09.2021 р. ОСОБА_6 призначено на посаду директора національного парку (далі НПП) «Білобережжя Святослава».
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 3.6. Положення про НПП «Білобережжя Святослава» директор парку має наступні повноваження: здійснює керівництво роботою адміністрації Парку та несе відповідальність за виконання покладених на неї завдань; забезпечує виконання завдань, визначених у пункті 2.2. розділу 2 «Мета створення і завдання» Положення; представляє Парк в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових органах, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та у відносинах з трудовим колективом; розпоряджається за погодженням із Міндовкілля коштами та майном Парку у порядку, встановленому законодавством; відповідає за результати діяльності перед Міндовкілля; видає у межах своєї компетенції накази; визначає функціональні обов'язки працівників Парку; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Наказом директора НПП «Білобережжя Святослава» за № 23-3-7-в-о від 25.03.2022 р., ОСОБА_9 призначено на посаду заступника директора - головного природознавця НПП «Білобережжя Святослава», шляхом переведення з посади начальника відділу державної охорони.
У відповідності до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 5.5. Положення про НПП «Білобережжя Святослава», п. 5 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, з врахуванням покладених на Службу державної охорони природно-заповідного фонду України завдань, директор та заступник директора - головний природознавець НПП «Білобережжя Святослава» наділені наступними повноваження: здійснювати охорону природних комплексів національного природного парку; здійснювати охорону диких тварин і місць їх перебування у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечувати порядок використання природних ресурсів; забезпечувати додержання вимог щодо відвідування територій та об'єктів природно-заповідного фонду; попереджувати пошкодження лісових насаджень унаслідок незаконних рубок; здійснювати заходи щодо запобігання виникненню, поширенню пожеж, інших надзвичайних ситуацій та їх ліквідації; інформувати відповідні державні органи про надзвичайні ситуації; забезпечувати реалізацію заходів з профілактики та захисту природних комплексів від шкідників і хвороб у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; підтримувати у належному стані межові та охоронні знаки, інформаційні аншлаги, квартальні та ділянкові стовпи, а також протипожежні споруди; забезпечувати додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, у тому числі додержання вимог проектів організації територій та об'єктів чи проектів утримання та реконструкції об'єктів природно-заповідного фонду, на всій його території; забезпечувати проведення роз'яснювальної роботи щодо необхідності збереження особливо цінних природних комплексів та об'єктів.
Отже, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» та ОСОБА_9 , який обіймає посаду заступника директора - головного природознавця НПП «Білобережжя Святослава» ОСОБА_9 , відповідно до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п.п. 2, 5, 6 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 14.07.2000 р., п.п. 3.6, 5.1-5.5 Положення про НПП «Білобережжя Святослава», затвердженого наказом № 87 від 31.08.2020 р. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України», є представниками Служби державної охорони природно-заповідного фонду України, а отже з врахуванням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, є службовими особами правоохоронного органу (Служби державної охорони природно-заповідного фонду України).
Наказом директора НПП «Білобережжя Святослава» за № 134-о від 02.12.2021 р. ОСОБА_10 призначено на посаду начальника фінансово - економічного відділу - головного бухгалтера.
В порушення ст. 19 Конституції України, ст. ст. 3, 22-24 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді вимагання та отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення став на злочинний шлях і умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_6 , наділений повноваженнями виносити накази про переведення на простій, звільняти працівників парку, при цьому, у нього виник злочинний корисливий умисел на отримання неправомірної вигоди шляхом отримання грошових коштів від підлеглих працівників.
Реалізуючи свій злочинний умисел на досягнення кінцевого корисливого результату, ОСОБА_6 , з метою уникнення викриття його протиправних дій правоохоронними органами, вирішив здійснити ретельну підготовку до вчинення задуманого ним злочину та залучити до організованого ним кримінального правопорушення інших осіб, з метою об'єднання спільних намірів за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, ОСОБА_6 розробив план вчинення кримінальних правопорушень та безпосередній механізм отримання неправомірної вигоди шляхом розподілення функцій між усіма учасниками групи; вчинення дій, спрямованих на приховування протиправної діяльності, залучення посередника, який буде спілкуватися з особами, у яких можна отримати неправомірну вигоду та отримання останнім грошових коштів; безпосередній збір та передачу грошових коштів іншим учасникам групи; нарахування грошових коштів у вигляді заробітної плати, у тому числі премії та визначення розміру неправомірної вигоди, яку підлеглий працівник повинен надати.
З цією метою, ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше березня - квітня 2022 року, вирішив залучити до вказаної злочинної діяльності свого заступника ОСОБА_9 та начальника фінансово - економічного відділу - головного бухгалтера ОСОБА_10 .
В подальшому, у невстановлені під час досудового розслідування час та місці, ОСОБА_6 довів злочинний план до відома ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які надали згоду на участь у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, відповідно до відведеної їм ролі.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою створення умов, за яких ОСОБА_11 буде вимушений надати неправомірну вигоду за не винесення наказу щодо простою з вини працівника у березні - квітні 2022 року, більш точного часу в ході досудового розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_11 про те, що останній повинен віддавати частину заробітної плати, розмір якої йому буде повідомляти ОСОБА_10 .
ОСОБА_11 , будучи робітником з благоустрою НПП «Білобережжя Святослава» та підлеглим працівником ОСОБА_6 надав згоду на надання неправомірної вигоди.
29.11.2024 р. ОСОБА_10 , діючи у відповідності до розробленого плану, надіслала повідомлення у месенджер «Viber» ОСОБА_12 про те, що останній повинен віддати з отриманої заробітної плати 44 500 грн.
03.12.2024 р. у після обідній час, ОСОБА_11 , діючи за вказівкою ОСОБА_10 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де передав на її вимогу грошові кошти у сумі 44 500 грн.
Після отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , ОСОБА_10 повідомила про це ОСОБА_9 та ОСОБА_6 та вони домовилися про зустріч на перехресті траси М-14 (Одеса - Мелітополь - Новоазовськ) та траси Т1543.
04.12.2024 р., ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , діючи відповідно до раніше розробленого плану, з метою уникнення викриття їх протиправних дій правоохоронними органами, на автомобілі марки RENAULT Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибули на обумовлене місце, де зустрілися з ОСОБА_10 .
У період часу з 12.05 год. по 12.13 год. ОСОБА_10 , попередньо помістивши отримані від ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 44 500 грн. у пакет синього кольору, передала їх ОСОБА_6 , тобто останні вчинили усі дії, які вважали за необхідне для реалізації свого злочинного умислу направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 .
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою створення умов, за яких ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , вимушені надати неправомірну вигоду за невинесення наказів щодо простою з вини працівника, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше березня - квітня 2022 року - початку 2024 року, повідомив вказаних працівників про те, що вони повинні віддавати частину заробітної плати, розмір якої буде повідомляти ОСОБА_10 .
В подальшому, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, діючи у відповідності до раніше розробленого плану, у грудні 2024 року, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, прийняв рішення про нарахування ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 премії.
ОСОБА_10 , діючи у відповідності до розробленого плану, 25.12.2024 р. надіслала повідомлення у месенджер «Viber» ОСОБА_12 про те, що останній повинен віддати 30 400 грн., з отриманої заробітної плати.
25.12.2024 р., точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , отримала грошові кошти від ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , точна сума яких під час досудового розслідування не встановлена.
25.12.2024 р., ОСОБА_10 , діючи за усною вказівкою ОСОБА_9 , реалізуючи спільний злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, підготувала 340 650 грн. з грошових коштів, які отримала від ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , та які повинна була передати ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які перебували у м. Одесі. При цьому, оскільки на той час ОСОБА_11 не передав їй грошові кошти у зазначеному розмірі, а саме 30 400 грн., доклала вказану суму зі своїх грошових коштів.
26.12.2024 р. ОСОБА_10 , знаходячись у м. Очаків Миколаївської області, попередньо помістивши грошові кошти у сумі 340 650 грн. в жовтий пакет, передала їх ОСОБА_19 , який виїхав до м. Одеси, про що повідомила ОСОБА_9 .
У свою чергу, ОСОБА_9 , реалізуючи спільний злочинний корисливий умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди у відповідності до відведеної йому ролі повідомив ОСОБА_10 про місце, де разом з ОСОБА_6 будуть чекати на прибуття ОСОБА_20 , а саме: АДРЕСА_3 .
Разом з цим, 26.12.2024 р. приблизно о 08.00 год., точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , діючи за вказівкою ОСОБА_10 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де на вимогу ОСОБА_10 , передав їй грошові кошти у сумі 30 400 грн.
26.12.2024 р., ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , діючи у відповідності до раніше розробленого плану, з метою уникнення викриття їх протиправних дій правоохоронними органами, на автомобілі марки RENAULT Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибули на обумовлене місце, де зустрілися з ОСОБА_19 , яка о 10.33 год. передала їм пакет з грошовими коштами у сумі 340 650 грн., тим самим ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вчинили усі дії, які вважали за необхідні для реалізації свого злочинного умислу, однак далі їх протиправна діяльність припинена співробітниками правоохоронних органів.
26.12.2024 р. ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 27.12.2024 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у одержанні службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії, з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та наслідки ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням даних про особу підозрюваного, його майнового стану, ролі в інкримінованому кримінальному правопорушенні та завданої майнової шкоди, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норми міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів допиту свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , огляду мобільних телефонів ОСОБА_21 та ОСОБА_11 , обшуку автомобіля Рено Дастер від 26.12.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні, тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що свідчить про можливість вчинення підозрюваним дій направлених на переховування від слідства або суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що підозрюваному ОСОБА_6 відомі особисті данні осіб, у яких він ймовірно вимагав неправомірну вигоду, тобто перебуваючи на волі, може незаконно впливати на них, з метою зміни їх показань.
З огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, який є умисним, корисливим злочином, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням заходів конспірації, апеляційний суд вважає, що ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - є доведеним.
Отже, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Стосовно доводів захисника про визначення слідчим суддею завідомо непомірного для підозрюваного розміру застави, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, слідчий суддя, врахувавши дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, обставини можливо вчиненого службовою особою умисного корисливого злочину пов'язаного із вимаганням неправомірної вигоди та його наслідки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, дійшов правильного висновку про необхідність визначення застави у розмірах, що перевищують визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розміри, а саме 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про пом'якшення підозрюваному ОСОБА_6 застосованого запобіжного заходу або зменшення визначеного розміру застави, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 з визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн. залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3