21 січня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Очакові Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024150010002196.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23.02.2025 р., з визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн., за умови внесення якої покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати частково оскаржувану ухвалу та визначити підозрюваній ОСОБА_5 заставу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів.
Узагальнені доводи апелянта.
На обґрунтування поновлення пропущеного строку, захисник зазначає, що копію оскаржуваного рішення отримав лише 02.01.2025 р.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з наступних підстав - стороною обвинувачення не доведено обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Захисник звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_8 добровільно, без будь-якого примусу, надавав ОСОБА_5 гроші на лікування сина останньої. На переконання захисника, свідок ОСОБА_8 , який у радянські часи, був співробітником управління розвідки СРСР, навмисно створив умови для притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, оскільки відкрито підтримував російську владу та обізнаний про те, що сини ОСОБА_5 наразі захищають Україну від збройної агресії РФ.
Апелянт просить врахувати, що підозрювана ОСОБА_5 раніше не судима, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце мешкання, працює, утримує матір.
На думку апелянта, визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_5 оскільки встановлений, без урахування майнового стану підозрюваної та розміру завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 62024150010002196, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України № 401-о від 29.09.2021 р. ОСОБА_9 призначено на посаду директора національного парку (далі НПП) «Білобережжя Святослава».
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 3.6. Положення про НПП «Білобережжя Святослава» директор парку має наступні повноваження: здійснює керівництво роботою адміністрації Парку та несе відповідальність за виконання покладених на неї завдань; забезпечує виконання завдань, визначених у пункті 2.2. розділу 2 «Мета створення і завдання» Положення; представляє Парк в органах державної влади, місцевого самоврядування, судових органах, підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та у відносинах з трудовим колективом; розпоряджається за погодженням із Міндовкілля коштами та майном Парку у порядку, встановленому законодавством; відповідає за результати діяльності перед Міндовкілля; видає у межах своєї компетенції накази; визначає функціональні обов'язки працівників Парку; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Наказом директора НПП «Білобережжя Святослава» за № 23-3-7-в-о від 25.03.2022 р., ОСОБА_10 призначено на посаду заступника директора - головного природознавця НПП «Білобережжя Святослава», шляхом переведення з посади начальника відділу державної охорони.
У відповідності до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 5.5. Положення про НПП «Білобережжя Святослава», п. 5 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, з врахуванням покладених на Службу державної охорони природно-заповідного фонду України завдань, директор та заступник директора - головний природознавець НПП «Білобережжя Святослава» наділені наступними повноваження: здійснювати охорону природних комплексів національного природного парку; здійснювати охорону диких тварин і місць їх перебування у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; забезпечувати порядок використання природних ресурсів; забезпечувати додержання вимог щодо відвідування територій та об'єктів природно-заповідного фонду; попереджувати пошкодження лісових насаджень унаслідок незаконних рубок; здійснювати заходи щодо запобігання виникненню, поширенню пожеж, інших надзвичайних ситуацій та їх ліквідації; інформувати відповідні державні органи про надзвичайні ситуації; забезпечувати реалізацію заходів з профілактики та захисту природних комплексів від шкідників і хвороб у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду; підтримувати у належному стані межові та охоронні знаки, інформаційні аншлаги, квартальні та ділянкові стовпи, а також протипожежні споруди; забезпечувати додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, у тому числі додержання вимог проектів організації територій та об'єктів чи проектів утримання та реконструкції об'єктів природно-заповідного фонду, на всій його території; забезпечувати проведення роз'яснювальної роботи щодо необхідності збереження особливо цінних природних комплексів та об'єктів.
Отже, ОСОБА_9 , обіймаючи посаду директора НПП «Білобережжя Святослава» та ОСОБА_10 , який обіймає посаду заступника директора - головного природознавця НПП «Білобережжя Святослава» ОСОБА_10 , відповідно до ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п.п. 2, 5, 6 Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 14.07.2000 р., п.п. 3.6, 5.1-5.5 Положення про НПП «Білобережжя Святослава», затвердженого наказом № 87 від 31.08.2020 р. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України», є представниками Служби державної охорони природно-заповідного фонду України, а отже з врахуванням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, є службовими особами правоохоронного органу (Служби державної охорони природно-заповідного фонду України).
Наказом директора НПП «Білобережжя Святослава» за № 134-о від 02.12.2021 р. ОСОБА_5 призначено на посаду начальника фінансово - економічного відділу - головного бухгалтера.
В порушення ст. 19 Конституції України, ст. ст. 3, 22-24 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_9 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді вимагання та отримання неправомірної вигоди, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення став на злочинний шлях і умисно вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_9 , наділений повноваженнями виносити накази про переведення на простій, звільняти працівників парку, при цьому, у нього виник злочинний корисливий умисел на отримання неправомірної вигоди шляхом отримання грошових коштів від підлеглих працівників.
Реалізуючи свій злочинний умисел на досягнення кінцевого корисливого результату, ОСОБА_9 , з метою уникнення викриття його протиправних дій правоохоронними органами, вирішив здійснити ретельну підготовку до вчинення задуманого ним злочину та залучити до організованого ним кримінального правопорушення інших осіб, з метою об'єднання спільних намірів за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, ОСОБА_9 розробив план вчинення кримінальних правопорушень та безпосередній механізм отримання неправомірної вигоди шляхом розподілення функцій між усіма учасниками групи; вчинення дій, спрямованих на приховування протиправної діяльності, залучення посередника, який буде спілкуватися з особами, у яких можна отримати неправомірну вигоду та отримання останнім грошових коштів; безпосередній збір та передачу грошових коштів іншим учасникам групи; нарахування грошових коштів у вигляді заробітної плати, у тому числі премії та визначення розміру неправомірної вигоди, яку підлеглий працівник повинен надати.
З цією метою, ОСОБА_9 реалізуючи свій злочинний умисел, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше березня - квітня 2022 року, вирішив залучити до вказаної злочинної діяльності свого заступника ОСОБА_10 та начальника фінансово - економічного відділу - головного бухгалтера ОСОБА_5 .
В подальшому, у невстановлені під час досудового розслідування час та місці, ОСОБА_9 довів злочинний план до відома ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , які надали згоду на участь у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, відповідно до відведеної їм ролі.
Реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою створення умов, за яких ОСОБА_8 буде вимушений надати неправомірну вигоду за не винесення наказу щодо простою з вини працівника у березні - квітні 2022 року, більш точного часу в ході досудового розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , повідомив ОСОБА_8 про те, що останній повинен віддавати частину заробітної плати, розмір якої йому буде повідомляти ОСОБА_5 .
ОСОБА_8 , будучи робітником з благоустрою НПП «Білобережжя Святослава» та підлеглим працівником ОСОБА_9 надав згоду на надання неправомірної вигоди.
29.11.2024 р. ОСОБА_5 , діючи відповідно до розробленого плану, надіслала повідомлення у месенджер «Viber» ОСОБА_11 про те, що останній повинен віддати з отриманої заробітної плати 44 500 грн.
03.12.2024 р. у після обідній час, ОСОБА_8 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де передав на її вимогу грошові кошти у сумі 44 500 грн.
Після отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 , ОСОБА_5 повідомила про це ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та вони домовилися про зустріч на перехресті траси М-14 (Одеса - Мелітополь - Новоазовськ) та траси Т1543.
04.12.2024 р., ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , діючи відповідно до раніше розробленого плану, з метою уникнення викриття їх протиправних дій правоохоронними органами, на автомобілі марки RENAULT Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибули на обумовлене місце, де зустрілися з ОСОБА_5 .
У період часу з 12.05 год. до 12.13 год. ОСОБА_5 , попередньо помістивши отримані від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 44 500 грн. у пакет синього кольору, передала їх ОСОБА_9 , тобто останні вчинили усі дії, які вважали за необхідне для реалізації свого злочинного умислу направленого на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8 .
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, з метою створення умов, за яких ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , вимушені надати неправомірну вигоду за невинесення наказів щодо простою з вини працівника, у невстановлений під час досудового розслідування час, але не пізніше березня - квітня 2022 року - початку 2024 року, повідомив вказаних працівників про те, що вони повинні віддавати частину заробітної плати, розмір якої буде повідомляти ОСОБА_5 .
В подальшому, ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, діючи у відповідності до раніше розробленого плану, у грудні 2024 року, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, прийняв рішення про нарахування ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 премії.
25.12.2024 р. ОСОБА_5 , діючи відповідно до розробленого плану, надіслала повідомлення у месенджер «Viber» ОСОБА_11 про те, що останній повинен віддати 30 400 грн., з отриманої заробітної плати.
25.12.2024 р., точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , отримала грошові кошти від ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , точна сума яких під час досудового розслідування не встановлена.
25.12.2024 р., ОСОБА_5 , діючи за усною вказівкою ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний корисливий умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, підготувала 340 650 грн. з грошових коштів, які отримала від ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та які повинна була передати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які перебували у м. Одесі. При цьому, оскільки на той час ОСОБА_8 не передав їй грошові кошти у зазначеному розмірі, а саме 30 400 грн., доклала вказану суму зі своїх грошових коштів.
26.12.2024 р. ОСОБА_5 , знаходячись у м. Очаків Миколаївської області, попередньо помістивши грошові кошти у сумі 340 650 грн. в жовтий пакет, передала їх ОСОБА_18 , який виїхав до м. Одеси, про що повідомила ОСОБА_10 .
У свою чергу, ОСОБА_10 , реалізуючи спільний злочинний корисливий умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди у відповідності до відведеної йому ролі повідомив ОСОБА_5 про місце, де разом з ОСОБА_9 будуть чекати на прибуття ОСОБА_19 , а саме: м. Одеса, вул. Старосінна, 1-а.
Разом з цим, 26.12.2024 р. приблизно о 08.00 год., точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де на вимогу ОСОБА_5 , передав їй грошові кошти у сумі 30 400 грн.
26.12.2024 р., ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , діючи у відповідності до раніше розробленого плану, з метою уникнення викриття їх протиправних дій правоохоронними органами, на автомобілі марки RENAULT Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибули на обумовлене місце, де зустрілися з ОСОБА_18 , яка о 10.33 год. передала їм пакет з грошовими коштами у сумі 340 650 грн., тим самим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_5 вчинили усі дії, які вважали за необхідні для реалізації свого злочинного умислу, однак далі їх протиправна діяльність припинена співробітниками правоохоронних органів.
26.12.2024 р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, та 27.12.2024 р. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у одержанні службовою особою, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії, з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_20 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та наслідки ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.
З урахуванням даних про особу підозрюваної, її майнового стану, ролі в інкримінованому кримінальному правопорушенні та завданої майнової шкоди, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норми міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів допиту свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_8 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , огляду мобільних телефонів ОСОБА_21 та ОСОБА_8 , обшуку автомобіля Рено Дастер від 26.12.2024 р. та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що свідчить про можливість вчинення підозрюваним дій направлених на переховування від слідства або суду.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує, те, що підозрюваній ОСОБА_5 відомі особисті данні осіб, у яких ймовірно вимагалась неправомірна вигода, тобто перебуваючи на волі, може незаконно впливати на них, з метою зміни їх показань.
З огляду на обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який є умисним, корисливим злочином, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням заходів конспірації та зважаючи, що органом досудового розслідування не встановлено всіх обставин кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - є дійсним.
Отже, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Стосовно доводів захисника про визначення слідчим суддею завідомо непомірного для підозрюваної розміру застави, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину застава визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави, слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.
Так, слідчий суддя, врахувавши дані про особу підозрюваної ОСОБА_5 , тяжкість інкримінованого їй кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваної, обставини та роль підозрюваної у можливому вчинені умисного корисливого злочину та його наслідки, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, дійшов правильного висновку про необхідність визначення застави у розмірах, що перевищують визначені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розміри, а саме 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав пом'якшення підозрюваній ОСОБА_5 застосованого запобіжного заходу або зменшення визначеного розміру застави, апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 з визначенням застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 грн. залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3