Справа № 462/6736/24 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н. М.
Провадження № 22-ц/811/2838/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
24 січня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Голоюхи Віктора Івановича на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 26 серпня 2024 року у справі за позовом першого заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Голоюхи Віктора Івановича у інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,-
23.08.2024 року перший заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Голоюха В.І. в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати у відповідача в користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - 4/1000 частки об'єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить навіс під літ. 2Ю-1, загальною площею 224,7 кв.м (номер відомостей про речове право 37260730) та 4/1000 частки об'єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить нежитлове приміщення з переробки харчових продуктів під літ. 2Щ-2, загальною площею 255, 3 кв.м (номер відомостей про речове право 37260902), що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Оскаржуваною ухвалою позовну заяву повернуто заявнику.
Ухвалу суду оскаржив перший заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Голоюх Віктор Іванович.
Вважає її незаконною, необгрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що повертаючи позовну заяву, районний суд не врахував, що прокурором відповідно до вимог статті 56 ЦПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» належним чином обґрунтовано наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зазначено, у чому полягає порушення інтересів держави та визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому вважає, що позивачем до позовної заяви долучено належні та достатні докази на підтвердження неналежного виконання Міністерством оборони України обов'язку щодо захисту прав та інтересів держави, пов'язаних з можливістю реалізації правомочностей власника щодо спірного майна. Так, відповідно до листа Головного управління військової юстиції Міністерства оборони України за вих. № 220/74/ВихЗПІ/79 від 31.07.2024, наданого у відповідь на лист Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону за вих. № 30.54/02-3143Вих-24 від 05.07.2024, Міністерством оборони України повідомлено, що за результатами спроби виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.04.2016 року у справі № 32/77т в частині здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке було спірним у зазначеній справі та частина якого є спірною у даній справі, державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області винесено рішення № 72538199 від 11.04.2024, яким відмовлено в проведенні реєстраційних дій щодо нерухомого майна, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Крім того, як було зазначено в позовній заяві, 25.04.2024 Офісом Генерального прокурора, який був учасником справи № 32/77т, листом від 25.04.2024 за вих. №11/3/1-137вих-24 повідомлено Міністерство оборони України щодо порушених інтересів держави у зв'язку з незаконним перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 об'єктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 . Однак, незважаючи на наявність відповідної інформації, достовірно знаючи про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, до суду Міністерство оборони України так і не звернулось, надані йому повноваження належним чином не використовувало, вичерпних, ефективних заходів задля відновлення порушених інтересів держави не вживало.
При цьому, враховуючи викладені обставини, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, 05.07.2024 Львівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону направлено на адресу Міністерства оборони України лист (запит) за вихідним № 30.54/02-314ВИХ-24 з викладенням виявлених фактичних порушень інтересів держави та з проханням надати інформацію про вжиті самостійні заходи, спрямовані на захист інтересів держави щодо відновлення прав власності держави на спірне у даній справі нерухоме майно, власником якого на даний час є ОСОБА_1 .
Зазначеним листом прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» фактично надано можливість Міністерству оборони України відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Згідно листа від 31.07.2024 Міністерством оборони України, структурними підрозділами Міністерства оборони України та Збройних Сил України прокуратуру прокуратуру повідомлено, що пропозицій щодо проведення відповідної позовної роботи, направленої на захист інтересів держави, за наявних у даній справі обставин не надавалось. При цьому, Міністерством оборони України не повідомлено про будь-які заходи, направлені на захист інтересів держави щодо відновлення порушеного права власності на спірне майно, а також не заявлено про наміри самостійно звернутися з відповідним позовом до суду, у зв'язку з чим такі дії було кваліфіковано прокурором як бездіяльність відповідних органів.
На підставі викладеного, керуючись критерієм розумності строку, який минув з часу повідомлення Міністерства оборони України про порушене право, враховуючи підстави виникнення спірних правовідносин, порушення публічного та суспільного інтересу, а також те, що у конкретних випадках усі уповноважені органи, зокрема, і прокурор, зобов'язані діяти невідкладно, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/20, від 11.03.2021 у справі № 920/821/18, від 24.03.2021 у справі № 910/7250/18, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про повернення позовної заяви прокурору.
Просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Згідно ч. 4 ст. 42 ЦПК України у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у постанові від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 дійшла висновку, що в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону).
Зазначеним положенням кореспондують відповідні норми ЦПК України, згідно яких прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4 ст. 56 ЦПК України).
Системне тлумачення ч. 4 ст. 56 ЦПК України й абзацу 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Як убачається з матеріалів справи, перший заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Голоюха В.І. у інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив витребувати у відповідача в користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - 4/1000 частки об'єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить навіс під літ. 2Ю-1, загальною площею 224,7 кв.м (номер відомостей про речове право 37260730) та 4/1000 частки об'єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить нежитлове приміщення з переробки харчових продуктів під літ. 2Щ-2, загальною площею 255, 3 кв.м (номер відомостей про речове право 37260902), розташоване по АДРЕСА_1 , яке вибуло з володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 року у справі № 32/586-45/428т-50/250т та підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 року у справі № 32/77т.
Повертаючи позовну заяву прокурору, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у позовній заяві доводи прокурора не є достатнім обґрунтуванням неналежного здійснення Міністерством оборони України захисту інтересів держави. При цьому, суд вважав, що з наведених у позовній заяві обставин не вбачається бездіяльності Міністерства оборони України як органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Надані прокурором докази не свідчать про відсутність можливості звернення Міністерства оборони України з відповідною позовною заявою до суду у подальшому, а також не підтверджують, що Міністерство оборони України не здійснює (чи не має наміру здійснювати) захист інтересів або неналежним чином здійснює такий захист. При цьому суд враховував, що наведені у позовній заяві обставини та зазначені докази не є достатнім обґрунтуванням необхідності подання позову прокурором.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися з наступних мотивів.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Тобто, у позовній заяві мають бути або зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин (ст. 82 ЦПК України). Зазначене відповідає ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Системне тлумачення зазначених положень закону дозволяє дійти висновку, що ст. 175 ЦПК України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання частини сьомої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для повернення позову.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва інтересів держави, що свідчить про виконання ним положення ч. 5 ст. 175 ЦПК України.
При цьому прокурор надав суду докази на підтвердження зазначеної ним у позовній заяві підстави представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України, а саме докази неналежного здійснення захисту інтересів держави органом, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 450/1615/18, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 цього кодексу про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суд, вважаючи відсутніми підстави для подачі прокурором позовної заяви, помилково не залишив таку без руху для надання прокурором додаткових доказів на підтвердження у нього права на представництво інтересів держави, у зв'зку з чим дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З наведених мотивів, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 24 січня 2025 року.
Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Голоюхи Віктора Івановича задоволити.
Ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 26 серпня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 24 січня 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра