Дата документу 23.01.2025 Справа № 334/6295/23
Єдиний унікальний №334/6295/23 Головуючий у 1-й інстанції: Філіпова І.М.
Провадження №22-ц/807/164/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
23 січня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Радостєвої Марини Володимирівни на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У липні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 14 січня 2009 року, відповідно до якої отримала кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який неодноразово було збільшено, востаннє до 40 000, 00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць, 30 % на рік (за базовою відсотковою ставкою), 3,75 % на місяць, 45 % на рік (за процентною ставкою на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування), на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України.
14 січня 2009 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2,3.3Умов та правил надання банківських послуг, на підставі яких відповідач при укладанні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за ініціативою банку.
Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач порушив умови договору, у зв'язку з чим станом на 11 червня 2023 року заборгованість становить 45 111, 57 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 38 610, 85 грн, заборгованість за відсотками - 6 500, 72 грн, у зв'язку із чим, позивач, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 45 111, 57 грн за кредитним договором №б/н від 14 січня 2009 року , а також судові витрати у розмірі 2 684, 00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2024 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 січня 2009 року в розмірі 29 442,91 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2 684 грн.
У задоволені інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Радостєва Марина Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2024 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами, що відповідач при складанні анкети-заяви ознайомилася саме із Правилами надання банківських послуг на які посилається у позовній заяві позивач. Позивачем не було надано доказів, що станом на 29 червня 2021 року діяли умови 2009 року і на підставі яких позивачем було нараховано відсотки. Судом не було взято до уваги рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2023 року по справі №334/3223/22 по якій розглядалися позовні вимоги ОСОБА_1 щодо списання 05 липня 2021 року з рахунку відповідача кредитні кошти у розмірі 32 240, 00 грн та рішенням суду було відмовлено у задоволені позовних вимог. Розглядаючи справу суд не встановив, що відповідач отримвав та користувався коштами у сумі 32240, 00 грн, а лише встановлено, що відповідачці встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн, однак не встановлено яким чином кредитний ліміт було збільшено та чи взагалі ОСОБА_1 отримувала кошти у сумі 32240, 00 грн.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 45 111, 57 грн, оскаржується в частині задоволених позовних вимог у сумі 29 442, 91 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 14 січня 2009 року станом на 11 червня 2023 року становить 45111, 57 грн з яких: заборгованості за кредитом - 38 610, 85 грн, заборгованість за відсотками - 6 500, 72 грн.
У заяві позичальника від 14 січня 2009 року, яка підписана відповідачем зазначена процентна ставка за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць. ОСОБА_1 також підписала довілдку про умови кредитування з використанням Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» відповідно до якої, відповідач була ознайомлена з наступними умовами: тип кредитної лінії - поновлювана; пільговий період - до 55 днів; базова процентна ставка 2,5 відсотків у місяць (нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році); розмір щомісячних платежів - 7 відсотків від заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, який слідує за звітним; процентна ставка ( в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 3,75 відсотків у місяцьОтже, між сторонами укладено кредитний договір, яким передбачено сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором з урахуванням того, що відповідачем під час розгляду справи частково погашено заборгованість, суд взявши до уваги виписки по рахунку прийшов до висновку, що станом на 11 березня 2024 року заборгованість відповідача перед банком становить 29442, 01 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», уклала з відповідачем договір про отримання банківських послуг, у тому числі кредитний договір.
14 січня 2009 року відповідач підписав заяву, в якій виявила бажання оформити на своє ім'я кредитку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з бажаним кредитним лімітом 500 грн (а.с.24).
14 січня 2009 року відповідачем також підписано довідку про умови кредитування з використанням Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» відповідно до якої, відповідач була ознайомлена з наступними умовами: тип кредитної лінії - поновлювана; пільговий період - до 55 днів; базова процентна ставка 2,5 відсотків у місяць (нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів у році); розмір щомісячних платежів - 7 відсотків від заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, який слідує за звітним; процентна ставка ( в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування 3,75 відсотків у місяць (а.с.25).
05 липня 2021 року відповідач ознайомлювалася з паспортом споживчого кредиту.
На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов'язання останнім позивач надав суду заяву від 14 січня 2009 року, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяг з Тарифів, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім'я ОСОБА_1 (договір б/н), згідно якого 15 січня 2009 року був встановлений кредитний ліміт в розмірі 500,00 грн, який у подальшому банком був змінений до 40 000, 00 грн; довідка з інформацією про надані ОСОБА_1 кредитні картки, зокрема, їх номер, дату відкриття та термін дії, виписку по рахунку за період з 16 січня 2009 року по 01 червня 2023 року, за період з 01 червня 2023 року по 24 жовтня 2023 року (а.с.24-41).
Згідно з наданим банком розрахунком, у відповідача станом на 11 червня 2023 року виникла заборгованість за кредитним договором б/н від 14 січня 2009 року в розмірі 45 111, 57 грн, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 38 610, 85 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 6 500, 72 грн (а.с.4-9).
Частиною 2 статті 11ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 611ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції надано розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (а.с.4-9), виписки за договором (а.с.48-97) з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з моменту укладання договору систематично частково (не кожен місяць) погашала заборгованість за кредитним договором.
Відповідачем під час судового розгляду не спростовано факту отримання грошових коштів від банку.
Суд першої інстанції на підставі наявних у справі наданих сторонами і досліджених судом доказів, правильно встановивши характер спірних правовідносин щодо існування між сторонами договірних відносин на підставі заяви від 14 січня 2009 року, належним чином дослідив наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, за змістом виписки по картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі з ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту, що відповідають закону.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з такого.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за нарахованими відсотками.
У Анкеті-заяві позичальника від 14 січня 2009 року процентна зазначена процентна ставка 2,5 % на місяць (а.с.24).
Крім того відповідачем було підписано довідку про мови кредитування з використанням кредитки «універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій зазначені всі умови кредитування, а саме зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць, 30 % на рік (за базовою відсотковою ставкою), 3,75 % на місяць, 45 % на рік (за процентною ставкою на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування) (а.с.25).
Таким чином, підписавши вказану довідку, ОСОБА_1 добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Враховуючи те, що зазначеною довідкою, яка підписана ОСОБА_1 , визначено розмір відсотків за користування кредитом, то вони підлягають стягненню.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , останній на картку НОМЕР_1 виданої 15 січня 2009 року були встановленні наступні ліміти, а саме: 15 січня 2009 року кредитний ліміт - 500 грн, 21 травня 2010 року - кредитний ліміт збільшено - 1000 грн, 05 січня 2011 року - кредитний ліміт збільшено - 1 200 грн, 03 березня 2011 року - кредитний ліміт збільшено - 1 400 грн, 04 березня 2011 року - кредитний ліміт зменшено - 1 400 грн, 27 квітня 2011 року - кредитний ліміт збільшено - 1 600 грн, 28 квітня 2011 року - кредитний ліміт зменшено - 1 600 грн, 15 травня 2012 року - кредитний ліміт збільшено - 3 000 грн; 09 січня 2013 року - кредитний ліміт збільшено - 4 000 грн, 25 липня 2013 року - кредитний ліміт збільшено - 12 000 грн, 11 липня 2016 року - кредитний ліміт збільшено - 16 000 грн, 26 жовтня 2016 року кредитний ліміт збільшено - 21 000 грн, 27 квітня 2018 року - кредитний ліміт збільшено - 27 500 грн, 21 березня 2019 року - кредитний ліміт збільшено - 31 000 грн, 10 липня 2019 року кредитний ліміт збільшено - 36 000 грн, 28 лютого 2020 року - кредитний ліміт збільшено - 38 000 грн, 16 вересня 2020 року - кредитний ліміт збільшено - 40 000 грн, 31 січня 2023 року - кредитний ліміт зменшено - 0,00 грн (а.с.15).
Відповідно до Довідки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 були видані наступні картки: НОМЕР_1 - 15 січня 2009 року, терміном дії 10/12 картка «Універсальна», НОМЕР_2 - 03 грудня 2013 року, термін дії 09/16 картка «Універсальна», НОМЕР_3 - 25 лютого 2015 року, термін дії 09/16 картка «Універсальна», НОМЕР_4 - 19 жовтня 2012 року, термін дії 10/16 картка «Універсальна», НОМЕР_5 - 16 квітня 2014 року, термін дії 10/17 картка «Універсальна», НОМЕР_6 - 28 вересня 2016 року, термін дії 01/20 картка «Універсальна», 5168742219887498 - 27 квітня 2018 року, термін дії 03/22 картка «Універсальна», 4149629316341205 - 05 липня 2021 року, термін дії 04/24 картка «Універсальна» (а.с.23).
Отже, відповідачці було відкрито картковий рахунок та видано картку, яка в подальшому перевипускалася.
Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці.
Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду у справі №373/212/16-ц від 27 листопада 2019 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості Банком нараховано відсотки станом на 11 червня 223 року у сумі 6 500, 72 грн, отже в межах строку дії картки.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Саме відповідач повинна була спростувати, що підпис, який міститься в Заяві на видачу кредиту та довідку про умови кредитування від 14 січня 2009 року, їй не належить.
Посилання представника відповідача на здійснення спірного переказу коштів 05.07.2021 року, коли з рахунку відповідача було списано кредитні кошти у розмірі 32240,00 грн, то вказані обставини були предметом розгляду цивільної справи №334/3223/22 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про відновлення коштів кредитного ліміту на картковому рахунку, зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням суду від 18.05.2023 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відновлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 здійснила часткове погашення заборгованості перед позивачем, що підтверджується копіями квитанцій та випискою за договором за період з 01 червня 2023 року по 20 лютого 2024 року у сумі 15 668,66 гр.
Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи частково погашено заборгованість, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 29 442,91 грн ( 45111,57-15668,66) відповідно до виписки по рахунку станом на 11 березня 2024 року.
Проте, не погоджуючись із розміром заборгованості, відповідачка не спростувала її розмір та складові, враховуючи узгоджені між сторонами умови Договору, в тому числі щодо нарахування та розміру відсотків, у зв'язку з чим має заборгованість, отже наявні підстави для висновку про те, що вимоги кредитора про стягнення заборгованості (тіла кредиту) та відсотків є обґрунтованими.
Посилання апеляційної скарги на відсутність підпису ОСОБА_1 під витягом з Умов та правил надання банківських послуг, не спростовує того факту, що відповідачка була ознайомлена з умовами укладеного кредитного договору. Так, відсотки за користування кредитним лімітом банком нараховувалися, насамперед, на підставі особисто підписаних відповідачкою документів/доказів, у яких зазначені істотні умови кредитування та з якими вона погодилася, а саме: заяви ОСОБА_1 від 14 січня 2009 року; довідки про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 14 січня 2009 року, що є Тарифами; паспортом споживчого кредиту від 05 липня 2021 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не повинен був брати до уваги обставини, що встановлені рішенням у іншій справі №334/3223/22, що набрало законної сили, та які повинні доказуватися при розгляді цієї справи не заслуговують на увагу. Дане рішення є в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Саме в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій по справі №334/3223/22 у відповідності до правових висновків Верховного Суду у подібних справах №537/3312/16, №691/699/16-ц, №552/2819/16-ц та інших, встановлено, що позивач через власну необережність та довірливість надала невідомій сторонній особі безперешкодний віддалений доступ до свого мобільного телефону та мобільного додатку Приват24, позивач сприяла отриманню шахраями її персональних даних та доступу до банківської картки. Крім того, слід врахувати, що позивач ще 29 червня 2021 року за допомогою невідомої особи підключила послугу - інтернет картка, яка у подальшому була використана 05 липня 2021 року для здійснення останнього переказу коштів, оскільки здійснення переказу коштів безпосередньо з кредитної картки позивачки було б автоматично зблоковано банком, проте така транзакція є можливою з інтернет картки. Оформлюючи послугу «інтернет картка», встановлюючи на свій мобільний додаток «anydesk» (мобільний додаток AnyDesk - це програма для відділеного робочого столу, яку розповсюджує AnyDesk Software GmbH) позивач власними діями створила необхідні умови для незаконного використання невідомими особами власної кредитної картки та встановлення кредитного ліміту в розмірі 40 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем факту збільшення розміру кредитного ліміту є безпідставними, оскільки спростовуються належними в матеріалах справи доказами: банківськими виписками, діями самої ОСОБА_1 про часткове погашенню боргу.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Суд першої інстанції вірно врахував вказані обставини та норми права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Радостєвої Марини Володимирівни - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 23 січня 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.