Справа № 302/1851/24
22.01.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/891/24 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2024 року клопотання слідчої СВ відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, без визначення розміру застави, до 19 лютого 2025 року, включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 відраховується з часу його фактичного затримання - з 14 годин 50 хвилин 22 грудня 2024 року, згідно протоколу затримання від 22.12.2024 року.
З матеріалів клопотання вбачається, що до слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області звернулась слідча СВ відділення поліції №2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенант поліції ОСОБА_7 , з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні відомості про яке 29.11.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023072210000439, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання слідчий обґрунтувала тим, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - нез'явлення військовослужбовця вчасно на військовій службі без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Також зазначила, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, який не виключає можливості тримання останнього під вартою, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, тому, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнив.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам КПК України, внаслідок чого підлягає скасуванню. Зазначає, що клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 не відповідає вимогам ч.1 ст. 184 КПК України. Звертає увагу, що клопотання сторони обвинувачення так і ухвала Міжгірського районного суду Закарпатської області не містять чіткого визначення наявних для кримінального провадження реальних ризиків, які потребують вжиття заходів щодо обмеження прав та свобод обвинуваченого, а містить лише нічим не підтверджені припущення. Звертає увагу, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_6 одружений, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , брав участь у бойових діях, отримав вогнепальне поранення, та медичною комісією в/ч НОМЕР_2 08.06.2023 визнаний обмежено придатним до військової служби. Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, або альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді зазначає, що захисник не приймала участь в судовому засіданні при розгляді зазначеного клопотання слідчої. Договір укладено 25.12.2024, тобто строк на апеляційне оскарження пропущено захисником від обставин, які не залежали від його волі, тому, просить суд поновити такий.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи підтверджуються доводи захисника-адвоката ОСОБА_5 щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вищезазначена ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам закону.
На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що у провадженні слідчої СВ відділення поліції №2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 29.11.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023072210000439, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України.
Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, складено 23.12.2024 та цього ж дня вручено підозрюваному ОСОБА_6 .
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, військовим квитком на ім'я ОСОБА_6 , витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) від 13.09.2023 № 294, посвідченням про відрядження від 13.10.2023, рапортом ОСОБА_6 про надання звільнення від 27.10.2023, рапортом командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.11.2023, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України від 29.11.2024, витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) від 02.11.2023 № 216 «Про призначення службового розслідування», витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.11.2023 № 1153 «Про підсумки службового розслідування», актом службового розслідування від 23.11.2023, витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.12.2023 № 52-рс, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.03.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 19.03.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22.03.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.03.2024, показання ОСОБА_6 , в яких він визнає той факт, що 30 жовтня 2023 року він не з'явився на військовій службі без поважних причин тривалістю понад три доби, а саме до 22 грудня 2024 року, тобто до того часу як був затриманий працівниками правоохоронних органів, та іншими документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
В межах даного кримінального провадження слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Як слідує з наданих матеріалів, слідчим суддею належним чином і в повній мірі досліджені у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий суддя також, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, який відноситься до тяжких злочинів, покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, дані про особу ОСОБА_6 , а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжувати кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що наявність цих ризиків підтверджено матеріалами клопотання.
Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Колегія суддів за результатами розгляду провадження дійшла висновку, що слідчим суддею правильно встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Доводи сторони захисту про недоведеність існування вищевказаних ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а не факту конкретного їх вчинення.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, оскільки тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 26 липня 2001 року, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
Судова колегія також зважає на те, що у відповідності до п. 5 ч. 1 та ч. 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, слідчим суддею вид запобіжного заходу обрано правильно.
Відтак не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і соціальні зв'язки підозрюваного, оскільки їх наявність та міцність, а також дані, які характеризують особу, про що йдеться в апеляції захисника, не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу.
Щодо посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_6 брав участь у бойових діях, отримав вогнепальне поранення, та медичною комісією в/ч НОМЕР_2 08.06.2023 визнаний обмежено придатним до військової служби, апеляційний суд зазначає, що вказані обставини вже були враховані слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу підозрюваному та в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
Також всупереч доводів апеляційної скарги, слідчий суддя правомірно не визначив ОСОБА_6 розмір застави з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на вказані вимоги закону та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке вчинено військовослужбовцем у період дії воєнного стану, слідчий суддя правомірно не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів, та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не вбачає з огляду на вищевикладені мотиви.
Приймаючи рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу слідчого судді
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Поновити захиснику-адвокату ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 23 грудня 2024 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, без визначення розміру застави, до 19 лютого 2025 року, включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді