Справа № 127/32774/24
Провадження № 33/801/119/2025
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романчук Р. В.
Доповідач: Копаничук С. Г.
23 січня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Суркової Ірини Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПРІ №138290, 27 вересня 2024 року о 22:57 год по проспекту Юності, 22 у м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн в дохід держави, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,6 грн. При винесенні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП наявними у справі доказами.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 - Суркова І. О., посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначає, що судом не досліджено докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення; відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а ОСОБА_1 не керував транспортним засобом,а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Суд не врахував, що у справі відсутні докази, які достовірно свідчили б про те, що він керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції.
Крім цього, адвокат ОСОБА_1 - Суркова І. О. заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови.
Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Адвокат ОСОБА_1 - Суркова І. О. зазначає, що ОСОБА_1 участі в розгляді справи не брав, копію оскаржуваної постанови отримав лише 30 грудня 2024 року, а апеляційну скаргу подано в десятиденний термін.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи викладене, апеляційний суд розцінює причини пропуску в якості поважних і вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду підлягає поновленню.
Проаналізувавши наведений в апеляційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а апеляційне провадження закриттю, виходячи з наступного.
Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв'язку із цим при розгляді апеляційної скарги, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі, і щодо сутності адміністративного правопорушення, що за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.
Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Пунктом 9 розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення) та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З протоколу про адміністративне правопорушення, серії ААД №709252, вбачається, що 27 вересня 2024 року о 22:57 год по проспекту Юності, 22 у м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: порушення мови, різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, обмежився лише тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Обставин керування транспортним засобом суд належним чином не досліджував.
Відповідно до п. 2.9А ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у разі відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, передбачає необхідність обов'язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, що рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
ОСОБА_1 категорично заперечує факт керування автомобілем, а з наявних доказів у справі, зокрема, з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, не вбачається, що 27 вересня 2024 року о 22:57 год по проспекту Юності, 22 у м. Вінниці він керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 .
Вказані обставини не підтверджуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, котрі переглядались апеляційним судом у судовому засіданні.
Інших доказів, які б підтверджували той факт, що 27 вересня 2024 року о 22:57 год по проспекту Юності, 22 у м. Вінниці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_1 . матеріали справи не містять.
Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, а самого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, як було вказано вище, для об'єктивної сторони вказаного правопорушення необхідні докази керування особи транспортним засобом, які в матеріалах справи відсутні.
Зазначені вище обставини, на переконання апеляційного суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи безспірних і достатніх доказів того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, зокрема, факту відмови його, як особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Отже, за вказаних обставин у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року підлягає скасуванню через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 247, 266, 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Суркової Ірини Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. Г. Копаничук