Справа № 127/16635/23
Провадження №11-кп/801/309/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження № 22022020000000258 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 17.01.2025.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 заявив клопотання, у якому просив суд продовжити запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки, ризики, передбачені КПК України, не зникли, обставини не змінилися. Тобто існують ризики, що перебуваючи на волі обвинувачений зможе перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, тому зміна запобіжного заходу на більш м'який не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, оскільки вважав, що останній не навів ризиків, передбачених КПК України, а названі ризики нічим не підтверджені. Його винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину нічим не доведена, докази в матеріалах справи відсутні.
Захисник ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, вважав, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, доказів винуватості ОСОБА_8 суду не надано.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 15.01.2025 до 15.03.2025 включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу, та на даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нову, якою клопотання прокурора задовольнити частково, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені п.п.2,3,4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або
місця роботи;
-утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази винуватості його підзахисного. Клопотання прокурора є необґрунтоване та безпідставне, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором недоведені. Обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання, роботи та міцні соціальні зв'язки. Враховуючи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також інші обставини, викладені в апеляційній скарзі, просив змінити вид запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Мотиви суду
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників, дослідивши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів установлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, доводи захисника про те, що під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор не довів наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і не надав суду жодного доказу винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає безпідставними.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_8 переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке є особливо тяжким за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, то усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує, з метою його уникнення, може вчинити дії направлені на переховування від суду.
Враховуючи той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_8 матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення від кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд наголошує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що судовий розгляд кримінального провадження, а саме судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не завершене, свідки не допитані у судовому засіданні, а тому обвинувачений, не перебуваючи під дією запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може здійснювати на них незаконний вплив, шляхом умовлянь або погроз, з метою зміни їх показів задля уникнення кримінальної відповідальності.
Також, з огляду на стадію судового розгляду, на переконання апеляційного суду, є небезпідставним ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що може полягати у разі застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, у створенні останнім штучних доказів на підтвердження висунутих ним версій стосовно обставин кримінального провадження, оскільки ОСОБА_8 вину не визнає.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 неодноразово було продовжено строк застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки зібрані докази доводять обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 111 КК України, а ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу не змінились та не зменшились, що неодноразово було перевірено апеляційним судом під час апеляційних оскаржень рішень суду першої інстанції.
На даний час підстави обрання найсуворішого запобіжного заходу не зникли, оскільки є ризик того, що ОСОБА_8 , немаючи міцних соціальних зв'язків та прогнозуючи суворість покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків, оскільки не визнає своєї вини, а тому може спрямовувати всі свої зусилля на уникнення покарання за інкримінований йому особливо тяжкий злочини антиукраїнського характеру, що під час військового стану є найбільш суспільно небезпечним.
Як у судовому засіданні в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_8 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
На переконання апеляційного суду, застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому, а тому доводи захисника про відсутність ризиків, можуть вказувати лише на те, що їх відсутність була попереджена виключно шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
До того ж, апеляційний суд також не може залишити поза увагою те, що в контексті повномасштабної збройної агресії російської федерації інкримінований ОСОБА_8 злочин має надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій. При цьому продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Апеляційний суд ще раз наголошує, що продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.
Що ж стосується доводів захисника про незаконність продовження застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу через ненадання оцінки зібраним у кримінальному провадженні доказам, які свідчать про неможливість вчинення ОСОБА_8 інкримінованого правопорушення, то апеляційний суд зазначає, що встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується.
Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції у даній справі, апеляційний суд також бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 у тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.
Крім того, як слідує із вказаного вище Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Твердження захисника про те, що обвинувачений ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, роботи, на переконання апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для зміни останньому запобіжного заходу, оскільки вказані факти не стали стримуючими факторами при вчиненні ним злочинної діяльності, у зв'язку з чим не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 домашнього арешту, апеляційний суд вважає, що, наразі, «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою. А тому, відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
Крім того, з огляду на положення ч.6 ст.176 КПК України та введення воєнного стану в Україні, колегія суддів позбавлена можливості застосувати до обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні злочину, який передбачений статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, інший запобіжний захід, окрім такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_8 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останньому запобіжного заходу на більш м'який.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкоджали ухваленню у даному кримінальному провадженні законного та обґрунтованого рішення, не встановлено.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4