Провадження № 2/742/147/25
Єдиний унікальний № 742/4986/24
20 січня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Короткої А.О.,
при секретарі судового засідання - Бурмаці Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», представник позивача - Киричук Галина Миколаївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представниця АТ «Перший Український міжнародний банк», звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1001405249401 від 15.09.2019 в сумі 62096,22 грн, а також судового збору в розмірі 2422,40 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна заборгованість виникла через невиконання відповідачем умов вказаного кредитного договору.
17.104.2024 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому він просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, проте заперечував стосовно нарахування заборгованості за комісією у розмірі 28909,70 грн, посилаючись на те, що позивачем до позовної заяви було додано копію публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де у п.5.7, ч.5 Умов надання споживчого кредиту, зазначено, що проценти за користування споживчим кредитом та комісії встановлюються у фіксованому розмірі і підлягають сплаті клієнтом.
Проте, 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», та відповідно до ч.1,2 ст.11 цього Закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21).
Встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць.
Однак, встановивши у заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорті споживчого кредиту сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4,99% від суми кредиту, щомісячно, банк не роз'яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Отже, відповідні дії банку вносять дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими.
Аналогічних висновків щодо дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що умови кредитного договору є несправедливими дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20 (провадження №61-17825св21) (а.п.38-40).
29.10.2024 від представниці позивача АТ «Перший Український міжнародний банк» Кущ Я.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представниця просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що 15.09.2019 відповідач звернувся до Банку з метою отримання кредиту та підтвердженням надання відповідачу кредиту є: заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001405249401 від 15.09.2019, яка була підписана Відповідачем та платіжна інструкція №ТR.37631144.87545.8810 від 16.09.2019 з призначенням платежу «Надання кредитних коштів по договору №1001405249401 від 15.09.2019, ОСОБА_1 ».
Згідно з заявою і платіжної інструкції відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 40000,00 грн, де банк належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачу грошові кошти у повному обсязі, а відповідач погодився із запропонованими умовами кредитування, підписав заяву та фактично отримав грошові кошти у розмірі 40000,00 грн на споживчі цілі.
Окрім того, 15.09.2019 відповідач, разом із заявою, підписав «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит».
Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання відповідачем Заяви. Мета підписання Паспорту - ознайомлення відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст.9 Закону України «Про споживче кредитування». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про: кредитодавця - Банк; суму кредиту; строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача; розмір комісії.
Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу попередньо в якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в порядку ст.9 Закону України «Про споживче кредитування». Після ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, яка наведена у паспорті споживчого кредиту, відповідач підписав заяву.
Враховуючи те, що заява і паспорт споживчого кредиту підписані (Банком і відповідачем), які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору, а умови заяви і паспорту споживчого кредиту містять повну інформацію щодо умов кредитування, відповідно до норм ЦК України і Закону України «Про споживче кредитування», Банк вважає, що довів факт укладення кредитного договору.
Відносно заперечень відповідача щодо комісії, представниця позивача зазначила, що 10.06.2017 набрав чинності Закон України від 15.11.2016 №1734-VІІ «Про споживче кредитування».
Закон України «Про споживче кредитування» на відміну від Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає можливість включення у договір комісійної винагороди кредитодавця.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість отримання кредитодавцем комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Пунктом 971 Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 11.09.2017 №89, передбачено одержання банками доходів у формі комісійних доходів від кредитного обслуговування клієнтів (зазначена постанова встановлює клас 6 Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України - «Комісійні доходи», «Комісійні витрати»).
Отже, встановлення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості є законним, оскільки таке передбачено, як Законом України «Про споживче кредитування», так і нормативними актами Національного банку України.
Жодних заперечень щодо змісту договору, порядку взаємодії відповідач Банку не висловив, що свідчить про його згоду з умовами договору, а отже позовні вимоги є законними (а.п.44-47).
30.10.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи ти, що згідно з ч.5 ст.12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки і суми належних платежів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №194/1387/19 (провадження №61-7416св20), на яку посилається заявник на підтвердження наявності підстав касаційного оскарження судових рішень у справі.
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Пунктом 5.7. частини 5 умови надання споживчого кредиту встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
При цьому одночасно пунктом 4.3.9. кредитного договору визначено, що клієнт має право отримувати від банку безоплатно інформацію про розмір доступного кредитного ліміту, нарахованих процентів за користування кредитом та сум комісії за допомогою системи «Інтернет-банкінг», або за його зверненням до банку, а вже у п. 5.7.3. кредитного договору - з оплатою наданих послуг.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, тому обов'язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, тому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.п.52-53), та провести розгляд справи за його відсутності (а.п.71).
Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і можливість часткового задоволення позову з наступних підстав.
15.09.2019 між АТ «Перший Український міжнародний банк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у вигляді Заяви №1001405249401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.п.8) та видано кредит у розмірі 40000,00 грн на загальні споживчі цілі, шляхом переказу на особовий рахунок позичальника № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», де розмір фіксованої процентної ставки 0,01% річних, щомісячна комісія за обслуговування кредиту 4,99%, реальна річна процентна ставка 139,7822 %, орієнтовна загальна вартість кредиту 87908,05 грн, строком на 24 місяців (а.п.8), що також підтверджується копією Паспорту споживчого кредиту (а.п.8), копією публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.п.10-16).
Відповідач ОСОБА_1 погодився, що підписана Заяви №1001405249401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб разом із Паспортом споживчого кредиту становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (а.п.8).
Банк свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконав, перерахувавши на рахунок позичальника № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» грошові кошти в розмірі 40000,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №ТR.37631144.87545.8810 від 16.09.2019 з призначенням платежу «Надання кредитних коштів по договору №1001405249401 від 15.09.2019, по позикі ОСОБА_1 » (а.п.19).
Однак відповідач порушив умови договору, своєчасно не повернув АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» кредитні кошти, не сплачує відсотки за його користування та ухиляється від виконання зобов'язань по кредитному договору, ігнорує письмові вимого (повідомлення) Банка про наявність простроченої заборгованості та необхідність її погашення (а.п.16-17), у зв'язку з чим станом на 01.07.2024 з розрахунку заборгованості за вказаним вище кредитним договором вбачається, що його заборгованість перед банком становить 62096,22 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 33172,65 грн; заборгованість за процентами - 13,87 грн, заборгованість за комісією - 28909,70 грн (а.п.19-20), що також підтверджується копією виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 15.09.2019 по 01.07.2024 (а.п.21-22).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 4 умов заяви №1001405249401 від 15.09.2019 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також паспортом споживчого кредиту, які підписані сторонами, передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,99%.
Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01.01.2017 - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10.06.2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, провадження №14-44цс21.
В пункті 4 умов заяви №1001405249401 від 15.09.2019 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаної ОСОБА_1 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4,99%, тобто, фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
За вищенаведених обставин, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за Законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення пункту 4 кредитного договору №1001405249401, укладеного 15.09.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Перший Український міжнародний банк» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно є нікчемними. За даних обставин, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 28909,70 грн задоволенню не підлягає.
Статтями 526 та 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися у встановлений строк та належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається зі ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.549 - 552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, яким він і скористався, звернувшись з даним позовом до суду (ст.1050 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що фактично отримані відповідачем надані йому позивачем грошові кошти в добровільному порядку ОСОБА_1 банку не повернуті, а також приймаючи до уваги приписи ст.530 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33172,65 грн та нарахованими відсотками у розмірі - 13,87 грн, є обґрунтованими.
Надана позивачем роздруківка Публічної пропозиції АТ «Перший Український міжнародний банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в редакції, що діє з 12.06.2019 (а.п.10-16), не може бути належним доказом у справі, та не може бути прийнята до уваги судом, оскільки вказана Публічна пропозиція не містить в собі підпису відповідача, при цьому, її зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Відповідна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.
Відповідно до приписів ч.1,6 ст.81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, в частині задоволення позовних вимог АТ «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість по сумі кредиту у розмір 33172,65 грн та заборгованість по процентам у розмірі 13,87 грн, на загальну суму - 33186,52 грн, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає, оскільки позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 33186,52 грн, судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 1293,56 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог АТ «Перший Український міжнародний банк», а саме: 53,40%.
На підставі наведеного та Закону України «Про споживче кредитування», ст.526, 530, 549-552, 625, 627, 629, 634, 1049, 1050, 1052, 1054 ЦК України, керуючись ст.2, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ - 14282829, юридична адреса: вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070), представник позивача - Киричук Галина Миколаївна (РНОКПП - НОМЕР_2 , юридична адреса: вул.Андріївська, буд.4, м.Київ, 04070), до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», код ЄДРПОУ - 14282829, заборгованість за кредитним договором №1001405249401 від 15 вересня 2019 року у сумі 33186 (тридцять три тисячі сто вісімдесят шість) гривень 52 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», код ЄДРПОУ - 14282829, судовий збір у розмірі 1293 (тисяча двісті дев'яносто три) гривні 56 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24.01.2025.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анна КОРОТКА