Справа №731/514/24
Провадження №2/731/8/25
21 січня 2025 року с-ще Варва
Варвинський районний суд Чернігівської області в складі:
судді Савенка А.І.,
за участю секретаря Трохименко Т.І.,
представника позивача Виноградова Ю.Е.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», поданим представником Мишевською Наталією Миколаївною, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
15 серпня 2024 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява.
Справа розподілена судді Савенку А.І. 26 серпня 2024 року (після виходу судді з відпустки).
В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що 29 жовтня 2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» електронний кредитний договір № 457365-КС-004, відповідно до якого отримав кредит у сумі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності і платності, зобов'язавшись повернути кредит та сплатити проценти за ставкою 1,16103851% за кожен день користування кредитом. Укладення договору відбулося через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіна Особистого кабінету та пароля Особистого кабінету, входу до Особистого кабінету, подання з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему Заявки на отримання кредиту, де вказано номер поточного (карткового) рахунку позичальника. Прийняття ОСОБА_1 пропозиції про укладення договору відбулося шляхом направлення ним через ІТС товариства одноразового ідентифікатора UA-8390, який він отримав від товариства на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний ним у Заявці. Товариство свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_2 , вказану позичальником у договорі. 30 жовтня 2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до договору № 457365-КС-004, відповідно до якої товариство надало позичальнику додатково кредит у сумі 10 000,00 грн зі сплатою комісії у сумі 1 500,00 грн. ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав. Станом на 25 липня 2024 року заборгованість за договором становить 128 901,12 грн, з яких: 40 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 82 901,12 грн - заборгованість за процентами; 6 000,00 грн - заборгованість за комісією.
Провадження у справі відкрито 16 вересня 2024 року та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження на 14 жовтня 2024 року.
04 жовтня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить витребувати додаткові докази, відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у сумі 1 грн (а.с. 86-102, том 1). Зазначив, що кредитний договір не містить обов'язкової істотної умови, передбаченої в п. 15 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а саме у договорі вказано, що споживач має право на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем та або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, але поряд зі словами «кредитодавцем та або колекторською компанією» не вказано слів «новим кредитором». Статті 8 та стаття 12 Закону «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту. Передбачено лише комісію, пов'язану з наданням кредиту. Така нечіткість формулювання має тлумачитись на користь позичальника. Крім того, у п. 4.1.2. договору кредитодавець порушує положення частин 3-4 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», де вказано, що протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов'язаний повернути кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші платежі у зв'язку з відмовою від договору про споживчий кредит. Натомість у п. 4.1.2. договору вказано, що при відмові від договору споживач зобов'язаний сплатити комісію. Договір про споживчий кредит містить незрозумілу відповідачеві термінологію, а позовна заява містить інформацію, яка не співпадає з кредитним договором та додатками. Візуальна форма послідовності дій клієнта не відповідає інформації, зазначеній у позові. Зокрема, у договорі та візуальній формі відрізняються: інформація про час підписання договору; інформація щодо послідовності підписання договору сторонами; інформація про сайт кредитодавця. Позовна заяву та додатки до неї містять посилання на чотири різних сайти(https://bizpozyka.com/,www.my.bizpozyka.com,https://tpozyka.com.ua/,www.my.tpozyka.com, частини з яких не існує (www.my.tpozyka.com та www.my.bizpozyka.com). З позовною заяви та додатків неможливо з'ясувати, через яку інформаційно-комунікаційну систему укладався договір, оскільки твердження представника позивача, наведені у позові, суперечать додаткам до позову. З'ясувати, через який сайт відбувся вхід до інформаційно-телекомунікаційної системи, неможливо. Представник позивача посилається на одні сайти, візуальна форма послідовності містить інший сайт, два з чотирьох сайтів взагалі не працюють та ніколи не існували. Твердження представника позивача у позовній заяві суперечать наданим доказам, самі докази суперечать один одному, оскільки містять різну інформацію. Сумніви та припущення мають тлумачитися на користь споживача, який зазвичай є слабшою стороною у кредитних правовідносинах. Візуальна форма послідовності дії клієнта не підпадає під розуміння паперової копії електронного доказу, оскільки є лише надрукованим текстом, а не копією інформації в цифровій формі.
08 жовтня 2024 року на виконання ухвали про відкриття провадження від АТ «ПУМБ» надійшла інформація, яка містить банківську таємницю, а саме: номер картки, яка була випущена на ім'я відповідача ОСОБА_1 , виписка по рахунку та звіт по транзакціях (а.с. 115-127, том 1).
Судове засідання, призначене на 14 жовтня 2024 року, відкладено до 15 листопада 2024 року за клопотанням відповідача про витребування доказів.
16 жовтня 2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с. 140-196, том 1). У поясненнях вказують, що кредитодавцем є ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», якому належить торговельна марка «Твоя позика» з сайту ДП «Український інститут інтелектуальної власності (УКРПАТЕНТ) та доменне ім'я «tpozyka.com». У ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, яка визначає, що правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За таких обставин обов'язки за кредитним договором №457365-КС-004 від 29 жовтня 2023 року підлягають виконанню відповідачем. До позовної заяви додані візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди, які є витягом з інформаційно-комунікаційної системи на сайті www.my.tpozyka.com. ОСОБА_1 уклав кредитний договір через веб-сайт кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіна Особистого кабінету та пароля Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та в ньому через ІТС подав Заявку на отримання кредиту, у якій вказав номер свого поточного (карткового) рахунку. Після цього відповідач прийняв пропозицію щодо укладення кредитного договору шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора, направленого йому на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаного ним у Заявці. Аналогічно укладена і Додаткова угода до договору. Сторона позивача не може надати суду знімки екрану сторінок веб-сайту, які бачив позичальник під час укладення кредитного договору та Додаткової угоди, адже ці дії були вчинені одноразово під час укладання договору та угоди. Разом з тим, ці знімки не є доказами укладення правочинів, навіть, якщо б вони і були. Такими доказами є наявні в матеріалах справи візуальні форми послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору та Додаткової угоди, які є витягом з інформаційно-комунікаційної системи та засвідчені підписом директора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». Перерахування позичальнику коштів за Кредитним договором підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс», що надає позивачу посередницькі послуги з кредитування за допомогою платіжної системи Fondy, а за Додатковою угодою - довідками ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», яке під час надання послуг використовує систему Platon. Таким чином позивач не має стосунку до банківського рахунку відповідача. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Позивач не нараховував відповідачу ні пеню, ні штрафи, а лише передбачені договором проценти та комісію. Підстав для зменшення процентів, нарахованих в порядку, передбаченому договором, чинне законодавство не містить. Так само відсутні підстави для того, щоб не стягувати комісію за надання кредиту, яка чітко передбачена договором та додатковою угодою. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, що підтверджує безпідставність його заперечень щодо суми заборгованості. Під час укладення договору відповідач заповнив анкету, в якій зазначив свою електронну адресу. На цю адресу позивачем направлено Кредитний договір, Правила та Додаткову угоду. Наголошують, що кредитний договір № 457365-КС-004 від 29 жовтня 2023 року є вже четвертим за рахунком кредитним договором відповідача з позивачем. За попередніми кредитними договорами заборгованість повністю погашена, інакше товариство не уклало б новий кредит з відповідачем. При наявності заборгованості за кредитним договором товариство укладає з позичальниками лише додаткові угоди до діючих договорів. Під час укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_1 проходив відео-верифікацію, під час якої зазначив, що: він самостійно подав заявку на отримання кредиту; надав повну згоду на проведення відео-верифікації та фото-фіксації екрану з його зображенням та зображенням документа, що посвідчує його особу; підтвердив, що на нього не чинять тиск або вплив з метою отримання кредиту; зазначив свій номер телефону та номер паспорта.
21 жовтня 2024 року відповідач подав до суду заперечення на додаткові пояснення (а.с. 197-207, том 1). Наголосив, що кредитний договір є нікчемним, оскільки не містить слів «новим кредитором» у пункті договору про те, що споживач має право на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості. Вказує на те, що візуальна форма послідовності дій клієнта складена з урахуванням Повідомлення Нацкомфінпослуг від 13 лютого 2019 року, хоча такий орган перестав існувати, а його повідомлення ніколи не мали юридичної сили, оскільки згідно з Указом Президента «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» (втратив чинність 30 червня 2020 року) вказаний орган видавав лише розпорядження. Оскільки візуальна форма послідовності дій клієнта має розбіжності з договором, то один із цих документів є підробленим. Сайту my.tpozyka.com не існує. Домен my.tpozyka.com та домен tpozyka.com - це зовсім різні домени та сайти. У позовній заяві вказаний один сайт, у візуальній формі послідовності дій клієнта - інший. Візуальна форма послідовності дій клієнта є лише надрукованим текстом, а потрібні сторінки з веб-сайту в електронному вигляді, де зафіксовано послідовність всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору.
25 листопада 2024 року представник позивача Виноградов Ю.Е. подав до суду додаткові пояснення по справі (а.с. 232-245, том 1), в яких наголосив, що сторона позивача не може надати суду докази укладення спірного договору шляхом надання в електронному вигляді шляхом надання в електронному вигляді сторінок з веб-сайту, у тому числі з доступом через портативні пристрої безпосередньо до веб-сайту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (https://bizpozyka.com) в мережі Інтернет, де зафіксовано послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, відображених у візуальній формі послідовності дій сторін, доданій позивачем до позовної заяви. Сторона позивача не може надати суду знімки екрану сторінок веб-сайту, які бачив позичальник під час укладення кредитного договору та додаткової угоди. ІТС лише фіксує відповідні дії позичальників під час укладення кредитних договорів, про що вона складає відповідний запис про вчинення певної дії у відповідний час та дату за певним алгоритмом (шаблоном). Кредитний договір укладений в ІТС позивача на сайті www.my.tpozyka.com. Електронний доказ є достовірним, поки інша сторона цього не спростує. Підписання електронного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення такого договору. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується первинним банківськими документами.
17 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подав заперечення на додаткові пояснення (а.с. 246-252, том 1), у яких зазначив, що докази, які він просив витребувати у позивача, витребовуються не вперше. Зокрема, такі ж докази були витребувані в ухвалах Господарського суду Чернігівської області по справах № 927/136/24, № 927/1499/23 та № 927/1483/23. З пояснень начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Кирилюк Т.П. вбачається, що вона розуміє, які докази витребовуються, проте зазначає про неможливість їх надання. У позовній заяві вказано, що договір укладено через веб-сайт https://bizpozyka.com/, а надалі представник позивач вже стверджує, що візуальна форма послідовності дій клієнта підтверджує укладення договору в ІТС на сайті www.my.tpozyka.com. При цьому позивач не скористався правом подати заяву про зміну підстави позову, а в додаткових поясненнях вказує, що не може виконати ухвалу про витребування доказів, бо договір укладався в іншій ІТС, ніж вказана у позовній заяві. До позову додані візуальні форми послідовності дій клієнта при укладенні договору та додаткової угоди в ІТС www.my.bizpozyka.com, які є неналежними доказами. Начальник відділу технічної розробки та підтримки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Кирилюк Т.П. пояснила, що система не передбачає можливості демонстрації кожної з дій позичальника, а лише фіксує відповідні дії та створює відповідний запис про вчинення відповідної дії. Проте позивач жодним чином не мотивував неможливість демонстрації наявності у системі, володільцем якої він є, відповідних записів та/або запису чи інформації про їх існування та зберігання в системі. Хоча суб'єкти електронного документообігу повинні зберігати електронні документи у формі, що діє змогу перевірити їх цілісність на цих носіях. Оскільки електронні дані не збережені на сайті, не можуть бути збережені і продемонстровані, то позивач не може посилатися на сайт, у тому числі із зазначенням, що анкета є витягом із сайту.
18 грудня 2024 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі (а.с. 18-20, том 2), в яких зазначено, що Кредитний договір та Додаткова угода укладалися ОСОБА_1 на вебсайті кредитодавця tpozyka.com.ua. Вебсайти tpozyka.com.ua. та my.tpozyka.com є одним і тим же сайтом. Позовна заява є шаблонною, а тому в ній допущені певні неточності.
Клопотання сторони позивача від 15 січня 2025 року про долучення до матеріалів справи доказів, поважність строку подання яких мотивована представником лише необхідністю «повного та всебічного встановлення всіх обставин справи», було відхилено судом в судовому засіданні 21 січня 2025, з огляду на те, що представник позивача не навів доказів, що свідчать про поважність причин пропуску такого строку та об'єктивну неможливість подання таких доказів у передбачений процесуальним законодавством строк.
20 січня 2024 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на додаткові пояснення представника позивача (а.с. 84-91, том 2), зокрема в частині поновлення строку для подання доказів.
Представник позивача Виноградов Ю.Е. в судовому засіданні пояснив, що офіційний сайт компанії tpozyka.com діє, а сайт www.my.tpozyka.com є підрозділом цього сайту. Позивач є власником доменного імені « tpozyka ». Також, юридична особа використовувала сайт bizpozyka. Невідповідність у позовній заяві посилань, за якою ж саме ІТС здійснювалося оформлення кредиту, пояснив технічною помилкою при підготовці позовної заяви. Крім того, вказав, що додатки до договорів існували, але також не додані до матеріалів справи помилково. Наголосив, що відповідач раніше брав кредити в їх компанії, що є підтвердженням того, що і спірний договір був укладений. Крім того, той факт, що відповідач входив до електронного кабінету, повідомляв особові дані, свідчать про аналогічне. Вказав, що відповідач проходив відеоверифікацію, однак, коли саме така відбувалась, пояснити не має можливості, адже цей файл не підписаний цифровим підписом. Посилався на низку правових позицій апеляційних судів в аналогічних справах, в яких вказано, що без реєстрації у системі клієнти не могли б взяти кредит, що є свідченням договірних відносин. Також вважав, що на підтвердження укладення договору свідчить і те, що одна зі сторін виконала умови договору та надала кошти. Договір був укладений за допомогою ІТС, шляхом надіслання повідомлень на мобільний телефон з одноразовим паролем, та вводу такого користувачем в ІТС. Вказав, що надати доступ до ІТС неможливо, розбіжності у витягах з ІТС та самих сформованих договорах пояснив технічними особливостями обробки даних. Вважав, що для оспорення факту укладання договору відповідач має заявити зустрічний позов.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. При цьому вказав, що дійсно користувався послугами позивача, та укладав два договори за допомогою сайту «bizpozyka», при цьому використовував іншу електронну адресу, свідченням чого є інформація на самих договорах, згодом змінив номер телефону. Для укладання згадуваних договорів проходив відео верифікацію. Однак, у кінці 2023 року нового договору не укладав, одноразових ідентифікаторів в ІТС позивача не вносив. Договір вважав нікчемним, у зв'язку з недоведеністю позивачем факту його укладання. Визнав, що грошові кошти в сумі 40 000,00 грн у період 29-30 жовтня 2023 року від позивача отримав, отже має їх повернути, як безпідставно набуті кошти. Крім того зазначив, що кредитний договір не містить обов'язкової істотної умови, передбаченої в п. 15 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а саме у договорі вказано, що споживач має право на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем та або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, але поряд зі словами «кредитодавцем та або колекторською компанією» не вказано слів «новим кредитором». Візуальна форма послідовності дій клієнта не відповідає інформації, зазначеній у позові. Зокрема, у договорі та візуальній формі відрізняються: інформація про час підписання договору; інформація щодо послідовності підписання договору сторонами; інформація про сайт кредитодавця.
Позовна заяву та додатки до неї містять посилання на чотири різних сайти (https://bizpozyka.com/,www.my.bizpozyka.com,https://tpozyka.com.ua/,www.my.tpozyka.com, частини з яких не існує (www.my.tpozyka.com та www.my.bizpozyka.com).
З позовною заяви та додатків неможливо з'ясувати, через яку інформаційно-комунікаційну систему укладався договір, оскільки твердження представника позивача, наведені у позові, суперечать додаткам до позову. З'ясувати, через який сайт відбувся вхід до інформаційно-телекомунікаційної системи, неможливо. Представник позивача посилається на одні сайти, візуальна форма послідовності містить інший сайт, два з чотирьох сайтів взагалі не працюють та ніколи не існували. Твердження представника позивача у позовній заяві суперечать наданим доказам, самі докази суперечать один одному, оскільки містять різну інформацію.
Сумніви та припущення мають тлумачитися на користь споживача, який зазвичай є слабшою стороною у кредитних правовідносинах.
Візуальна форма послідовності дії клієнта не підпадає під розуміння паперової копії електронного доказу, оскільки є лише надрукованим текстом, а не копією інформації в цифровій формі.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 серпня 2024 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Згідно з викладеними ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у позові доводами 29 жовтня 2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 457365-КС-004, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності і платності, зобов'язавшись повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту (а.с. 61-65, том 1). Договір в електронній формі, скріплений кваліфікованим електронним підписом разом з матеріалами позову до суду не подано.
Підписанню договору передувало надіслання паспорта споживчого кредиту (а.с. 12-14, том 1), пропозиції (оферти) укласти договір (а.с. 15-18, том 1) та отримання (акцепту) пропозиції укласти договір (а.с. 19-23, том 1).
У договорі погоджені: строк кредиту - 16 тижнів, стандартна процентна ставка за кредитом в день - 2,00000000; знижена процентна ставка за день користування кредитом - 1,16103851%; комісія за надання кредиту - 4 500,00 грн, строк дії договору - до 18 лютого 2024 року, орієнтовна загальна вартість кредиту - 63 040,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 12 182,98%. Графік платежів викладений в п. 3.2.3. договору.
Порядок укладення договору врегульований пунктами 7.10. та 7.11. договору. Так, договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняття (акцептування) позичальником. Спочатку договір підписує позичальник одноразовим ідентифікатором, який був згенерований та надісланий на фінансовий номер позичальника кредитодавцем, потім договір підписує уповноважений представник кредитодавця кваліфікованим електронним підписом з кваліфікованою електронною позначкою часу.
Відповідно до п. 7.12. договору кредитні кошти перераховуються в безготівковій формі (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.
Відповідно до п.7.16 невідємною частиною цього договору є додаток№1 - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача реальної річної процентної ставки та додаток №2 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки (графік платежів) розрахований за умови застосування стандартної процентної ставки за користування кредитом. Згадувані додатки разом з позовною заявою на обґрунтування позову додані не були.
Позивач стверджує, що 30 жовтня 2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до договору № 457365-КС-004, відповідно до якої товариство надає позичальнику додатково кредит у сумі 10 000,00 грн зі сплатою комісії у сумі 1 500,00 грн (а.с. 33, том 1, а.с. 45, 50, том 2). Електронний файл угоди з кваліфікованим електронним підписом кредитодавця у передбачений ЦПК строк позивачем подано не було. Додатку №1 в новій редакції позивачем не подано.
У Додатковій угоді узгоджено, що станом на 30 жовтня 2023 року сума неповернутого позичальником кредиту становить 30 000,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів - 696,62 грн, сума нарахованої та несплаченої комісії - 4 500,00 грн. Сторони угоди домовилися, що з дати укладення Додаткової угоди: кредит збільшується на 10 000,00 грн, загальна сума отриманого та неповернутого кредиту - 40 000,00 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 13 265,18%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 83 866,48 грн. Проценти нараховуються в порядку, передбаченому пунктом 2.4. договору. Новий графік платежів викладений в п. 6.4. додаткової угоди.
Анкетою клієнта підтверджується, що ОСОБА_1 вказав свої анкетні дані, зокрема, адресу реєстрації та проживання, ІПН, дату народження, місце народження, номер паспорта, електронну адресу, номер фінансового телефону та номер банківської картки для перерахунку коштів (а.с. 38, том 1). Дати подання такої інформації або її актуалізації у період, близький до дати виникнення спірних відносин з поданих документів встановити не можливо.
Візуальні форми послідовності дій клієнта, що розміщені в ІТС товариства www.my.tpozyka.com, містять послідовність дій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , спрямованих на укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього (а.с. 29, 40, том 1).
ОСОБА_1 проходив відео-верифікацію, що підтверджується відеозаписом екрану (а.с. 192, том 1), що підтверджується фотознімком (а.с. 52, том 1). Під час відео-верифікації відповідач зазначив, що: він самостійно подав заявку на отримання кредиту; надав повну згоду на проведення відео-верифікації та фото-фіксації екрану з його зображенням та зображенням документа, що посвідчує його особу; підтвердив, що на нього не чинять тиск або вплив з метою отримання кредиту; зазначив свій фінансовий номер телефону та номер, дату та орган видачі паспорта. Дати проведення цієї ведеоверифікації із поданих доказів встановити неможливою, посилань про те, що ця верифікація проводиться з метою укладання спірного договору із її суті не вбачається.
На підтвердження вказаних обставин до позовної заяви ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» долучено зображення у форматі pdf паперових копій: анкети клієнта (витяг з інфомраційно-телекомунікаційної системи - www.my.tpozyka.com від 04 серпня 2024 року за підписом директора товариства М.М. Гайворонської (а.с. 38, том 1), візуальні форми послідовності дій клієнта за підписом директора товариства М.М. Гайворонської, що розміщені в ІТС товариства www.my.tpozyka.com та містять послідовність дій ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , спрямованих на укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього (а.с. 29, 40, том 1).
Також до поданої засобами ЄСІТС «Електронний суд» позовної заяви додано зображення у форматі pdf, найменовані як: пропозиція укласти договір (оферта) № 457365-КС-004 про надання кредиту від 29 жовтня 2023 року; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 457365-КС-004 про надання кредиту від 29 жовтня 2023 року; договір № 457365-КС-004 про надання кредиту від 29 жовтня 2023 року з відміткою у полі підпису від імені позичальника, що такий договір підписано 29 жовтня 2023 року о 03:20:38 одноразовим ідентифікатором UA-8390; пропозиція укласти додаткову угоду від 30 жовтня 2023 року до договору № 457365-КС-004 про надання кредиту від 29 жовтня 2023 року; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення додаткової угоди від 30 жовтня 2023 року до договору № 457365-КС-004 про надання кредиту від 29 жовтня 2023 року; додаткову угоду від 30 жовтня 2023 року до договору № 457365-КС-004 про надання кредиту від 29 жовтня 2023 року з відміткою у полі підпису від імені позичальника, що вона підписана 30 жовтня 2023 року о 18:26:19 одноразовим ідентифікатором UA-4498 (а.с. 15-18, 19-23, 24, 33, 34).
Надалі, у численних додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що презумпція правомірності правочину передбачає, що він породжує для сторін права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення. До того ж, за доводами позивача, договір про надання кредиту №347283-КС-001 та додаткова угода до нього укладені відповідно до вимог законодавства і сама лише його електронна форма не може спростовувати його юридичну силу.
З огляду на все наведене, позивач вважає укладеним та дійсним електронний договір про надання кредиту № 457365-КС-004 від 29 жовтня 2023 року, а також додаткову угоду від 30 жовтня 2023 року до договору № 457365-КС-004 про надання кредиту від 29 жовтня 2023 року, зокрема з урахуванням того, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Вказане, за доводами позивача, підтверджується позицією Верховного Суду у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 07 жовтня 2020 у справі № 127/33824/19.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у зазначеній справі, позивач зауважив, що згідно умов вказаного договору кредиту відповідачу надано грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн шляхом перерахування на його банківську картку, яку він вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.
На підтвердження вказаних обставин ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надано суду довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» про успішно проведені у системі операції з переказу коштів у сумах 30 000,00 грн та 10 000,00 грн.
З інформації, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , банком була випущена платіжна картка № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_4 у гривні (а.с. 115, том 1).
Перерахування позичальнику коштів за Кредитним договором у сумі 30 000,00 грн підтверджується довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» (а.с. 35, том 1), що надає позивачу посередницькі послуги з кредитування за допомогою платіжної системи FONDY (а.с. 166-168, том 1), а перерахування коштів у сумі 10 000,00 грн за Додатковою угодою - довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (а.с. 39, том 1), яке під час надання послуг використовує платіжний сервіс Platon (а.с. 170-175, том 1).
Випискою по рахунку № НОМЕР_4 , платіжна картка № НОМЕР_2 , а також звітом по транзакціях по рахунку № НОМЕР_4 підтверджується, що 29 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримав 30 000,00 грн кредитних коштів двома платежами (25 000,00 грн та 5 000,00 грн), а 30 жовтня 2023 року - 10 000,00 грн кредитних коштів одним платежем (а.с. 116-120, 121-127, том 1).
Стосовно вимог суду про подання для огляду оригіналів електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 29 жовтня 2023 року договору про надання кредиту № 457365-КС-004, а 30 жовтня 2023 року додаткової угоди до договору про надання кредиту № 457365-КС-004, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальних формах послідовності дій клієнта, позивач надав письмові пояснення начальника відділу технічної розробки та підтримки ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про технічну неможливість демонстрації кожної із дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційної системи товариства (а.с. 241, том 1).
Зокрема, у відповідних поясненнях спеціалістом зазначено, що система не передбачає можливості демонстрації кожної із дій позичальника, а лише фіксує відповідні дії та створює відповідний запис про вчинення відповідної дії.
Попри наведене позивач жодним чином не мотивував неможливість демонстрації суду наявності у системі, володільцем якої він є, відповідних записів та/або запису чи інформації про їх існування та зберігання в системі.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 1054, ст.ст. 1046, 1049 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, обґрунтовуючи право вимоги про сплату відповідачем кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, позивач посилається на виникнення між сторонами кредитних правовідносин, врегульованих умовами електронного договору про надання кредиту № 457365-КС-004 від 29 жовтня 2023 року та додаткової угоди до договору про надання кредиту № 457365-КС-004 від 30 жовтня 2023 року, укладених, за доводами позивача, шляхом вчинення сторонами послідовних дій у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Умовами вказаного електронного договору та додаткової угоди, за доводами позивача, визначено строк кредитування, процентну ставку та графік платежів по тілу кредиту, процентах і комісії.
Приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно з ч.ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Частиною 1 статті 12 та частиною 4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб'єкта електронної комерції.
Приписами ст. 76 ЦПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За приписами ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Частиною 7 статті 85 ЦПК України унормовано, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
Так, на підтвердження обставин укладення з відповідачем кредитного договору позивач додав до позову договір про надання кредиту № 457365-КС-004 та додаткову угоду від 30 жовтня 2023 року до договору про надання кредиту № 457365-КС-004 як зображення змісту договору та угоди у форматі pdf та, зокрема, умов про накладення на такий договір підпису у формі електронного ідентифікатора лише зі сторони позичальника, а також зображення у форматі pdf анкети клієнта та візуальних форм послідовності дій клієнта.
Розглядаючи спір у цій справі та керуючись наведеними нормами процесуального права, суд витребовував у позивача для огляду оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення між позивачем та відповідачем договору про надання кредиту № 457365-КС-004 та додаткової угоди від 30 жовтня 2023 року до договору про надання кредиту № 457365-КС-004, зокрема щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальних формах послідовності.
Однак, позивачем не продемонстровано суду оригінали відповідних електронних доказів на підтвердження вчинених сторонами в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства дій з укладення договору про надання кредиту № 457365-КС-004 та додаткової угоди від 30 жовтня 2023 року до договору про надання кредиту № 457365-КС-004, тобто не доведено, що його інформаційно-телекомунікаційна система та/або інші передбачені законом носії збереження електронних даних містять відомості про отримання, запис, збереження та/або облік інформації про обставини вчинення саме тих дій і у той час, про який стверджує позивач у позові, зокрема і про вхід відповідача до системи, що згідно зазначених вимог закону також має здійснюватись з використанням отриманого ідентифікатора.
Додані ж до позову пропозиція, акцепт, кредитний договір, додаткова угода, як документи у форматі pdf, як і візуальна форма послідовності дій клієнта, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, визнаються судом неспроможними, позаяк вказані документи:
1) не несуть в собі безсумнівну правдивість таких даних та не слугують тією інформацією, яка може встановлювати об'єктивну істинність обставин вчинення надіслання відповідачу ідентифікаторів для реєстрації/входу в систему та для акцептування пропозиції укласти договір та додаткову угоду;
2) не свідчать про безпосередній зв'язок між цими обставинами та зазначеними у відповідних формах відомостями, адже сама по собі форма представлення позивачем кредитного договору та додаткової угоди - документи у форматі pdf, як і відскановані зображення у форматі pdf візуальні форми послідовності дій клієнта є такими, що не дозволяють суду перевірити порядок та встановити обставини створення таких документів за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини вчинення сторонами тих чи інших дій.
Приписами ст. 5, ч. 4 ст. 7 статей 9, 10, 13 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно з приписами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про електронну комерцію» якщо законом або договором між сторонами визначено строк зберігання окремих видів документів, пов'язаних з вчиненням електронного правочину, сторони зобов'язані забезпечити архівне зберігання таких електронних документів (повідомлень), програмних, апаратно-програмних, апаратних або інших засобів для їх зберігання, в яких вони зберігаються і за допомогою яких можна відобразити інформацію, що в них міститься.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.
Позивачем не доведено, що під час створення візуальних форм послідовності дій відповідний документ захищено від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.
Більш того, під час дослідження вказаних візуальних форм виявлено очевидні розбіжності щодо послідовності та часу вчинення сторонами дій, спрямованих на укладення кредитного договору та додаткової угоди, що робить візуальні форми неспроможним доказом.
Так, у паперовій копії кредитному договорі вказано, що він підписаний спочатку позичальником ОСОБА_1 29 жовтня 2024 року, о 03:20:38, а потім товариством - 29 жовтня 2024 року, о 03:20:40. Натомість у візуальній формі послідовності зазначено, що кредитний договір підписаний спочатку позичальником ОСОБА_1 29 жовтня 2024 року, о 03:20:49, а потім товариством - 29 жовтня 2024 року, о 03:20:39, що є абсолютно нелогічним.
В свою чергу, у додатковій угоді вказано, що вона підписана позичальником ОСОБА_1 30 жовтня 2024 року, о 18:26:19, а товариством - 30 жовтня 2024 року, о 18:26:21. При цьому у візуальній формі послідовності вказано, що додаткова угода підписана позичальником ОСОБА_1 30 жовтня 2024 року, о 18:26:29, а товариством - 30 жовтня 2024 року, о 18:26:35.
Суд також ставить під сумнів належність такого доказу як відеозапис, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 проходив відео-верифікацію, оскільки з вказаного відеозапису неможливо встановити, коли відбувалася подія верифікації. Враховуючи твердження позивача про те, що відповідач раніше вже укладав кредитні договори з позивачем, верифікація могла бути здійснена при укладенні саме попередніх договорів (першого договору). Крім того, з самого відео зображення вбачається, що воно здійснюється при денному освітленні, хоча договори як основний так і додатковий, відповідно до матеріалів справи підписані в нічний та у вечірній час відповідно. Вказати час проведення такої верифікації не зміг і представник позивача.
При цьому суд зауважує, що існування між позивачем та відповідачем кредитних договорів, які були укладені в 2022 році та виконані раніше, не є доказом укладення кредитного договору № 457365-КС-004 від 29 жовтня 2023 року та додаткової угоди від 30 жовтня 2023 року. Факт укладення попередніх кредитних договорів свідчить лише про те, що позивач під час їх укладення отримав у відповідача всі анкетні дані, номер мобільного телефону та електронну пошту, необхідні для надання оферти в майбутньому.
Суд вважає, що оскільки позивач визначив порядок укладення кредитних договорів шляхом обміну електронними повідомленнями, то саме він має нести тягар доказування факту укладення електронних договорів та ризик складності такого доказування.
Так, позивачем обрано спосіб укладенні договорів, при якому вся процедура укладення відбувається у його інформаційно-телекомунікаційній системі: пропозиція, оферта, акцепт. При цьому згода клієнта на укладення договору підтверджується лише довідками (візуальним формами послідовності дій клієнта), виданими самим же позивачем.
На думку суду, якщо позивач не надає доступу до своєї ІТС, оригіналів електронних доказів, а візуальні форми послідовності складені довільно та мають істотні розбіжності з наданими позивачем договором та додатковою угодою, то позивач має підтвердити факт укладення договору достовірними доказами, наданими незаінтересованими суб'єктами, наприклад, витягами з електронних поштових сервісів, інформацією операторів мобільного зв'язку тощо.
Посилання представника позивача на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, суд до уваги не приймає, оскільки він сформований у справі, яка стосувалася інших обставин. Зокрема, у справі № 338/180/17 обидві сторони договору здійснили певні дії, спрямовані на виконання умов договору підряду.
У справі ж, що розглядається, відповідач ОСОБА_2 не здійснював на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» жодних платежів на виконання договору про надання кредиту № 457365-КС-004 та додаткової угоди від 30 жовтня 2023 року до вказаного договору. Відтак посилання представника позивача є неспроможними в цій частині.
З огляду всього вище зазначеного суд констатує відсутність у матеріалах справи достатніх доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на укладення електронного договору та додаткової угоди.
Отже, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та достовірними доказами обставин укладення з відповідачем кредитного договору та додаткової угоди саме на тих умовах і з тим змістом, які зазначено у позовній заяві та доданих до неї матеріалах справи.
З таких обставин суд не вважає за доцільне здійснювати детальний аналіз аргументів відповідача щодо нікчемності договору, а також недоліків та недійсності окремих його положень.
Враховуючи те, що відповідач не заперечує отримання ним 29-30 жовтня 2023 року від позивача грошових коштів у сумі 40 000,00 грн, як і не заперечує те, що не повернув ці кошти позивачу, то вказану суму грошей слід стягнути з відповідача на користь позивача.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн (а.с. 1, 2), який відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на відповідача пропорційно розміру позовних вимог (31,03%) в сумі 751,67 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», подану представником Мишевською Наталією Миколаївною (адреса для листування: 01133, м. Київ, вул. бульвар Лесі Українки, б. 26, офіс 411), до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26, офіс 411, грошові кошти, перераховані на виконання кредитного договору № 457365-КС-004 від 29 жовтня 2023 року та додаткової угоди № 1 від 30 жовтня 2023 року, в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень та судовий збір у сумі 751 (сімсот п'ятдесят одна) гривня 67 копійок, а всього стягнути 40 751 (сорок тисяч сімсот п'ятдесят одну) гривню 67 копійок.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2025 року.
Суддя А.І.Савенко