Справа №760/14643/24
2-з/760/16/25
24 січня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши заяву адвоката Лисенко Ірини Костянтинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, -
До Солом'янського районного суду м. Києва через свого представника звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного авіаційного університету, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Національного авіаційного університету №288/од від 14.06.2024 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани.
Разом з позовною заявою від адвоката Лисенко Ірини Костянтинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про забезпечення позову, в якій просила суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Національного авіаційного університету №288/од від 14.06.2024 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що є ризик та підстави вважати, що відповідач може продовжити вчиняти незаконні дії відносно позивача та оголосити другу догану, що призведе до звільнення, тому у разі невжиття заходів забезпечення позову може бути ускладнено чи неможливо виконання рішення суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, у п. 9 даної Постанови, Верховний Суд зазначає, що клопотання про забезпечення позову повинно бути вмотивованим і обґрунтованим доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідність предмету позовної вимоги, відсутністю порушень прав третіх осіб заходами забезпечення позову. Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).
Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Національного авіаційного університету №288/од від 14.06.2024 «Про оголошення догани ОСОБА_1 ».
Тобто, фактично заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях позивача про можливі дії посадових осіб відповідача в майбутньому.
При цьому, вказана заява не містить обґрунтованих доводів, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі ймовірного задоволення позову.
Слід зазначити, що само по собі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани не викликає обов'язкових та неминучих наслідків у вигляді звільнення з посади.
Звільнення з посади застосовується, як окремий вид дисциплінарних стягнень, передбачених ст. 147 КЗпП України.
Разом з тим, сам же представник позивача у своїй заяві про забезпечення позову посилається на те, що в даному випадку позивачем не заявляється позовна вимога про поновлення на роботі шляхом скасування наказу про звільнення, вчиненого за наслідком оголошеної позивачу догани, оскільки таких рішень відповідач ще не приймав.
Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки жодними належними доказами не доведено той факт, що невжиття забезпечення позову у виді зупинення дії оскаржуваного наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову (скасування оскаржуваного наказу).
На підставі вищевикладеного, враховуючи предмет та підстави позову, оскільки позовні вимоги є неспівмірними з вимогами заяви про забезпечення позову, фактично є заявленими передчасно та нічим не обґрунтовуються, а є лише припущенням сторони позивача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, як такої, що не ґрунтується на вимогах закону.
Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття зазначеного у заяві заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення про задоволення позову у справі.
На підставі викладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149, 150, 153, 154, 353, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви адвоката Лисенко Ірини Костянтинівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г.О. Козленко