Справа №:755/18302/24
Провадження №: 2-з/755/20/25
"24" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором на утримання дитини, визначення місця проживання дитини та встановлення регламенту побачень батька з дитиною, -
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором на утримання дитини, визначення місця проживання дитини та встановлення регламенту побачень батька з дитиною.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2025 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднано їх в одне провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2024 року частково задоволено заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, зобов'язано ОСОБА_1 забезпечувати можливість спілкування батька - ОСОБА_2 з дочкою - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) засобами телефонного зв'язку та/або відео зв'язку із 18:00 по 20:00 тривалістю не менше 20 хвилин без перешкод з боку матері - ОСОБА_1 .
Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року також частково задоволено заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, визначено час та місце побачень і спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 :
- під час навчального процесу малолітньої ОСОБА_4 - першого та третього тижня кожного календарного місяця з 11 год. 50 хв. п'ятниці, але не раніше фактичного часу закінчення занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, до 08 год. 30 хв. понеділка, але не пізніше початку занять в Гімназії №99 м.Києва згідно затвердженого розкладу, за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері;
- під час перебування малолітньої ОСОБА_4 на весінніх, осінніх, зимових та літніх канікулах - першого та третього тижня кожного календарного місяця з 19 год. 00 хв. п'ятниці до 19 год. 00 хв. неділі, за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері.
Зобов'язано ОСОБА_1 передавати малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьку - ОСОБА_2 протягом навчального періоду за адресою місця її навчання, а саме: АДРЕСА_2 (місцезнаходження навчального закладу), а протягом перебування малолітньої ОСОБА_4 на весінніх, осінніх, зимових та літніх канікулах за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до визначеного судом часу побачень та спілкувань.
22 січня 2025 року позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 через представника - адвоката Філоненко Я.В. подано заяву про забезпечення позову, яку передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 січня 2025 року.
В поданій заяві про забезпечення позову позивач за зустрічним позовом просить суд заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії фізичного впливу щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме всупереч волі дитини переміщувати чи іншим шляхом забирати дитину для проведення часу.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, приходить до наступного.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті (ч.1 ст.153 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до статті 51 Конституції України кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1- 3 статті 157 СК України).
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що за заявою батька на підставі постановлених судом ухвал про забезпечення позову від 21 жовтня 2024 року та від 29 жовтня 2024 року, Дніпровським ВДВС було відкрито виконавче провадження, проте дитини відмовляється йти до батька за його місцем проживання, про що державним виконавцем видано акти. Заявник вважає, що виконанням судового рішення у викладений в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року спосіб, без вказівки на добровільну згоду дитини, порушуються інтереси дитини, у школі щотижня відбувається моральне насилля над дитиною, батько дитини намагався застосувати силу та дитина побігла та переховувалася у туалеті. На переконання заявника, суд повинен захистити інтереси дитини, вказавши у забезпеченні позову, що будь-які дії батька повинні бути з урахуванням волевиявлення дитини без примусу, а тим паче фізичного впливу. Також заявник стверджує, що донька сторін щонеділі витримує насилля батька, як фізичне намагання забрати силою, так і моральне.
В долучених до заяви актах державного виконавця від 06 грудня 2014 року та від 17 січня 2025 року зафіксовано, що дитина відмовляється йти до батька.
На долученому до заяви витягу з відео запису дитина каже: «…мама, не хочу щоб він мене забрав, прийди будь ласка…». На іншому відео дитина розповідає, що бажає спілкуватись з батьком засобами телефонного зв'язку, гуляти з батьком, якщо мати буде з ними, не хоче жити у бабусі.
Даних про те, що дитина всупереч її волі була передана батьку при примусовому виконанні ухвали суду про забезпечення позову, заявником не надано.
Будь-яких даних які б свідчили про те, що особисте спілкування батька з дитиною перешкоджало б нормальному її розвитку, за наявними матеріалами не вбачається.
Твердження заявника про те, що батько вчиняє до дитини фізичне та психологічне насильство або фізичний вплив є голослівними та не підтверджені жодним доказом, спростовуються долученою до зави відповіддю директора Гімназії №99 від 27 листопада 2024 року №01-17/225.
Крім того, заявником оскаржено ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року про забезпечення позову в апеляційному порядку, отже доводи заявника перевірятимуться судом апеляційної інстанції.
Виходячи з виду забезпечення позову, про який просить ОСОБА_1 , заява останньої про забезпечення позиву фактично є запереченнями проти виду забезпечення позову, визначеного ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2024 року, намаганням внести зміни до вже вжитих судом заходів, нівелювати їх, що є неприпустимим та не відповідає меті забезпечення позову.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, як необґрунтованої.
На підставі викладеного, керуючись статями 149, 150, 153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: