Справа №:755/804/24
Провадження №: 1-кп/755/590/24
"05" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
за участю захисника: ОСОБА_4 ,
за участю представника потерпілого: ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
провівши судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100040003637 від 22.10.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100040003637 від 22.10.2023 року, по обвинуваченню ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор заявила письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, виходячи з тяжкості злочину у вчиненні якого він обвинувачується та наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що були враховані при обранні йому запобіжного заходу, наявність яких продовжує існувати.
Адвокат ОСОБА_4 - в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що клопотання є необґрунтованим, ризики передбачені ст.177 КПК України наведені прокурором не доведені, як на тому наголошує Європейський суд з прав людини. Посилання прокурора на те, що обвинувачений буле ухилятись від суду, впливати на свідків, те, що може вчинити новий злочин є необґрунтованими та не доведені доказами. Разом з тим, просив врахувати суд, що ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання у м.Києві, незадовільний стан здоров'я, батьків похилого віку, працює, розгляд справи майже завершений, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання та змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби.
Представник потерпілого підтримав клопотання прокурора та просив суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Так, відповідно до, ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, як вбачається з положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Разом з тим, при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, продовжити злочинну діяльність.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Наведені в клопотанні обставини, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, та наявні матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри, зокрема доказів, які об'єктивно пов'язують обвинуваченого ОСОБА_6 з кримінальним правопорушенням, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Поряд з цим, слід зазначити, що з даних обвинувального акту ОСОБА_6 , до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке відноситься до особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання, у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років.
Крім того, згідно положень п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що прокурором доведено в клопотанні наявність обґрунтованої підозри та враховує тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , за яке передбачене покарання, у виді позбавлення волі від семи до п'ятнадцяти років, з урахуванням особи обвинуваченого, який офіційно не працює, неодружений, не має соціальних зв'язків, а тому, суд приходить до висновку, про наявність ризиків, передбачених положеннями ст.177 КПК України, які дають підстави для продовження запобіжного заходу, у зв'язку з чим, з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_6 ухилитись від суду, перешкодити встановленню істини по справі шляхом впливу на потерпілу та свідків, продовжити злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, вважає за доцільне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та виконання ним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили, про те, що ризики та обставини, які враховувались при обранні ОСОБА_6 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, на даний час відпали або ж істотно знизились.
Об'єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено, у зв'язку з чим, суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У зв'язку з наявністю обставини, передбаченої п.2 ч.4 ст.183 КПК України, підстав для визначення застави обвинуваченому ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні немає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.331, 369 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто по 02 лютого 2025 року (включно).
У зв'язку з наявністю обставини, передбаченої п.2 ч.4 ст.183 КПК України, підстав для визначення застави обвинуваченому ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні немає.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Києва протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Суддя: