Номер провадження 1-кп/754/397/25
Справа № 754/17190/24
Іменем України
23 січня 2025 року
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
провівши підготовче судове засідання в м.Києві по кримінальному провадженню відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с.Долинівка Гайворонського р-ну Кіровоградської обл.,
громадянина України, одруженого, працюючого,
проживає: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.120 ч.1, 186 ч.4 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7
Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_3 за ст.120 ч.1, 186 ч.4 КК України надійшов до Деснянського районного суду м.Києва від прокурора 10.12.2024р.
Прокурор просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення та закриття провадження немає.
Захисник вважає неможливим призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, оскільки викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за ст.186 ч.4 КК України не містить необхідної мети та мотиву вказаного кримінального правопорушення, а також всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, в обвинувальному акті не зазначені дата та час його складання, реєстр матеріалів досудового розслідування не містить перелік всіх проведених процесуальних дій, тому просить повернути обвинувальний акт прокурору.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Потерпілий просив вирішити дане питання на розсуд суду.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками та перевіривши його на відповідність вимогам КПК України, приходить до висновку про призначення кримінального провадження до судового розгляду, враховуючи, що справа підсудна Деснянському районному суду м.Києва, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України немає, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Думка захисника про неможливість призначення судового розгляду з наведених ним підстав та клопотання про повернення у зв'язку з цим обвинувального акту прокурору, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору виключно з підстав його невідповідності вимогам КПК України.
Вимоги до обвинувального акту передбачені ст.291 КПК України.
Направлений до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 відповідає вимогам ст.291 КПК України, містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення, зміст яких не є предметом підготовчого судового розгляду, оскільки ст.291 КПК України вимагає їх наявність в обвинувальному акті в тому вигляді, які прокурор вважає встановленими, реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст.109 КПК України.
Відсутність в обвинувальному акті дати та часу його складання не перешкоджає призначенню обвинувального акту до судового розгляду.
Тому, підстави для повернення обвинувального акту, на які посилається захисник, не ґрунтуються на вимогах КПК України, зокрема на ст.291 КПК України, якою висуваються вимоги до обвинувального акту, тому не є підставами для повернення обвинувального акту.
При проведенні підготовки до судового розгляду прокурор заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.120 ч.1, 186 ч.4 КК України, одне з яких відноситься до тяжкого злочину та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7-ми до 10-ти років, тяжкість покарання та розмір майнової шкоди 13700грн., тому за відсутності запобіжного заходу ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того, до суду надійшло клопотання представника власника майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 25.06.2024р. на автомобіль Subаru Оutbасk д.н.з. НОМЕР_1 , посилаючись на те, що підстави накладення арешту відпали, з автомобіля були вилучені всі необхідні сліди та проведено відповідну експертизу, що було підставою накладення на нього арешту. В підготовчому судовому засіданні представник власника майна підтримав доводи свого клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та захисник клопотань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, не заявили.
Потерпілий подав клопотання про здійснити дистанційного судового провадження у режимі відео конференції з ним у приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, на території юрисдикції якого він знаходиться.
Обвинувачений та захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора, просили відмовити у застосуванні запобіжного заходу, посилаючись на необґрунтованість обвинувачення та на недоведеність наявності ризиків, які зазначені у клопотанні, оскільки обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання у м.Києві, працює, має малолітню дитину, крім того, перебуваючи без жодного запобіжного заходу з 05.11.2024р. обвинувачений своїх процесуальних обов'язків не порушував і не мав на меті переховуватись та впливати на свідків чи потерпілого, та не зробив цього. Клопотання про скасування арешту майна підтримали та просили задовольнити. Проти задоволення клопотання потерпілого не заперечували.
Прокурор в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання про скасування арешту майна, посилаючись на те, що вказаний транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні, в ході судового розгляду може виникнути необхідність у його дослідженні, тому є необхідність у його збереженні, просить відмовити у задоволенні клопотання. Проти задоволення клопотання потерпілого не заперечувала.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотань прокурора та представника власника майна, та про задоволення клопотання потерпілого, виходячи з наступного.
Згідно ст.177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно ст.194 ч.1 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ініціюючи застосування ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту прокурор послався на вчинення ОСОБА_3 правопорушень, одне з яких є тяжким, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
ОСОБА_3 обвинувачується у доведенні особи до самогубства, що є наслідком жорстокого з нею поводження, шантажу, та у відкритому викраденні чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.
Враховуючи, що на стадії підготовчого судового розгляду суд не вправі досліджувати докази на обґрунтування підозри, тому на даній стадії судового провадження суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувальним актом висунуто обвинувачення, тому не вирішуючи наперед питання про доведеність вини, суд приходить до висновку про достатність для даної стадії кримінального провадження даних про причетність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.120 ч.1, 186 ч.4 КК України.
Крім того, при вирішенні питання про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу, крім вагомості доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, оцінено наявність ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, на які прокурор посилається у своєму клопотанні.
Так, ризик щодо переховування ОСОБА_3 від суду прокурор мотивує даними про особу обвинуваченого та обставинами кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_3 , після вчинення ним кримінальних правопорушень залишив місце вчинення кримінальних правопорушень, наступного дня виїхав за межі м.Києва у справах, утримуючи при собі викрадене майно та не здійснив жодних дій на повернення викраденого майна, не приїхав на місце події, не поцікавився обставинами, не здійснив жодних дій на повідомлення обставин поліції та родичам потерпілого, що в сукупності з тяжкістю покарання може свідчити про наявність ризику переховування.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого з боку ОСОБА_3 прокурор мотивує тим, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ОСОБА_3 відомі анкетні дані потерпілого та свідків з матеріалів кримінального провадження, а вказані особи не були допитані в ході судового розгляду.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не було встановлено підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, а саме те, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також не було надано доказів на підтвердження наявності вказаних ризиків.
В ході судового розгляду клопотання було встановлено, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має малолітню дитину - 2021 року народження, має постійне місце проживання в м.Києві, працює, раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, інших кримінальних правопорушень не вчиняв, після повідомлення про підозру будь-яких дій, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, не вчиняв.
Крім того, з 05.11.2024р. після закінчення дії запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання ОСОБА_3 , перебуваючи без жодного запобіжного заходу, своїх процесуальних обов'язків не порушував, від органів досудового розслідування та суду не переховувався, на свідків чи потерпілого не впливав.
Тому, наявність вказаних ризиків є припущенням прокурора, яке не грунтується та не доводить жодними доказами.
Неможливість застосування ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів прокурор мотивує їх недоцільністю, невідповідністю особі обвинуваченого та суспільній небезпеці вчиненого протиправного діяння, неможливістю забезпечення належної процесуальної поведінки та забезпечення розумного строку при судовому розгляду даної справи.
Однак, під час підготовчого судового розгляду прокурором не було доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_3 буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
За таких обставин в ході розгляду клопотання прокурором не доведено, що існують обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 ч.1 КПК України, і недостатність застосування ОСОБА_3 більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ст.194 ч.3 КПК України, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті, суд має право зобов'язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного судом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором було доведено обставини, передбачені пунктом 1 частини першої статті 194 КПК України, а саме наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, але не були доведені обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої ст.194 КПК України, а саме наявність дотатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, на які вказує прокурор, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
За таких обставин, суд, відповідно до вимог ст.194 ч.3 КПК України, зобов'язує ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду, та відмовляє у застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Згідно ст.315 ч.3 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно ст.174 ч.1 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва від 25.6.2024р. було накладено арешт на автомобіль Subаru Оutbасk д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 із забороною його відчуження, розпорядження та користування.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, арешт на автомобіль було накладено з метою збереження речових доказів.
Розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , по якому вказаний автомобіль визнаний речовим доказом, не завершений, а саме провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, автомобіль Subаru Оutbасk д.н.з. НОМЕР_1 визнаний речовим доказом, який може бути досліджений судом.
Доказів того, що арешт на автомобіль Subаru Оutbасk д.н.з. НОМЕР_1 накладено необґрунтовано або у подальшому його застосуванні відпала потреба, не надано, та такі обставини не встановлені і в ході розгляду клопотання.
При цьому, суд враховує, що обмеження можливості розпоряджатись та володіти майном носить тимчасовий характер та прямо передбачено кримінальним процесуальним законом на час, необхідний для розгляду кримінального провадження. Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження суд не вбачає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.
Згідно вимог ст.336 КПК України судове провадження може здійснюватись у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні з поважних причин та необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження.
Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_6 територіально віддалений від м.Києва, не має можливості приїхати в м.Київ з причин, які судом визнані поважними, тому не може безпосередньо прийняти участь в судовому засіданні, просить проводити судовий розгляд за його участі в режимі відеоконференції, з метою забезпечення оперативності судового провадження суд вважає можливим проведення дистанційного судового провадження за участі потерпілого.
На підставі викладеного, керуючись главами 27, 18 КПК України, ст.174, ст.370 - 372, ст.376 ч.2 КПК України, суд
Прийняти кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ст.120 ч.1, 186 ч.4 КК України до провадження Деснянського районного суду м.Києва.
Кримінальне провадження призначити до розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду на 16.00 годин 03.02.2025 року.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження - прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого.
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду.
Відмовити в задоволенні клопотання представника власника майна, на яке накладено арешт, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна.
Здійснити дистанційне судове провадження по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_3 за ст.120 ч.1, 186 ч.4 КК України у режимі відео конференції 03.02.2025р. в 16.00 годин в приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з потерпілим ОСОБА_6 .
Доручити Олександрійському міськрайонному суду Кіровоградської області створити необхідні умови для проведення відеоконференції на вказану дату та час, забезпечити судового розпорядника або секретаря судового засідання цього суду, який зобов'язаний вручити потерпілому ОСОБА_6 пам'ятку про процесуальні права, перевірити його документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з ним до закінчення судового засідання.
Ухвала в частині відмови в обранні запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду потягом 5 днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений 24.01.2025р. в 09.00 годин.
Головуючий суддя: