23.01.2025 Єдиний унікальний номер 205/6164/24
Номер провадження 3/205/276/25
Іменем України
23 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Яценко О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП на запит суду не наданий (фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати), не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
28.04.2024 року о 10 год. 51 хв. у м. Дніпро, Новокодацький район, вул. Ю. Кондратюка, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
ОСОБА_1 у призначене судове засідання не з?явився, про розгляд справи повідомлений, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, а також зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, та максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зокрема, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (пункт 69).
У рішенні від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (пункт 41).
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Відповідно до п. 2.5 А ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином, саме відмова водія транспортного засобу на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченогост.130 КУпАП.
Диспозицією ч. 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується дослідженими доказами:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 742182 від 28.04.2024 року, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП.
- у сукупності з іншими доказами рапортом інспектора взводу № 2 роти №3 батальйону №3 УПП в Дніпропетровській області;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 28.04.2024 року.
Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудних відео реєстраторів інспекторів Управління патрульної поліції, на якому зафіксовано відмову 28.04.2024 року ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.
Таким чином, суддя приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, суддею враховуються вимоги ст. 33 КУпАП, відповідно до яких характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують його відповідальність, ставлення правопорушника до скоєного адміністративного правопорушення, його наслідків тощо не можуть бути враховані при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
З урахуванням викладеного, суддя вважає за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Згідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір по справі на користь держави в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.М. Яценко