справа № 208/12584/24
№ провадження 1-кс/208/421/25
Іменем України
22 січня 2025 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), підозрюваного ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шандриголове Краматорського району Донецької області, українця, громадянина України, із вищою освітою, раніше не судимого, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, звання лейтенант, має статус учасника бойових дій, займає посаду офіцера управління мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,-
Слідчий СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погоджене з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У клопотанні зазначено, що наявні обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме:
- п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків за фактичним місцем мешкання, та усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, та у разі доведення його вини в суді, можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін - може переховуватись від органу досудового розслідування, суду.
- п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Після набуття статусу підозрюваного, підозрюваний має право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, у тому числі до анкетних даних свідків та їх місце мешкання, у зв'язку з чим з метою уникнути покарання за скоєні злочини, підозрюваний може шляхом вмовлянь або погроз впливати на них. Також, згідно матеріалів кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 знайомий з «оперативним покупцем», і при цьому він з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може шляхом вмовлянь або погроз впливати на його покази;
- п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Зважаючи на те, що під час досудового розслідування задокументовано проведення двох оперативних закупок вогнепальної зброї та бойових припасів, що підтверджує його намір і в подальшому продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, а також те що, підозрюваний ОСОБА_4 є військовослужбовцем ЗС України та при виконанні бойових завдань мав безпосередній доступ до зброї та бойових припасів, які міг у подальшому сховати, тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Приймаючи до уваги, те що ОСОБА_4 скоїв умисний, корисливий злочин, нічим суспільно корисним не займається, не має міцних соціальних зв'язків за місцем фактичного мешкання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, та за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, що свідчить про те, що останній знаходячись на свободі може переховуватися від органів слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на покази вже допитаних свідків, так і на покази інших свідків даних злочинів, які на теперішній час не встановлені, та іншими способами перешкоджати проведенню досудового розслідування.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, дані що характеризують ОСОБА_4 як особу, а також тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання винним за ч.1 ст.263 КК України, слідчий вважає, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Прокурор у судовому засіданні прохав клопотання задовольнити, враховуючи викладені у клопотанні обставини.
Підозрюваний в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
В судовому засідання встановлено, що 28.11.2024 ОСОБА_4 , затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
28.11.2024 підозрюваному ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263 КК України. Після чого останнього було допитано в якості підозрюваного, який скористався ст. 63 Конституції України та відмовився від надання будь яких показів відносно себе.
31.12.2024 ОСОБА_4 , було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.263 КК України.
21.01.2025 керівником Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців тобто до 28.02.2025 відповідно ч. 4 ст. 294 КПК України.
29.11.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчим суддею Заводського районного суду Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 строком на 60 днів, тобто до 28.01.2024.
У провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області перебуває кримінальне провадження № 12024050000000405 від 03.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у незаконному збуті бойових припасів та вибухових речовин при наступних обставинах, а саме будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, реалізуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на незаконний збут бойових припасів, вибохових речовин, без передбаченого законом дозволу, ігноруючи вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, ст. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», ст. 11 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», наказу Міністра оборони України №359 від 29 червня 2005 року «Про затвердження Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, дату та час але не пізніше 12.07.2024 року придбав вибухові речовини та бойові припаси.
Реалізуючи свій злочинний намір, 12.07.2024 року, у період часу з 17 години 40 хвилин по 22 годину 00 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: Донецька область, Краматорський район с. Маяки (більш точна адреса під час досудового розслідування не встановлена), заздалегідь домовившись з оперативними покупцями ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , про зустріч з метою збуту бойових припасів, вибухових речовин перебуваючи за вказаною адресою, зустрівся з оперативними покупцями ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , де ОСОБА_4 збув корпус осколкової ручної гранати типу М67 (1 од) іноземного виробництва, виготовленим промисловим (заводським) способом, спорядженим вибуховою речовиною, яка відноситься до категорії вибухових речовин, корпус ручної оборонної-наступальної протипіхотної гранати типу DM51A2 (1од) іноземного виробництва, виготовленим промисловим (заводським) способом, спорядженим вибуховою речовиною, відноситься до категорії вибухових речовин, протитанковий керований ракетний комплекс NLAW (1 од), в остаточно спорядженому виді (без елемента живлення), виготовлений промисловим (заводським) способом, який є унітарним виробом військового призначення та відноситься по категорії бойових припасів, згідно висновку експерта № СЕ-19/105-24/4906-ВТХ від 31.07.2024, за що ОСОБА_4 отримав грошові кошти у сумі 70000 (сімдесять тисяч) гривень, які були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
Крім того, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, продовжуючи свій злочинний намір направлений на збут бойових припасів, вибухових речовин без передбаченого законом дозволу усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, дату та час але не пізніше 28.11.2024 року придбав вибухові речовини та бойові припаси.
28.11.2024 року, у період часу з 08 години 00 хвилин по 08 годину 30 хвилин, перебуваючи за адресою: Донецька область, Краматорський район Дендропарк Маяцького Лісництва (більш точна адреса під час досудового розслідування не встановлена), де заздалегідь домовившись з оперативними покупцями ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 про зустріч з метою збуту бойових припасів, вибухових речовин. Надалі ОСОБА_4 перебуваючи за вказаною адресою, зустрівся з оперативними покупцями ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , де збув останнім 40-мм осколкові постріли ОГ-7В (3 од.), які є унітарними виробами в остаточному спорядженому виді та відносяться до категорії бойових припасів згідно висновку експерта № СЕ-19/105-24/8877-ВТХ від 17.12.2024, за що отримав грошові кошти у сумі 200000 (двісті тисяч) гривень, які були вручені співробітниками поліції в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні, зберіганні та збуті вибухових речовин, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно вимог ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений волі інакше, як згідно з процедурою, встановленою законом, а також якщо є розумні підстави вважати необхідним запобігти вчинення особою правопорушення або втечу після його вчинення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так у рішенні ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, SeriesA, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
При розгляді вказаного клопотання, суд виходить з того, що в наявності обґрунтована підозра про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та на даній стадії слідчий суддя не надає оцінку доказам щодо їх достатності та допустимості.
Слідчий суддя вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, експертів, на особу яка була залучена до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій, незаконно впливати на інших осіб які причетні до вказаного кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність обрання щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29.09.2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06.11.2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на переконання суду, не здатен в повній мірі нівелювати визначені вище ризики, а саме не зможе утримати ОСОБА_4 від переховування від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків по кримінальному провадженню, незаконного впливу на інших осіб які причетні до вказаного кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення.
Згідно з п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко при проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Окрім цього, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 . Так, з урахуванням досліджених у судовому засіданні матеріалів, слідчий суддя вбачає підстави для визначення підозрюваному застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 176-179, 182, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12024050000000405 від 03.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 28 лютого 2025 р. включно з утриманням його на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , з місцем дислокації АДРЕСА_1 .
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити ОСОБА_4 , розмір застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 28.02.2025 року:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1