Ухвала
Іменем України
24 січня 2025 року
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
за участю сторін:
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження №12022041030000838 відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, громадянина України, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Малинівка Котовського району Горьківської області Російської Федерації, громадянина України, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст.263 КК України -
встановив:
При оголошенні перерви для дослідження доказів, прокурор заявив письмове клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту. Клопотання обґрунтовує тим, що у ході судового розгляду кримінального провадження та вивчення відомостей щодо осіб обвинувачених ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 установлені ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На теперішній час встановлені ризики та суспільна небезпека особи обвинувачених не відпали і продовжують існувати.
Сторона захисту заперечували щодо продовження запропонованих прокурором запобіжних заходів, наголосили, що у клопотанні прокурора відсутні будь-які підстави, якими санкціонується тримання під вартою протягом тривалого часу, що не відповідає принципу захисту від свавілля, встановленому пунктом 1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Крім того, зазначають, що прокурором в поданому клопотанні про продовження строку цілодобового домашнього арешту не наведено жодного доказу того, що обвинувачений перебуваючи на волі, переховуватиметься від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджатиме кримінальному провадженню.
Також, на їх переконання, прокурором не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування відносно обвинувачених більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК, та не враховано, що обвинувачення є необґрунтованим.
Обвинувачені підтримали клопотання захисників.
Суд, заслухавши клопотання прокурора і захисників, дослідивши їх доводи і обґрунтування, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту відносно обвинувачених підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).
Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.
Відповідно до частини 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Як вбачається з ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчається можливість застосування відносно обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинувачених під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання… обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів дізнання та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого… обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому… обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зі змісту частин 3, 4 та 5 ст. 199 КПК випливає, що суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З огляду на зазначене вище, суду належало вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються, вирішуючи це питання.
Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Отже, з урахуванням викладеного вище, суд вважає, що в теперішній час запобіжний захід у виді домашнього арешту є обґрунтованим і співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінується, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, переховуванням від суду. Саме такий запобіжний захід може як запобігти імовірному ризику, так і забезпечити належну поведінку обвинувачених в процесі розгляду кримінального провадження в суді.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченими ОСОБА_8 , ОСОБА_7 процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 181-183, 194, 202, 331, 350 КПК України, суд -
ухвалив:
Оголосити перерву у судовому провадженні до 07 лютого 2025 року о 12.00 годині, резервним днем визначити: 14 лютого 2025 року о 12.00 годині.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і цілодобового домашнього арешту - задовольнити частково.
У продовженні запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу відносно його підзахисного з тримання під вартою на альтернативний - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто до 24 березня 2025 року, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України строком на два місяці:
- заборонити цілодобово залишати місце проживання у буд. АДРЕСА_1 .
- утриматись від спілкування зі свідками, потерпілою по кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- з'являтися до суду за першим викликом;
- негайно повідомляти суд і прокурора про зміну свого місця проживання.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 КПК України обвинувачений ОСОБА_7 має бути негайно доставлений до місця його проживання і звільнений з-під варти.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю на нічний домашній арешт строком на два місяці, тобто до 24 березня 2025 року, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України строком на два місяці:
- заборонити у нічний час з 22.00 години до 06.00 годин залишати місце проживання у буд. АДРЕСА_2 .
- утриматись від спілкування зі свідками, потерпілою по кримінальному провадженню;
- здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- з'являтися до суду за першим викликом;
- негайно повідомляти суд і прокурора про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_8 , і ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених обов'язків, до них може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 направити для виконання до ВП №3, 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Контроль за виконанням даної ухвали в частині домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ОСОБА_7 покласти на прокурора.
Копію ухвали вручити захисникам, прокурору і обвинуваченим, направити начальнику ДУ «Дніпровська УВП (№ 4)», ВП №3, 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1