Справа № 209/8185/24
Провадження № 2-а/209/3/25
Іменем України
14 січня 2025 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченка Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Переверзова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
І. Стислий виклад позиції позивача та представника відповідача.
Представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1328 від 22.10.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, скасувати.
На обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 11.10.2024 року приблизно 18:15 год. він був затриманий працівниками поліції, та було повідомлено, що останній перебуває в адміністративному розшуку та був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівники поліції здійснено грубе порушення вимог ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», якими не задокументували адміністративне затримання, чим позбавили його гарантій, які надаються у зв'язку з затриманням.
Протоколом № 191 від 11.10.2024 року, складений начальником групи обліку офіцерів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , викладена суть адміністративного правопорушення: 11.10.2024 року о 18:45 доставлен співробітником поліції по адміністративному розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/9049 від 24.09.2024 року.,чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.
Постановою № 1328 т.в.о. начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.10.2024 року притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17 000 грн.. З вказаною постановою позивач не згоден, оскільки, на його думку, ані в протоколі, ані в оскарженій постанові не зазначено, які саме вимоги (підпункт, пункт, частина, стаття) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та/або "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та/або Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", порушені позивачем, які є наслідком адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП. Крім того, звертає увагу на те, що будь-якого офіційного документа про звернення Кам'янського до органів Національної поліції для доставлення позивача для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП до протоколу не долучено, у зв'язку з чим адміністративне затримання позивача та подальші адміністративні процедури без адвоката були незаконними.
18.11.2024 року до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача - головний спеціаліст командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що відповідно до вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 постанови № 560 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 року (зі змінами), ОСОБА_1 не прибув за викликом та вчинив порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. У зв'язку з викладеним, 19.07.2024 року ОСОБА_1 отримав під особистий розпис) повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 22.07.2024 року, однак 22.07.2024 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, а також не сповістив про причину своєї неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рапорту інструктора мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено звернення за вих. 1/9049 до Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області про адміністративний розшук військовозобов'язаного ОСОБА_1 11.10.2024 року працівниками Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області військовозобов'язаного ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього було складено адміністративний протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Представника позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які саме дані не оновлено позивачем та безпосередньо вручення повістки для оновлення даних від 19.07.2024 року, про яку йде мова у відзиві на позов, на явку на 22.07.2024 року. Станом на 19.07.2024 року дані були оновлені, що півтверджується «Резерв+», до якого відповідач має доступ.
Позивач та відповідач повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з'явились. Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
01.11.2024 року позивачем подано дана позовна заява з додатками (а.с. 1-16).
04.11.2024 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 25 листопада 2024 року (а.с. 18).
18.11.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с. 26-34).
21.11.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.36-39).
18.12.2024 року ухвалою суду витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, згідно постанови № 1378 від 22.10.2024 року (а.с. 43).
На виконання ухвали суду 03.01.2025 року, направлено копію адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП (а.с.50-56).
14.01.2025 проведений судовий розгляд за наявними матеріалами справи, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи та складено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 11.10.2024 року відносно ОСОБА_1 складений протокол № 191/1378 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що 11.10.2024 року о 18.45 годин, ОСОБА_1 доставлений співробітниками поліції по адміністративному розшуку за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/9049 від 24.09.2024 року. Однак, останнім надано пояснення про те, що повістку ним було отримано, але не прибув до РТЦК, оскільки був задіяний у волонтерстві. У зазначеному протоколі ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи по суті відбудеться об 11 год. 00 хв. 22.10.2024 року, кабінет № 2, що підтверджується також особистим підписом ОСОБА_1 (а.с. 51).
22.10.2024 року постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1378 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 несвоєчасно та упродовж тривалого часу не з'являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення військово-облікових даних, проходження ВЛК, чим порушив правила військового обліку, в умовах особливого періоду.
ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками процесу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на 18 травня 2023 року в Україні введений воєнний стан та загальна мобілізація.
З 18 березня 2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з п. 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі Порядок №1487), цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п. 47 Порядку № 1487 у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Підпунктом 2 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 цього Додатку 2 до Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом встановлено, що 11.10.2024 року ОСОБА_1 доставлено співробітниками поліції у зв'язку адміністративним розшуком за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/9049 від 24.09.2024 року.
Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кам'янське відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення та оскаржену постанову.
У статті 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1).
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2).
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).
Диспозиція статті 210 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Обов'язковою складовою об'єктивної сторони правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП є посилання у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення на конкретну норму закону або підзаконного нормативно-правового акту щодо правил військового обліку, яку порушив правопорушник.
Суд звертає увагу на те, що протокол 11/1378 від 11.10.2024 та постанова № 1378 від 22.10.2024 року не містить посилання на норму закону, яку порушив ОСОБА_1 , а саме: не зазначено: які саме вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та/або «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та/або Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» було порушено позивачем. Натомість лише зазначено, що ОСОБА_1 порушено правила військового обліку в умовах особливого періоду.
В свою чергу, це позбавляє суд можливості оцінити правильність застосування відповідачем закону про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно приписів частин 1, 2 та 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Надані відповідачем до поданого відзиву на позовну заяву узагальнені доводи, які зводяться до того, що оскаржувана постанова є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, суд вважає, що такі є не підтверджені належними та допустимими доказами. В матеріалах справи відсутні докази, які б дали змогу суду надати оцінку обставинам, які зазначені в протоколі та оскарженій постанові, зокрема які б підтверджували факт виклику ОСОБА_1 на певну дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак і обов'язку його явки до відповідача у визначений день, та враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що уповноваженою особою відповідача при винесенні оскаржуваної постанови, всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів не здійснено.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст.6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяннями, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем, не надано, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, закриттю, що буде відповідати повному та належному захисту прав позивача, який здійснений відповідно до імперативних приписів ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову № 1378 від 22.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_4 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, - скасувати.
Закрити справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати, пов'я зані зі сплатою судового збору, в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп..
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 17.01.2025 року.
Суддя Я.О.Юрченко