20 січня 2025 року Справа № 926/2788/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 60210 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 60210,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 10 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір позики №2100, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу у власність грошові кошти на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а відповідач зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. Товариство свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач, у свою чергу, не виконав умов договору позики №2100 від 10 лютого 2024 року, в зв'язку із чим в останньої утворилась заборгованість за сумою позики в розмірі 27000,00 грн та заборгованість за відсотками в сумі 33210,00 грн.
Далі позивач звертає увагу, що 25 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 Цивільного кодексу України, уклали договір факторингу №25-09/2024, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7", включно і до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договором позики №2100 від 10 лютого 2024 року.
Невиконання відповідачем взятих на себе згідно з укладеним договором №2100 від 10 лютого 2024 року зобов'язань стало підставою для звернення позивача до суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2024 року, справу №926/2788/24 передано судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року постановлено: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 60210,00 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області 04 листопада 2024 року вх.№2788 - залишити без руху.
11 листопада 2024 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» подала до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. №2861).
Ухвалою суду від 18 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09 грудня 2024 року.
06 грудня 2024 року представник позивача через підсистему “Електронний суд» направила до суду клопотання про підтримання позовних вимог (вх. №3809), у якому просила суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал".
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкладено підготовче засідання на 23 грудня 2024 року. Постановлено повідомити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.
20 грудня 2024 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання про підтримання позовних вимог (вх. №4028), у якому також просила суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал".
Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року постановлено: закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті на 20 січня 2025 року; повідомити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , як відповідача у справі №926/2788/24, про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.
Сторони по справі явку належних представників у судове засідання 20 січня 2025 року не забезпечили.
Разом з тим, 10 січня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про проведення засідання за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" (вх. №137), у якій також просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Водночас уся поштова кореспонденція, направлена судом на юридичну адресу відповідача згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 58005, м. Чернівці, вул. Кармелюка Устима, буд. 116 повернулась до суду з довідками АТ "Укрпошта" з вказаними причинами повернення кореспонденції "Адресат відсутній за вказаною адресою" (ухвала від 18 листопада 2024 року) та "За закінченням терміну зберігання" (ухвала від 09 грудня 2024 року, ухвала від 23 грудня 2024 року).
Також суд вважає за необхідне зазначає наступне.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Факт не отримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
За змістом пункту 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати" (пункт 102 вказаних вище Правил).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
При цьому сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Неотримання вищенаведених ухвал у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідними відмітками є наслідками дій (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б, від 07 вересня 2022 року № 910/10569/21, від 19 грудня 2022 року № 910/1730/22, від 01 березня 2023 року № 910/18543/21, від 30 березня 2023 року № 910/2654/22, від 06 червня 2023 року № 922/3604/21, від 09 листопада 2023 року у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), від 21 жовтня 2024 року у справі №914/3445/23.
Також суд неодноразово повідомляв Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на вебпорталі судової влади України на офіційному вебсайті Господарського суду Чернівецької області.
Крім того, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області і визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Тобто, судом було вжито усіх необхідних заходів із повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участі.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
За таких обставин, враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.
Також, з огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїми процесуальними правами, суд вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Так, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (далі - Позикодавець та/або Товариство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено Договір позики №2100 (далі-Договір), за умовами пункту 2.1 якого Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику) на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 2.2 Договору визначені параметри позики - тип позики: довгострокова (пункт 2.2.1); мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом ( пункт 2.2.2); сума позики: 27000 грн 00 коп (пункт 2.2.3), строк позики: загальний строк - до 20 квітня 2024 року (70 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених графіком обов'язкових платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.2.4); дата надання позики: 10 лютого 2024 року (пункт 2.2.5); дата повернення позики: 20 квітня 2024 року (пункт 2.2.6).
Пунктом 2.3 Договору встановлені процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до пункту 3.1.1. цього Договору (пункт 2.3.1); базова процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до пункту 3.1.2. цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної сторонами цього Договору (пункт 2.3.2); основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено розділом 3 цього Договору (пункт 2.3.3).
Згідно пункту 2.4 Договору, позика надається Позичальнику в національній валюті України - гривні, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами цього Договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок Позичальника, зареєстрований Позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті та вказаний у розділі 9 цього Договору.
Пунктом 3.1 Договору визначені умови нарахування процентів протягом першого розрахункового періоду: 3.1.1. У разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються на суму позики за акційною процентною ставкою. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку, визначеного цим Договором. Також Позичальнику надається право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду. 3.1.2 У разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні Додаткової угоди щодо продовження строку позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики за базовою процентною ставкою. Застосування акційної процентної ставки є правом, а не обов'язком Товариства. У разі відсутності акційних пропозицій значення акційної ставки відповідає значенню базової процентної ставки.
Відповідно до пункту 3.2 Договору, після спливу першого розрахункового періоду у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному пунктом 2.3.3 цього Договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики. Першим днем користування позикою вважається день надання позики. Першим днем користування в межах Додаткової угоди щодо продовження строку позики є день її укладення. До періоду розрахунку процентів за користування позикою враховується день надання позики та не враховується останній день першого розрахункового періоду (пункт 3.3 Договору). За умовами пункту 3.4 Договору, повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється Позичальником у визначений цим Договором чи Додатковою угодою щодо продовження строку позики строк/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. У разі дострокового повернення позики Позичальник зобов'язаний сплатити фактично нараховані проценти за користування позикою. Зобов'язання Позичальника щодо сплати заборгованості вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Позикодавця (пункт 3.6 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що строк позики може бути продовжено лише шляхом укладення сторонами відповідної Додаткової угоди у формі та спосіб, у який укладено цей Договір позики. Укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики можливе виключно за зверненням Позичальника в електронній формі, яке реалізовується шляхом попередньої оплати суми нарахованих станом на дату такого платежу процентів та обранням опції в особистому кабінеті щодо ініціювання продовження строку позики. Після опрацювання такої ініціативи Позичальника Товариство направляє Позичальнику (шляхом розміщення в особистому кабінеті) для вивчення та підписання відповідну Додаткову угоду, яка підписується Позичальником із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права (пункт 4.2 Договору). Згідно пункту 4.3 Договору у зв'язку з продовженням строку позики сторони відповідною Додатковою угодою затверджують строк користування позикою за такою Додатковою угодою та, відповідно, новий графік обов'язкових платежів. Додаткова угода щодо продовження строку позики є укладеною з моменту її підписання сторонами в порядку, визначеному для укладення цього Договору (пункт 4.4 Договору).
Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що Позикодавець зобов'язаний перерахувати на вказані банківські реквізити Позичальника суму позики. Згідно пункту 5.2.1 Договору, Позикодавець має право вимагати від Позичальника своєчасного, повного та належного виконання позичальником своїх обов'язків за Договором. Пунктом 5.3.2 Договору передбачено обов'язок Позичальника повернути позику та сплатити нараховані проценти.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Позикодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов'язаний на вимогу Позикодавця сплатити проценти на прострочену позику: 6.1.1. в розмірі 12.00 % від суми позики на 4-й день такого невиконання або неналежного виконання; та 6.1.2. в розмірі 3.00 % від суми позики починаючи з 5-го дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до пункту 8.1 Договору, підписуючи Договір Позичальник підтверджує, зокрема що: має всі права та повноваження, необхідні для підписання договору позики; в чіткій та зрозумілій формі отримав інформацію, передбачену частиною 5 статті 7 Закону "Про фінансові послуги та фінансові компанії", а також інформацію щодо своїх прав та обов'язків згідно з Закону України "Про захист персональних даних"; вивчив та повністю погоджується з умовами Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7", які є невід'ємною частиною договору; вивчив та повністю погоджується з умовами цього Договору позики.
Договір укладений на взаємовигідних умовах, в результаті зваженого рішення сторін з урахуванням принципів розумності та справедливості (пункт 8.2. Договору). Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" унесене до державного реєстру фінансових установ відповідно до рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг Національного банку від 24 вересня 2021 №21/2807-пк (пункт 8.3. Договору). Місцем виконання цього Договору є місцезнаходження Позикодавця. Претензії щодо правовідносин за Договором приймаються за місцезнаходженням Позикодавця (пункт 8.4. Договору). Умови Договору можуть бути змінені/доповнені лише за угодою сторін шляхом укладання відповідної Додаткової угоди. (пункт 8.5. Договору). Відповідно до пункту 8.6 Договору, припинення дії Договору настає внаслідок повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Сплив строку дії Договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань. Усі додаткові угоди, а також додатки до Договору є його невід'ємними частинами (пункт 8.7 Договору).
У додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору позики від 10 лютого 2024 року, визначені основні параметри позики:
- сума позики: 27000 грн 00 коп. Строк позики: до 20 квітня 2024 року (70 днів): 1-ий розрахунковий період - до 01 березня 2024 року (20 днів), 2-ий розрахунковий період - до 20 квітня 2024 року (50 днів). Дата надання позики: 10 лютого 2024 року. Дата повернення позики: 20 квітня 2024 року;
- процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: розрахунковий період 1 (20 днів): акційна процентна ставка: 0.80000 % на день (за наявності акційних пропозицій), базова процентна ставка: 0.80000 % на день. Розрахунковий період 2 (50 днів): основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день;
- графік обов'язкових платежів за Договором позики: 01 березня 2024 року - погашення суми позики в розмірі 24300,00 грн, погашення процентів за користування позикою в сумі 4320,00 грн. 20 квітня 2024 року - погашення суми позики в розмірі 2700,00 грн, погашення процентів за користування позикою в сумі 2025,00 грн.
На виконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" надало відповідачу позику в розмірі 27000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №38 від 10 лютого 2024 року.
Додатковою угодою №1 від 19 березня 2024 року сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою за цією Додатковою угодою. У пункті 2 Додаткової угоди визначені основні параметри позики в межах дії цієї Додаткової угоди: сума позики станом на дату укладення цієї угоди: 27000.00 грн. Строк позики: до 17 червня 2024 року (90 днів): 1-ий розрахунковий період - до 28 квітня 2024 року (40 днів), 2-ий розрахунковий період - до 17 червня 2024 року (50 днів). Дата повернення позики: 17 червня 2024 року. Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики за цією Додатковою угодою: розрахунковий період 1 (40 днів): базова процентна ставка: 0.80000 % на день, розрахунковий період 2 (50 днів): основна процентна ставка, фіксована: 1.50000% на день.
Проценти за користування позикою в межах цієї Додаткової угоди нараховуються відповідно до умов Договору на щоденній основі, починаючи з дня укладення цієї Додаткової угоди (пункт 3 Додаткової угоди). Пунктом 4 Додаткової угоди визначений графік обов'язкових платежів: 28 квітня 2024 року - погашення суми позики в розмірі 24300,00 грн, погашення процентів за користування позикою в сумі 8640,00 грн; 17 червня 2024 року - погашення суми позики в розмірі 2700,00 грн, погашення процентів за користування позикою в сумі 2025,00 грн.
Додатковою угодою №2 від 29 квітня 2024 року сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою за цією Додатковою угодою. У пункті 2 Додаткової угоди визначені основні параметри позики в межах дії цієї Додаткової угоди: сума позики станом на дату укладення цієї угоди: 27000.00 грн. Строк позики: до 17 серпня 2024 року (110 днів): 1-ий розрахунковий період - до 28 червня 2024 року (60 днів), 2-ий розрахунковий період - до 17 серпня 2024 року (50 днів). Дата повернення позики: 17 серпня 2024 року. Процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики за цією Додатковою угодою: розрахунковий період 1 (60 днів): базова процентна ставка: 0.80000 % на день, розрахунковий період 2 (50 днів): основна процентна ставка, фіксована: 1.50000% на день.
Проценти за користування позикою в межах цієї Додаткової угоди нараховуються відповідно до умов Договору на щоденній основі, починаючи з дня укладення цієї Додаткової угоди (пункт 3 Додаткової угоди). Пунктом 4 Додаткової угоди визначений графік обов'язкових платежів: 28 червня 2024 року - погашення суми позики в розмірі 24300,00 грн, погашення процентів за користування позикою в сумі 12960,00 грн; 17 серпня 2024 року - погашення суми позики в розмірі 2700,00 грн, погашення процентів за користування позикою в сумі 2025,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором позики станом на 25 вересня 2024 року у відповідача наявна заборгованість в сумі 60210,00 грн, з яких: 27000,00 грн заборгованість за сумою позики; 33210,00 грн заборгованість за процентами. Також з даного розрахунку вбачається, що відповідач частково погашала заборгованість за процентами в сумі 20655,00 грн.
Договір позики №2100 від 10 лютого 2024 року та Додаток №1 до нього, а також Додаткова угода №1 від 19 березня 2024 року, Додаткова угода №2 від 29 квітня 2024 року підписані сторонами, зокрема Позичальником шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В матеріалах справи міститься Довідка про ідентифікацію, в якій позивач підтверджує, що Позичальником - ОСОБА_1 , підписано Договір позики одноразовим ідентифікатором 10 лютого 2024 року. Також в матеріалах справи міститься анкета клієнта - фізичної особи-підприємця, що сформована за допомогою програмного забезпечення, копія фотокартки ОСОБА_1 з паспортом, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з сайту Openadatabot.
25 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - капітал" (далі - Фактор) укладено Договір факторингу №25-09/2024 (далі - Договір факторингу), згідно з п. 1.1 якого за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору факторингу, перехід від Клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку № 4 до цього Договору, на підставі акта прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному вигляді (додаток № 5). За умовами пункту 1.3 Договору факторингу Клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором позики Фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства. Клієнт гарантує та відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право за якими відступається Факторові за цим Договором (пункт 1.4 Договору факторингу).
Згідно пункту 1.5 Договору факторингу, права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників (додаток № 2).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу №25-09/2024 від 25 вересня 2024 року, до реєстру включена ОСОБА_1 за договором № 2100 від 10 лютого 2024 року, сума заборгованості за позикою 27000,00 грн, за процентами за користування позикою 33210,00 грн, кількість днів прострочення 89 днів.
Договір та витяг підписані та скріплені відтисками печаток сторін.
Між сторонами Договору факторингу підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №1, згідно пункту 1 якого Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр боржників №1 від 25 вересня 2024 року в кількості 91 шт., після чого з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу №25-09/2024 від 25 вересня 2024 року, від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 2612503,99 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №5914 від 25 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" 131028,70 грн в якості оплати за відступлення прав вимоги.
Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит - Капітал" надіслало на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу по кредитному договору №2100, в якій повідомило про відступлення права вимоги та необхідність сплати заборгованості за договором в сумі 60210,00 грн до 30 жовтня 2024 року.
18 жовтня 2024 року позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою №Х4998, згідно з якою просив сплатити заборгованість в сумі 60210,00 грн. Надіслання вимоги підтверджується списком №1 згрупованих поштових відправлень та службовим чеком Акціонерного товариства "Укрпошта" від 19 жовтня 2024 року.
Доказів розірвання Договору позики №2100 від 10 лютого 2024 року або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.
Внаслідок укладення Договору позики №2100 від 10 лютого 2024 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.
Судом встановлено, що вищенаведений Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
При цьому електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа ( пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З матеріалів справи вбачається, що Договір був підписаний Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті позикодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20.
Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (частина 1 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов Договору позики №2100 від 10 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" свої зобов'язання виконало належним чином, надавши відповідачеві на підставі укладеного договору, позику в сумі 27000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №38 від 10 лютого 2024 року.
Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідач суму наданої їй позики не повернула, нарахованих відсотків за користування позикою не сплатила, у зв'язку з чим у останньої виникла перед Фінансовою компанією заборгованість.
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" на підставі Договору факторингу №25-09/2024 отримало право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7".
Враховуючи викладене вище, судом встановлено, що позивач покладені на нього обов'язки виконав в повному обсязі.
Статтею 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 514 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №25-09/2024, а також підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №1, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « 24/7» відступило позивачу право грошової вимоги, зокрема до відповідача за договором позики №2100 від 10 лютого 2024 року сума заборгованості за позикою 27000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 33210,00 грн.
Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" перейшло право вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за договором позики №2100 від 10 лютого 2024 року.
Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив відповідачу досудову вимогу №Х4998 від 18 жовтня 2024 року про сплату заборгованості за договором позики №2100 від 10 лютого 2024 року в розмірі 60210,00 грн, в якій зазначив термін виконання зобов'язання протягом 7 днів.
Проте, сторони не долучили до матеріалів справи доказів надання відповіді на отриману вимогу, у зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що відповідач вказану вимогу та свої зобов'язання щодо повернення позики, сплати відсотків за користування позикою не виконав.
Судом також встановлено, що кінцевим терміном повернення позики є 17 серпня 2024 року згідно укладеного Договору позики №2100 від 10 лютого 2024 року.
Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як підтверджено матеріалами справи, позичальником допущено порушення виконання зобов'язання за договором позики.
Як встановлено вище судом, кінцевою датою повернення позики є 17 серпня 2024 року, таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору позики, наявну в матеріалах справи вимогу, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладені вище обставини, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу позики, а останнім будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено факт повернення позики своєчасно та в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 60210,00 грн, з яких: 27000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 33210,00 грн -заборгованість за відсотками, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі “Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов'язок щодо повернення позики та відсотків у повному обсязі настав, заборгованість щодо повернення позики та заборгованість за відсотками відповідача перед позивачем належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню: стягнення заборгованості за сумою позики 27000,00 грн, заборгованості за відсотками - 33210,00 грн станом на 25 вересня 2024 року.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справ.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7009 від 29 жовтня 2024 року.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 60210,00 грн, з яких: заборгованість за сумою позики в розмірі 27000,00 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 33210,00 грн - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, код 35234236) заборгованість за договором позики у розмірі 60210,00 грн, з яких: заборгованість за сумою позики в розмірі 27000,00 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 33210,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Повне судове рішення складено та підписано 24 січня 2025 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Олександр ТИНОК