18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 січня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/1117/24
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Лепенець К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн",
до відповідача - Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна",
про стягнення 4 034 880,64 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Водзінський О.В., адвокат (в режимі відеоконференцзв'язку),
від відповідача - участі не брав.
10.09.2024 за допомогою системи "Електронний суд" до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" (далі - ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн") з вимогою стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" (далі - СФГ "Нова Україна") суму штрафних санкцій за порушення умов Договору поставки №140319 від 26.04.2024 в розмірі 4 034 880,64 грн, які складаються з 813 484 грн штрафу та 3 221 396,64 пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, взятих на себе зобов'язань за Договором поставки №140319 від 26.04.2024, а саме непоставку товару на загальну суму 16 269 680 грн. Правовими підставами позову вказано ст. 526, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України.
Ухвалою від 16.09.2024 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.10.2024 о 14:00. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.
30.09.2024, у строк встановлений судом, за допомогою системи "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві відповідач зазначає, що вимоги позивача не визнаються з огляду на таке.
1) Так, 26.04.2024 СФГ "Нова Україна" (постачальник) укладено договір поставки №140319 з ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" (покупець). На виконання умов Договору відповідачем здійснено наступні поставки: 30.04.2024 - 36,6 т соняшнику загальною вартістю 627 250,66 грн; 05.05.2024 - 68,16 т соняшнику загальною вартістю 1 169 652,68 грн; 08.05.2024 - 68,56 т соняшнику загальною вартістю 1 180 539,64 грн; 09.05.2024 - 69,64 т соняшнику загальною вартістю 1 195 759,01 грн.
Разом з тим, відповідач зазначає, що при повному виконанні усіх умов зазначеного договору постачальником, покупцем в порушення вимог п.п. 3.1-3.2 розділу 3 договору допущено систематичну несплату за кожною вищевказаною поставкою, а саме не сплачено на рахунок постачальника ПДВ загальною сумою з усіх чотирьох поставок - 512 498,50 грн, про що суд у позовній заяві не повідомлено, хоча дана обставина має суттєве значення для визначення ціни позову відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Несплата ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" податкового платежу не сприяла позбавленню СФГ "Нова Україна" відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку (рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 560 від 21.02.2024).
Відповідач вважає, що враховуючи систематичну несплату коштів податкового платежу покупцем по усіх чотирьох поставках на загальну суму 512 498,50 грн, останнім допущено порушення істотних умов договору, що є підставою для односторонньої відмови постачальника від виконання договору №140319 від 26.04.2024 у повному обсязі та за ч. 2 ст. 653 ЦК України припиняє зобов'язання. Відповідач повідомляє, що станом на 29.09.2024 позивачем заборгованість у вищевказаній сумі не сплачено, а строки поставки за договором № 140319 від 26.04.2024 фактично закінчились 31.05.2024 згідно п. 2.2 р.2 угоди.
2) Позивачем до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку ціни 4 034 880,64 грн.
3) Незважаючи на те, що в позовній заяві міститься згідно п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказівка про вжиття заходів досудового врегулювання спору, проте відповідач зазначає, що СФГ "Нова Україна" претензія, додана позивачем до позову з описом вкладення, не отримувалась.
4) В порушення вимог п. 7 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
5) Зазначення позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи на підставі п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, зокрема 15 000,00 грн (витрати на професійну правничу допомогу) не підтверджені жодним документом (договір, детальний опис робіт, тощо).
6) Твердження позивача про його статус експортера соняшникової олії та те, що для виконання покладених на себе зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами, товариству довелося купувати соняшник за підвищеними цінами, для уникнення штрафних санкцій, а також неправомірні дії відповідача спричинили позивачеві непрямі збитки у вигляді упущеної вигоди, не підтверджені жодним доказом та є голослівними, у зв'язку з чим не можуть братися судом до уваги.
30.09.2024 за допомогою системи "Електронний суд" відповідач подав клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 02.10.2024 господарський суд клопотання СФГ "Нова Україна" про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву задовольнив та продовжив СФГ "Нова Україна" строк для подання відзиву на позовну заяву з відповідними доказами до 14.10.2024.
14.10.2024, в межах встановленого судом строку, за допомогою системи "Електронний суд" відповідач подав другий відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на таке:
- за умовами Договору постачальник передає, а покупець приймає й оплачує соняшник у кількості 1 200,000 т +/-5% за вибором покупця. На виконання умов Договору СФГ "Нова Україна" здійснило поставку партій товару 30.04.2024, 05.05.2024, 08.05.2024, 09.05.2024 на суми 627 250,66 грн, 1 169 652,68 грн, 1 180 539,64 грн, 1 195 759,01 грн відповідно. У п. 3.2. Договору сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару. Проте позивач лише частково сплатив за товар, за першу партію сплачено 550 219,88 грн (борг 77 030,78 грн), за другу партію - 1 026 011,12 грн (борг 143 641,56 грн), за третю партію - 1 035 561,09 грн (борг 144 978,55 грн), за четверту партію сплачено 1 048 911,41 грн (борг 146 847,60 грн). Загальна сума заборгованості склала 512 498,49 грн. Відповідач покликається на ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про умисне ухилення ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" від виконання умов Договору №140319, зокрема істотне порушення договірних зобов'язань та безпідставне користування товаром СФГ "Нова Україна". У зв'язку з вказаним СФГ "Нова Україна" скеровано на адресу ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" претензію в порядку, передбаченому ст. 222 ГК України. Також відповідач направив позивачу пропозицію про розірвання договору № 140319 від 26.04.2024 в порядку, передбаченому ст.188 ГК України;
- позивачем до позовної заяви не додано обґрунтованого розрахунку ціни 4 034 880,64 грн, а наявні в позові розрахунки неможливо вважати такими;
- із посиланням на норми статей 219, 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що саме неправомірні дії другої сторони зобов'язання (ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн") призвели до заборгованості за кожною партією товару в загальній сумі 512 498,50 грн та позбавлення постачальника можливості подальшого виконання договору, а нарахування постачальнику штрафних санкцій є безпідставним за відсутності порушень умов договору з його сторони.
11.10.2024 (зареєстровано загальним відділом (канцелярією) суду 14.10.2024) за допомогою системи "Електронний суд" позивач подав відповідь на відзив, поданий відповідачем 30.09.2024, в якому заперечує проти викладених відповідачем аргументів. Разом з відповіддю на відзив позивач подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подачу відповіді на відзив та поновлення строку для подання відповіді на відзив.
По суті позовних вимог у відповіді на відзив позивач щодо недоплати в сумі 512 498,50 грн зазначає, що відповідно до п. 3.2. Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу Покупцем від Постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у п. 2.4 та п. 8.7 даного Договору. При цьому за вибором Покупця, останній може здійснювати оплату за товар частинами наступним чином: Часткова оплата у розмірі 86% здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару згідно п.п.2.1. Договору, після отримання на свою адресу Покупцем від Постачальника рахунку-фактури та копій документів, вказаних у п.2.4 та у п. 8.7 даного Договору. Доплата за Товар у розмірі 14% здійснюється після отримання Покупцем оригіналів усіх належним чином оформлених документів, вказаних у п.2.4 даного договору, які Постачальник зобов'язаний надати Покупцю не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту поставки, а також отримання Покупцем електронної податкової накладної, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних та надання відповідної квитанції про її реєстрацію.
Позивач вказує, що однією з умов для здійснення повної оплати за поставку Товару є отримання документів передбачених п. 8.7. Договору та оригіналів документів передбачених п. 2.4 Договору. Проте, відповідачем вказані документи у строки визначені Договором надано не було, що змусило позивача утриматись від повної оплати Товару. Саме невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань призвело до неповної оплати Товару та не може бути розцінене, як грубе порушення ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" взятих на себе зобов'язань.
Щодо ціни позову позивач повідомляє, що зазначена ціна позову в розмірі 4 034 880,64 грн є сумою штрафних санкцій, які стягуються за порушення умов Договору. В той же час, сума несплачених коштів, що була утримана позивачем до повного та належного виконання відповідачем власних зобов'язань, в розмірі 512 498,50 грн належать до зобов'язань позивача за договором. Така сума не враховується при обчисленні ціни позову, оскільки не входить до предмету позову.
Щодо односторонньої відмови відповідача від Договору, позивач зазначає, що відповідач не звертався до нього з пропозицією розірвати Договір, та не звертався до суду з відповідною позовною заявою. Оскільки Договором не передбачено можливості односторонньої відмови, а судове рішення про його розірвання відсутнє, відповідач зобов'язаний виконувати свої зобов'язання за Договором, зокрема зобов'язання щодо сплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору.
Щодо розрахунку штрафних санкцій, позивач вважає, що доводи відповідача про ненадання розрахунку штрафних санкцій не відповідають дійсності, оскільки даний розрахунок міститься у тексті позовної заяви. Позивач у своїх підрахунках посилався на умови договору, первинні бухгалтерські документи, та здійснив розрахунок кількості днів прострочення виходячи з останньої дати строку виконання зобов'язання та закінчуючи датою підготовки позовної заяви. Таким чином термін прострочення виконання зобов'язання склав 99 календарних дні.
Отже, на думку позивача, строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині поставки недопоставленого Товару. В той же час, закінчення дії договору не створює і передумов для припинення нарахування штрафних санкцій зумовлених невиконанням взятих на себе зобов'язань. Поряд з цим позивач вважає, що відповідачем умисно ототожнюються поняття строку виконання зобов'язання та строку дії договору з метою введення суду в оману та звертає увагу на те, що строк виконання зобов'язання з поставки товару визначений сторонами у пункті 2.2 Договору поставки №140319 від 26.04.2024. Натомість термін дії Договору узгоджений у пункті 7.2. Вказані терміни не є тотожними та в часі значно розведені. А враховуючи ту обставину, що частина товару на даний час залишається неоплаченою з вини відповідача, позивач стверджує, що термін дії договору на момент розгляду справи в суді не закінчився.
Щодо досудового врегулювання спору позивач вказує, що ним вжито заходи досудового врегулювання спору, а відповідачем претензія не отримана з його вини, адже лист було направлено на адресу, яка міститься як у реквізитах договору так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивачем не вживалися заходи забезпечення доказів або позову ні до, ні під час подання позовної заяви, тому про такі дані не зазначено у тексті позовної заяви.
Також позивач покликається на норми п. 9 ч. 3. ст. 162 та ч. 8. ст. 129 ГПК України та зазначає, що не зобов'язаний додавати до позовної заяви документи на підтвердження понесених судових витрат, а має лише зазначити приблизний їх розмір.
Ухвалою від 14.10.2024 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" про поновлення строку. За власною ініціативою продовжив ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" строк для подання відповіді на відзив до дати її фактичного подання - 14.10.2024. Встановив ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" строк для подання відповіді на відзив, поданий СФГ "Нова Україна" 14.10.2024 - до 21.10.2024. Підготовче засідання у справі № 925/1117/24 призначив на 07.11.2024 о 14:30.
ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" своїм правом не скористалось, відповідь на відзив, що поданий СФГ "Нова Україна" 14.10.2024 у встановлений судом строк не подало.
Присутній у судовому засіданні 07.11.2024 представник позивача повідомив суд, що відповідь на відзив, що подана 14.10.2024 стосується обох відзивів на позов.
Під час з'ясування, чи є в позивача оригінали документів, копії яких додані ним до позовної заяви, представник позивача зазначив, що, незважаючи на зазначення у позовній заяві про наявність оригіналів документів, які додані до позовної заяви, в тому числі видаткових накладних, в дійсності у позивача відсутні оригінали таких документів.
07.11.2024, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України господарський суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою від 07.11.2024 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/1117/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.12.2024 о 14:00.
11.12.2024 за допомогою системи "Електронний суд" відповідач подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 12.12.2024 господарський суд на підставі ч. 1 ст. 216, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи до 10.01.2025 о 09:00.
09.01.2025 за допомогою системи "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення у справі.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 10.01.2025 господарський суд постановив, що нормами ГПК України не передбачено подання інших заяв по суті, ніж ті, що визначені ст. 161 ГПК України, тому подані додаткові пояснення відповідача не враховуються під час розгляду справи і додані до них документи також, оскільки вони подані на стадії розгляду справи по суті без обґрунтування пропущення строку їх подання. Водночас суд долучив пояснення до матеріалів справи, оскільки вони не підлягають фізичному поверненню, як такі, що надійшли в електронному вигляді.
У судовому засіданні 10.01.2025 суд заслухав вступне слово представника позивача та за відсутності відповідача, оголосив його позицію, що викладена у відзивах на позов, дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив перерву в судовому засіданні до 16.01.2025 о 14:30.
15.01.2025 до суду за допомогою системи "Електронний суд" відповідач подав клопотання про повернення на стадію з'ясування обставин справи та дослідження доказів, з'ясувати у позивача (його представника) наявність оригіналів видаткових накладних, що додані позивачем до позовної заяви в копіях та дослідити їх в судовому засіданні, встановивши відповідність оригіналів накладних наданим копіям.
16.01.2025 до суду за допомогою системи "Електронний суд" відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою керівника відповідача та неможливістю явки у судове засідання.
У судовому засіданні 16.01.2025 представник відповідача участі не брав, про дату та час розгляду справи належно повідомлений, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (копії ухвали суду від 10.01.2025) до його електронного кабінету.
У судовому засіданні суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію з'ясування обставин справи та дослідження доказів у зв'язку з відсутністю поважних причин для такого повернення. Іншою ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання суд на підставі п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. При постановленні такої ухвали суд врахував, що відповідач вже вдруге подає клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його участі, при цьому перше його клопотання задоволено судом та відкладено розгляд справи 12.12.2024 на підставі ч. 1 ст. 216, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України до 10.01.2025 о 09:00.
16.01.2025 господарський суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав промову (заключне слово) представника позивача у судових дебетах та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив таке.
26.04.2024 ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" (Покупець) та СФГ "Нова Україна" (Постачальник) підписали Договір поставки № 140319. (далі - Договір)
Постачальник передає, а Покупець приймає й оплачує соняшник, що відповідає по якості ДСТУ 7011:2009 з показниками по якості не гіршими ніж визначені у п. 2.6. даного Договору, надалі "Товар", у кількості 1200,000 т (Одна тисяча двісті тонн) +/- 5,00 % за вибором Покупця.
Ціна Товару:
- ціна за одиницю Товару - 14912,28 грн (Чотирнадцять тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 28 копійок), крім того ПДВ (14%) - 2087,72 грн (Дві тисячі вісімдесят сім гривень 72 копійки), загальна ціна за одиницю товару з ПДВ - 17000,00 грн (Сімнадцять тисяч гривень 00 копійок);
- загальна ціна Товару - 17894736,84 грн (Сімнадцять мільйонів вісімсот дев'яносто чотири тисячі сімсот тридцять шість гривень 84 копійки) +/- 5,00 % крім того ПДВ (14%) - 2505263,16 грн (Два мільйона п'ятсот п'ять тисяч двісті шістдесят три гривні 16 копійок) +/- 5,00%, загальна ціна товару з ПДВ - 20400000,00 грн (Двадцять мільйонів чотириста тисяч гривень 00 копійок) +/- 5,00 %.
Ціна товару визначена сторонами договору є звичайною. (п. 1.1. Договору)
Ціна та відповідно загальна вартість кожної окремої партії Товару, а також фактичні показники якості Товару в такій партії, що буде поставлена на умовах даного Договору, буде зазначатись в окремій специфікації, яка буде являтись невід'ємною частиною Договору. (п. 1.2. Договору)
Товар за даним Договором поставляється Покупцю партіями на умовах DDU з доставкою на ПрАТ "Вінницький ОЖК" за адресою: м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26-Д (надалі - "Пункт поставки") (Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року). При виникненні розбіжностей між базисними умовами поставки і умовами цього Договору перевагу мають умови Договору. Всі ризики стосовно кількості та якості Товару, що поставляється на умовах даного Договору переходять від Постачальника до Покупця в Пункті поставки Товару, визначеному в даному пункті Договору. Датою поставки є дата відмітки про прийняття Товару на товарно-транспортній накладній в Пункті поставки, згідно даного пункту Договору. (п. 2.1. Договору)
Поставка всієї партії Товару за даним Договором здійснюється в термін до 31.05.24 включно. (п. 2.2. Договору)
Витрати по доставці товару здійснюються за рахунок Постачальника. (п. 2.3. Договору)
Разом з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи:
- Товарно-транспортні накладні;
- Видаткову накладну на товар (оригінал);
- Протокол випробувань товару (партії товару) на показники безпеки;
- Документ, що підтверджує якість Товару (оригінал чи копія). (п. 2.4. Договору)
Право власності на Товар від Постачальника до Покупця переходить з дати поставки. (п. 2.5. Договору)
Постачальник зобов'язується зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності із ст. 201 Податкового кодексу України та скласти їх в момент виникнення податкових зобов'язань у відповідності до ст. 187 Податкового кодексу України - дата відвантаження Товару (оформлення товарно-транспортної накладної). Податкова накладна складається на кількість Товару, що вказана у товарно-транспортній накладній на Товар.
Постачальник зобов'язується негайно повідомляти Покупця про випадки, коли Податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (Постачальнику надійшла квитанція про їх неприйняття). (п. 2.10. Договору)
Покупець здійснює оплату за Товар у формі безготівкового розрахунку платіжним дорученням шляхом зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника. (п. 3.1. Договору)
Оплата за Товар здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки відповідної партії товару, після отримання на свою адресу Покупцем від Постачальника рахунку-фактури та документів, вказаних у п. 2.4 та п. 8.7 даного Договору.
При цьому за вибором Покупця, останній може здійснювати оплату за товар частинами наступним чином:
Часткова оплата у розмірі 86% здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару згідно п.п. 2.1. Договору, після отримання на свою адресу Покупцем від Постачальника рахунку-фактури та копій документів, вказаних у п. 2.4 та у п. 8.7 даного Договору.
Доплата за Товар у розмірі 14% здійснюється після отримання Покупцем оригіналів усіх належним чином оформлених документів, вказаних у п. 2.4 даного договору, які Постачальник зобов'язаний надати Покупцю не пізніше 5 (п'яти) днів з моменту поставки, а також отримання Покупцем електронної податкової накладної, зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних та надання відповідної квитанції про її реєстрацію. (п. 3.2. Договору)
Товар здається Постачальником і приймається Покупцем:
по кількості - відповідно до ваги, що визначена за результатами зважування в Пункті поставки Товару, зазначеному в п.2.1. Договору;
по якості - відповідно до показників лабораторії ПрАТ "Вінницький ОЖК" з урахуванням показників, передбачених в даному Договорі. (п. 4.1. Договору)
Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених даним Договором відповідно до чинного законодавства України. (п. 5.1. Договору)
Постачальник за даним Договором несе наступну відповідальність:
- за порушення термінів поставки Товару Покупець має право стягнути з Постачальника неустойку в розмірі 0,2 % за кожний день прострочки від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару;
- якщо термін прострочки перевищує 3 календарних дні, крім неустойки, Покупець має право стягнути з Постачальника штраф в розмірі 5 % від вартості непоставленого (недопоставленого) Товару. (п. 5.2. Договору)
Покупець за Даним Договором несе наступну відповідальність: за порушення терміну оплати Товару Постачальник має право притягнути Покупця до відповідальності відповідно до чинного законодавства України. (п. 5.3. Договору)
У випадку прострочення поставки в термін визначений Договором, Покупець має право відмовитись від прийняття поставки Товару та його оплати. (п. 5.4. Договору)
В разі не поставки Товару в кількості, що передбачено п. 1.1. даного договору, в термін передбачений п. 2.2. даного договору, або наявності достатніх підстав вважати, що було вчинено порушення гарантій визначених в п. 8.1.4. даного договору Покупець в порядку ст. 235-237 Господарського кодексу України, може застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару на суму, що забезпечить повне або часткове виконання п. 5.2. та/або 5.11. даного договору. (п. 5.6. Договору)
Стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань передбачених даним договором, є правом Сторін, використання якого не носить обов'язковий характер. Невикористання Стороною свого права на стягнення штрафних санкцій з іншої Сторони не несе для сторін жодних правових наслідків, в т.ч. податкових. (п. 5.13. Договору)
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками і припиняє свою дію з моменту спливу двомісячного строку після закінчення терміну поставки товару та повного виконання сторонами грошових зобов'язань встановлених даним Договором. (п. 7.2. Договору)
Сторони підписали Специфікації до Договору поставки № 140319 від 26.04.2024:
- від 30.04.2024 № 1 про поставку соняшника, у якій зазначено дата ТТН/розвантаження - 30.04.2024, товар - соняшник, № ТТН - 53; номер транспорту - КА31-84КР, нетто - 36,6 тонн, вологість 6,30%, засміченість 2,50 %, зниження, грн/т - 85,00; приведена ціна - 16 915 грн; кислотне число, КОН - 1,70; олійна домішка % - 6,60, масова частка олії в перерахунку на суху речовину, % - 49,40; зменшення/збільшення ціни за невідповідність якісним показникам, грн/т - 223,00; фактична ціна, грн - 17 138,00. Розрахунок загальної вартості Товару: Ціна за одну тону Товару без ПДВ - 15 033,33 грн; ПДВ - 2 104,67 грн; ціна за одну тону Товару з ПДВ - 17 138,00 грн; загальна вартість товару без ПДВ - 550 219,88 грн; ПДВ - 77 030,78 грн; Загальна вартість партії Товару з ПДВ - 627 250,66 грн;
- від 05.05.2024 № 2 про поставку соняшника, у якій зазначено дата ТТН/розвантаження - 05.05.2024, товар - соняшник, що поставлений за двома різними товарно-транспортними накладними: № ТТН - 54; номер транспорту - КА31-84КР, нетто - 36,66 тонн, вологість 6,00%, засміченість 2,90 %, зниження, грн/т - 153,00; приведена ціна - 16 847 грн; кислотне число, КОН - 1,70; олійна домішка % - 6,80, масова частка олії в перерахунку на суху речовину, % - 49,60; зменшення/збільшення ціни за невідповідність якісним показникам, грн/т - 245,00; фактична ціна, грн - 17 092,00; № ТТН - 55; номер транспорту - СА84-52ВН, нетто - 31,5 тонн, вологість 6,00%, засміченість 2,50 %, зниження, грн/т - 85,00; приведена ціна - 16 915 грн; кислотне число, КОН - 1,80; олійна домішка % - 6,80, масова частка олії в перерахунку на суху речовину, % - 50,00; зменшення/збільшення ціни за невідповідність якісним показникам, грн/т - 325,00; фактична ціна, грн - 17 240,00. Розрахунок загальної вартості Товару: Ціна за одну тону Товару без ПДВ - 15 052,98 грн; ПДВ - 2 107,42 грн; ціна за одну тону Товару з ПДВ - 17 160,40 грн; загальна вартість товару без ПДВ - 1 026 011,12 грн; ПДВ - 143 641,56 грн; Загальна вартість партії Товару з ПДВ - 1 169 652,68 грн;
- від 08.05.2024 № 3 про поставку соняшника, у якій зазначено дата ТТН/розвантаження - 08.05.2024, товар - соняшник, що поставлений за двома різними товарно-транспортними накладними: № ТТН - 56; номер транспорту - КА31-84КР, нетто - 37,04 тонн, вологість 6,00%, засміченість 2,60 %, зниження, грн/т - 102,00; приведена ціна - 16 898 грн; кислотне число, КОН - 1,70; олійна домішка % - 6,70, масова частка олії в перерахунку на суху речовину, % - 50,10; зменшення/збільшення ціни за невідповідність якісним показникам, грн/т - 339,00; фактична ціна, грн - 17 237,00; № ТТН - 57; номер транспорту - СА84-52ВН, нетто - 31,52 тонн, вологість 6,00%, засміченість 2,20 %, зниження, грн/т - 34,00; приведена ціна - 16 966 грн; кислотне число, КОН - 1,70; олійна домішка % - 12,00, масова частка олії в перерахунку на суху речовину, % - 49,40; зменшення/збільшення ціни за невідповідність якісним показникам, грн/т - 232,00; фактична ціна, грн - 17 198,00. Розрахунок загальної вартості Товару: Ціна за одну тону Товару без ПДВ - 15 104,45 грн; ПДВ - 2 114,62 грн; ціна за одну тону Товару з ПДВ - 17 219,07 грн; загальна вартість товару без ПДВ - 1 035 561,09 грн; ПДВ - 144 978,55 грн; Загальна вартість партії Товару з ПДВ - 1 180 539,64 грн;
- від 09.05.2024 № 4 про поставку соняшника, у якій зазначено дата ТТН/розвантаження - 09.05.2024, товар - соняшник, що поставлений за двома різними товарно-транспортними накладними: № ТТН - 58; номер транспорту - КА31-84КР, нетто - 37,36 тонн, вологість 6,00%, засміченість 2,80 %, зниження, грн/т - 136,00; приведена ціна - 16 864 грн; кислотне число, КОН - 1,70; олійна домішка % - 6,20, масова частка олії в перерахунку на суху речовину, % - 50,10; зменшення/збільшення ціни за невідповідність якісним показникам, грн/т - 333,00; фактична ціна, грн - 17 197,00; № ТТН - 59; номер транспорта - СА84-52ВН, нетто - 32,28 тонн, вологість 6,00%, засміченість 3,00 %, зниження, грн/т - 170,00; приведена ціна - 16 830 грн; кислотне число, КОН - 1,70; олійна домішка % - 6,00, масова частка олії в перерахунку на суху речовину, % - 50,00; зменшення/збільшення ціни за невідповідність якісним показникам, грн/т - 310,00; фактична ціна, грн - 17 140,00. Розрахунок загальної вартості Товару: Ціна за одну тону Товару без ПДВ - 15 061,91 грн; ПДВ - 2 108,67 грн; ціна за одну тону Товару з ПДВ - 17 170,58 грн; загальна вартість товару без ПДВ - 1 048 911,41 грн; ПДВ - 146 847,60 грн; Загальна вартість партії Товару з ПДВ - 1 195 759,01 грн.
Постачання товару відповідачем позивачу підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:
- від 30.04.2024 № 16 на суму 627 250,66 грн з ПДВ;
- від 05.05.2024 № 17 на суму 1 169 652,68 грн з ПДВ;
- від 08.05.2024 № 19 на суму 1 180 539,64 грн з ПДВ;
- від 09.05.2024 № 20 на суму 1 195 759,01 грн з ПДВ;
Позивач здійснював часткову оплату поставленого відповідачем товару, що підтверджується такими платіжними інструкціями:
- від 03.05.2024 № 36315 на суму 550 219,88 грн;
- від 08.05.2024 № 36505 на суму 1 026 011,12 грн;
- від 15.05.2024 № 36668 на суму 1 035 561,09 грн;
- від 15.05.2024 № 36667 на суму 1 048 911,41 грн.
Представник позивача стверджує, що ним частково здійснено оплату отриманого товару, оскільки відповідач не передав оригінали усіх належним чином оформлених документів, відтак строк для сплати 14% від загальної вартості товару, на думку позивача, не настав. Щодо реєстрації податкових накладних, то представник позивача зазначив, що податкові накладні на такі операції є зареєстрованими, проте не зазначив коли саме відбулась така реєстрація.
Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, СФГ "Нова Україна" узяте на облік від 14.01.2003 № 341 та згідно з рішенням від 21.02.2024 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, щодо СФГ "Нова Україна", комісією регіонального рівня відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Підстава - п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Таку довідку подано відповідачем.
08.07.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1426-12407080295, в якій цитує пункти 1.1., 2.2., 3.2. Договору. Зазначає про поставку товару відповідачем - соняшнику в кількості 242,960 тонн, загальною вартістю 4 130 320 грн, також вказує на невиконання зобов'язання в частині поставки товару в кількості 957,04 тонн загальною вартістю 16 269 680 грн. Далі ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" покликається на п. 5.6. Договору, яким визначено, що в разі непоставки Товару в кількості, що передбачено п. 1.1. даного договору, в термін передбачений п. 2.2. даного договору, або наявності достатніх підстав вважати, що було вчинено порушення гарантій визначених в п. 8.1.4. даного договору Покупець в порядку ст. 235-237 Господарського кодексу України, може застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати товару на суму, що забезпечить повне або часткове виконання п. 5.2. та/або 5.11. даного договору. Таким чином Покупцем за поставлений Товар сплачено грошові кошти в сумі 3 660 703,50 грн, а грошові кошти в сумі 512 498,50 грн притримано в якості оперативно-господарської санкції передбаченої пунктом 5.6 Договору.
Далі у претензії містяться посилання на ст. 526, 611 ЦК України, п. 5.2., 5.8. Договору, ст. 22 ЦК України, п. 8.8. Договору та зазначення покупцем про те, що між ним та ПрАТ "Вінницький ОЖК" укладено договір на переробку соняшнику та того факту, що покупець є експортером соняшникової олії, тому під час звернення до суду Товариство зможе стягнути з Постачальника також збитки у вигляді упущеної вигоди.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 526, 611 ЦК України та ст. 222 ГК України, позивач у претензії вимагав від відповідача:
1. Протягом десяти календарних днів з моменту отримання даної претензії:
1.1. Здійснити поставку соняшнику в кількості 957,04 т.
1.2. Сплатити на користь Товариства штрафні санкції за порушення зобов'язань за договором поставки № 140319 від 26.04.2024 у сумі 2017440,32 грн, з яких неустойка, станом на 08.06.2024, становить 1203956,32 грн, що розраховується таким чином: 16269680,00 (вартість непоставленого товару)*0,2/100 (розмір неустойки)*37 (кількість днів прострочки) та розмір штрафу 813 484,00 грн розрахований таким чином: 16 269 680 (вартість непоставленого товару)*5/100% (штрафна санкція).
Відповідно до наданого позивачем опису вкладення у цінний лист, позивач надіслав зазначену претензію відповідачу 12.07.2024.
07.10.2024 відповідач звернувся до позивача з претензією № 30-10/24, в якій вимагав виконати належним чином зобов'язання за договором поставки № 140319 від 26.04.2024 та перерахувати заборгованість в сумі 512 498,49 грн на відповідний банківський рахунок.
Також 07.10.2024 відповідач звернувся до позивача з листом № 31-10/24, в якому зазначив, зокрема, що при повному виконанні усіх умов договору постачальником, покупцем в порушення вимог п.п. 3.1. - 3.2. р. 3 договору, поза межами строків оплати товару, допущено заборгованість за кожною поставкою, а саме:
- 30.04.2024 - 36,6 т. соняшнику, вартістю 627 250,66 грн, фактично сплачено 550 219,88 грн (борг 77 030,78 грн);
- 05.05.2024 - 68,16 т. соняшнику, вартістю 1 169 652,68 грн, фактично сплачено 1 026 011,12 грн (борг 143 641,56 грн);
- 08.05.2024 - 68,56 т. соняшнику, вартістю 1 180 539,64 грн, фактично сплачено 1 035 561,09 грн (борг 144 978,55 грн);
- 09.05.2024 - 69,94 т. соняшнику, вартістю 1 195 759,01 грн, фактично сплачено 1 048 911,41 грн (борг 146 847,60 грн), а всього загальна сума заборгованості становить 512 498,49 грн (77 030,78 + 143 641,56 + 144 978,55 + 146 847,60).
У зазначеному листі відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір поставки № 140319 від 26.04.2024.
Відповіді на претензію та на лист про розірвання Договору позивач не надав, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що така заборгованість позивача перед відповідачем у подальшому буде зарахована на виконання даного рішення в разі задоволення позову про стягнення штрафних санкцій.
Позивач зазначає, що відповідач не поставив товар у кількості, що передбачена Договором, а саме загальна кількість непоставленого товару складає 957,04 тонн (1200 тонн передбачено Договором відняти 242,96 тонн поставленого відповідачем товару). У зв'язку з нездійсненням поставки товару в кількості 957,04 тонн, вартість якого складає 16 269 680 грн (957,04 тонн х 17 000 грн) у позивача виникло право на підставі п. 5.2. Договору нарахувати неустойку (пеню та штраф). Позивач нарахував відповідачу пеню за 99 днів у розмірі 3 221 396,64 грн та 813 484 грн штрафу, які відповідачем не сплачені добровільно, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Розглядаючи спір суд застосовує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 662 ЦК України визначає обов'язок продавця передати товар покупцеві. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. (ч. 1) Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. (ч.2)
Стаття 663 ЦК України передбачає строк виконання обов'язку передати товар. Відповідно до ч. 1 досліджуваної статті продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У ст. 664 ЦК України визначається момент виконання обов'язку продавця передати товар. Відповідно до ч. 1 такої статті обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У ч. 2 ст. 664 ЦК України визначено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Стаття 666 ЦК України визначає правові наслідки невиконання продавцем обов'язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. (ч. 1) Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. (ч. 2)
Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. (ч. 1) Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. (ч. 2)
У ст. 670 ЦК України визначено правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару. Так у ч. 1 досліджуваної статті визначено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1) Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. (ч. 2) У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. (ч. 3) Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. (ч. 4) Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. (ч. 5)
Стаття 549 ЦК України визначає поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1) Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. 2) Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч. 3)
Стаття 230 ГК України визначає поняття штрафних санкцій. Так відповідно до ч. 1 досліджуваної статті штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У статті 231 ГК України визначено, яким чином визначається розмір штрафних санкцій. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. (ч. 1) Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. (ч. 3) У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч. 4)
Позивач нараховує пеню та штраф за недопоставку товару у визначений Договором строк, вартість якого складає 16 269 680 грн.
Відповідач зазначає, що така недопоставка виникла у зв'язку з несплатою позивачем повної вартості вже поставленого товару.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що відповідно до умов Договору позивач мав право не сплачувати 14% вартості товару до виконання умов, визначених у п. 3.2. Договору.
У позовній заяві позивач не обґрунтовує несплату частини вартості отриманого товару, проте до позовної заяви додано претензію, що направлялась відповідачеві, у якій вказано, що грошові кошти в сумі 512 498,50 грн притримано в якості оперативно-господарської санкції, передбаченої п. 5.6. Договору.
Отже усні пояснення представника позивача суперечать доказу, який подано самим позивачем - змісту претензії.
На питання суду, де знаходиться товар, що поставлено, представник позивача відповів, що такий товар використано позивачем у своїй діяльності.
Аналізуючи положення п. 3.2. Договору суд встановив, що обов'язок з передачі документів у відповідача сплив протягом п'яти днів з моменту кожної поставки.
Також суд враховує, що у позовній заяві позивач зазначив про наявність у нього оригіналів документів, доданих до позовної заяви, тому суд доходить висновку, що додані видаткові накладні наявні у позивача, незважаючи на усне заявлення представником позивача про їх відсутність. Також до позову додані специфікації, у яких, зокрема вказано номери, дати товарно-транспортних накладних, номера машин, якими здійснювалась поставка, якісні показники товару, що придбаний позивачем.
У сукупності вказані докази є достатньо вірогідними на підтвердження того, що у позивача наявні оригінали документів, що стосуються товару ніж твердження представника позивача про непередачу таких оригіналів.
Водночас в разі непередачі документів, що стосуються товару, дії позивача, як покупця чітко визначені нормами ЦК України.
Відповідно до статей 662, 666 ЦК України продавець зобов'язаний передати, зокрема, документи, що стосуються товару, в разі непередання продавцем документів, що стосуються товару, покупець має право встановити строк для їх передання, якщо продавцем не виконано вимогу покупця щодо передачі таких документів, покупець має право відмовитися від договору та повернути товар продавцеві.
Враховуючи, що позивач не встановлював додаткового строку для передання документів, взагалі не вимагав їх передачі, то в разі їх дійсного непередання позивач мав право відмовитися від договору та повернути товар. Оскільки позивач не скористався таким своїм правом, товар не повернув, використав його у своїй діяльності, то у нього виник обов'язок щодо розрахунку з продавцем у повному обсязі і підстави для утримання коштів у розмірі 14% від вартості товару відпали.
У претензії від 08.07.2024 ТОВ "Ді Енд Ай Еволюшн" зазначає про застосування оперативно-господарської санкції, визначеної у п. 5.6. Договору - притримання коштів у сумі 512 498,50 грн.
Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. (ч. 1) До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. (ч. 2) Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання. (ч. 3)
У ст. 236 ГК України визначено види оперативно-господарських санкцій. У господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:
1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);
3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.
У ч. 2 ст. 236 ГК України зазначено, що перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. (ч. 1) Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. (ч. 2) Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій. (ч. 3)
Отже сторони визначили право позивача на застосування оперативно-господарської санкції у вигляді притримання грошей відповідача у разі непоставки товару у кількості, визначеній в п. 1.1. Договору та у термін, передбачений п. .2. Договору.
Як встановлено судом у покупця сплив строк для здійснення оплати залишку вартості товару у розмірі 14% як такий, що підлягав оплаті після отримання документів щодо товару протягом п'яти днів після передачі кожної партії товару. Щодо реєстрації податкових накладних, то позивач не надав суду доказів того, що лише на початку липня 2024 року така реєстрація була здійснена, водночас представник позивача зазначив, що станом на час розгляду справи реєстрація податкових накладних проведена. Відтак позивачем не доведено суду належними доказами, що він мав законне право утримувати кошти в сумі 512 498,50 грн до закінчення строку поставки товару, після спливу якого лише можливо було встановити обставину непоставки товару у визначеній Договором кількості і у визначений Договором термін.
Враховуючи викладене, позивач не довів суду належними доказами, що він мав правові підстави на утримання коштів, принаймні до 31.05.2024, дати спливу строку виконання зобов'язання продавця щодо поставки товару, з якого продавець мав право застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання.
Посилаючись на норми ч. 5 ст. 692 ЦК України відповідач стверджує про його право зупинити передання товару до повної оплати всього раніше переданого товару.
Досліджуючи таку норму ЦК України суд враховує судову практику щодо застосування цієї норми судами вищих інстанцій.
Вищий господарський суд у своїх постановах від 20.02.2014 у справі № 916/452/16, від 11.08.2016 у справі № 908/284/16, від 29.08.2008 у справі № 6/522 застосовуючи таку норму вказував, що постачальник, в разі невиконання покупцем свого обов'язку з оплати всього отриманого ним товару, не відмовляючись від виконання договору, мав право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань.
У зазначених постановах Вищий господарський суд не вказував на необхідність завчасного повідомлення продавцем покупця про таке зупинення.
Верховний Суд у постанові від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16 дійшов таких висновків: "...Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено види забезпечення виконання зобов'язання та передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ураховуючи викладене, посилання судів на неповідомлення постачальником покупцеві про зупинення передання товару, чого у цьому випадку не зроблено не було, не суперечить положенням чинного законодавства, яким урегульовано загальні питання забезпечення виконання зобов'язань."
Тобто повторюючи висновки Вищого господарського суду щодо застосування ч. 5 ст. 692 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 29.05.2018 застосував загальні норми щодо забезпечення виконання зобов'язань та погодився із судами попередніх інстанцій щодо необхідності повідомлення продавця про зупинення передання товару.
У постанові від 05.06.2019 у справі № 922/2302/18 Верховний Суд застосовуючи положення ч. 5 ст. 692 ЦК України вказав, що таке зупинення поставки товару є оперативно-господарською санкцією, а також пов'язав цю норму із положеннями ч. 3 ст. 538 ЦК України, що регулює поняття зустрічного виконання зобов'язань.
Зокрема у досліджуваній постанові Верховний Суд зазначив:
"Положеннями статті 237 Господарського кодексу України передбачено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
За змістом частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Відповідно до частини 5 статті 692 Цивільного кодексу України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства."
З обставин справи № 922/2302/18 випливає, що продавець повідомляв покупця про зупинення поставки товару, проте Верховний Суд не акцентував увагу на необхідності такого попередження і не встановив залежність від попередження правомірності чи неправомірності зупинення продавцем поставки товару у подальшому.
Також суд враховує правові висновки щодо порядку використання права на притримання, викладені у постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 у справі № 916/101/23.
"6.4. Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
6.5. Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України притримання - це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній 6.5. Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України притримання - це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, він має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, він має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
6.6. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 594 Цивільного кодексу України).
6.7. Загальні засади права притримання закріплені, передусім у § 7 «Притримання» Глави 49 «Забезпечення виконання зобов'язання» Цивільного кодексу України, де законодавець визначив загальні положення застосування права на притримання.
6.8. Так, для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов'язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.
6.9. Слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає, що підставою виникнення права притримання є невиконання боржником у строк зобов'язання: 1) щодо оплати речі; 2) щодо відшкодування кредиторові пов'язаних з річчю витрат та інших збитків; 3) щодо інших вимог кредитора.
6.10. Окремо об'єднана палата зазначає, що притримання може використовуватися в договірному зобов'язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до частини другої статті 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.11. Отже, притриманням може забезпечуватися виконання будь-якого зобов'язання боржника перед кредитором (як договірного, так і позадоговірного).
...6.16. За таких обставин, об'єднана палата, проаналізувавши загальні засади притримання в сукупності з положеннями статей 547- 548 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне вказати, що оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до частини першої статті 595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину.
... 6.51. Об'єднана палата також наголошує на необхідності належного та негайного повідомлення про притримання речі, позаяк неповідомлення кредитором про застосування притримання може мати ознаки порушення права боржника на мирне володіння майном, гарантованого статтею 41 Конституції України."
Із викладеного суд доходить висновку, що обов'язковою умовою притримання є те, що воно реалізується лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору.
Відтак зупинення передання товару не є притриманням, як способом забезпечення виконання зобов'язання. Також суд не знаходить підстав для визнання такої дії продавця в якості іншого, відмінного від визначених у ст. 546 ЦК України, виду забезпечення виконання зобов'язання, оскільки зупинення передання неоплаченого товару жодним чином не забезпечує виконання покупцем свого обов'язку щодо оплати вже отриманого товару, оскільки майбутній товар йому ще не належить і він за нього не сплатив навіть частково. Такими діями продавець саме змінює зобов'язання щодо поставки товару, яке в нього перестає існувати в частині кінцевого строку в разі несплати покупцем за попередній товар, убезпечує себе в майбутньому від неправомірних дій покупця, будучи обізнаним про його недобросовісність щодо своєчасної оплати за отриманий товар. Такі дії визначені також у ч. 3 ст. 538 ЦК України (у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку).
Питання щодо застосування статей 538 та 692 ЦК України стосовно права постачальника зупинити виконання зобов'язання з поставки продукції у строки і порядку визначеному договором після нездійснення покупцем оплати частково поставленого товару ставилось скаржником у справі № 904/8964/21. У своїй постанові від 16.11.2023 у такій справі Верховний Суд зазначив таке:
"69. Приписами частини 3 статті 538 ЦК України регламентовано, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
70. Така регламентація положень ч.3 ст. 538 ЦК України, щодо права на зупинення виконання зобов'язань, спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов'язана) зупинити виконання свого обов'язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов'язання з боку іншої сторони. (такий висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, від 22.08.2023 - № 920/845/22)
71. При цьому, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
72. Водночас, відповідно до частини 5 статті 692 ЦК України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
73. Отже, у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов'язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов'язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов'язань. (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справи № 910/23003/16).
74. При цьому, проаналізувавши вказані положення необхідно зазначити, що обов'язковою умовою застосування частини 5 статті 692 ЦК України, щодо права продавця зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судами належного виконання продавцем своїх зобов'язань до такого зупинення.
75. З урахуванням вищезазначених положень законодавства, та зважаючи, що судами було встановлено поставку ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» продукції за договором, відповідно до поданих суду накладних, тоді як, ДП «НАЕК «Енергоатом» не було доведено суду належного виконання свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції, суди обґрунтовано визнали правомірним зупинення ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» виконання договірних зобов'язань з поставки продукції, на підставі частини 5 ст. 692 ЦК України.
76. Таким чином, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій у межах наданих їм повноважень та вимог чинного ГПК України обґрунтовано зазначили про відсутність підстав для задоволення первісного позову, оскільки суди встановили правомірність зупинення ТОВ «НВП» «Агропромкомплект» поставки продукції, при цьому, судом касаційної інстанції не було встановлено неправильного застосування судами положень ст.ст. 11, 525, 526, 538, 611, 626-629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, отже, Верховний Суд, в даному випадку, не вбачає підстав для викладення правового висновку щодо застосування ст.ст. 538, 692 ЦК України."
Із викладеного випливає, що Верховний Суд не аналізував необхідність завчасного попередження про зупинення поставки товару (у даній справі продавець повідомив покупця про зупинення подальшої поставки товару в останній день строку поставки, визначеного Договором).
Незважаючи на відсутність висновку щодо взаємозв'язку статей 538 та 692 ЦК України Верховний суд зробив висновок, що обов'язковою умовою застосування частини 5 статті 692 ЦК України, щодо права продавця зупинити подальше передання товару, крім поставленого, є встановлення судами належного виконання продавцем своїх зобов'язань до такого зупинення.
Із вказаного Верховний Суд у постанові від 16.11.2023 у справі № 904/8964/21 робить висновок, що продавець належно виконав свої зобов'язання - здійснив поставку товару, що підтверджується накладними у зв'язку з чим мав право зупинити виконання договірних зобов'язань з поставки продукції на підставі ч. 5 ст. 692 ЦК України.
У постанові у справі № 904/8964/21 Верховний Суд посилається на висновок, що викладений у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16 щодо того, що застосовуючи норму ч. 5 ст. 692 ЦК України продавець застосовує норми про забезпечення виконання зобов'язань, проте не доходить висновку щодо необхідності завчасного повідомлення продавця про зупинення подальшої поставки товару.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду. Водночас, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).
Отже суд застосовує останню правову позицію щодо застосування норми ч. 3 ст. 692 ЦК України, а саме, що для визначення правомірності зупинення поставки товару у подальшому продавцем суду необхідно з'ясувати належне виконання продавцем своїх зобов'язань до такого зупинення.
Оскільки продавець поставив товар загальною вартістю 4 173 201,99 грн, то у покупця виникло зобов'язання з його оплати, проте сторони у Договорі узгодили сплату частинами, зокрема 86 % відразу після отримання товару, а 14% - після передачі документів та реєстрації податкових накладних. Суд вище встановив, що документи є переданими позивачу, а в разі їх неотримання та наполяганні на їх отриманні позивач зобов'язаний був їх вимагати або відмовитися від договору, повернувши товар, або, в разі неповернення товару, у останнього відсутні правові підстави для несплати за товар. Водночас суду не надано доказів реєстрації податкових накладних за операціями щодо поставки товару на загальну суму 4 173 201,99 грн. Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що наразі податкові накладні зареєстровані, проте коли саме здійснена така реєстрація суду не повідомив. Водночас в матеріалах справи міститься подане відповідачем рішення від 21.02.2024 Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" критеріям ризиковості платника податку.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України)
Стверджуючи про належне виконання свої зобов'язань щодо поставки товару відповідач не надав докази реєстрації податкових накладних.
Відтак, оскільки у суду відсутні докази своєчасної реєстрації податкових накладних відповідачем, як продавцем, суд позбавлений можливості встановити належне виконання продавцем своїх зобов'язань до зупинення поставки у подальшому товару.
З огляду на викладене відповідач не довів правомірне зупинення передання товару у подальшому на підставі ч. 5 ст. 692 ЦК України.
Суд встановив, що сторони узгодили поставку товару в кількості 1200 тонн, вартістю 17 000 грн з ПДВ за тонну у строк до 31.05.2024 включно. Відповідач поставив товар у кількості 242,96 тонн, залишок непоставленого товару 957,04 тонн вартістю 17 000 грн з ПДВ за тонну, тобто відповідачем не здійснено поставку товару вартістю 16 269 680 грн (957,04 тонн х 17 000 грн).
На підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України, позивач нарахував за 99 днів прострочки поставки товару пеню у розмірі, узгодженому сторонами у Договорі (п. 5.2.), а саме у розмірі 0,2 % за кожен день прострочки від вартості недопоставленого товару. Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що позивачем правильно здійснено розрахунок, а саме 0,2 % від 16 269 680 грн - це 32 539,36 грн; за 99 днів - це 3 221 396,64 грн. Стосовно тверджень відповідача про незазначення періоду нарахування, то суд встановив, що з моменту закінчення строку поставки товару і до подання позову до суду минуло більше ніж 99 днів, тому, без вказання безпосередньо періоду нарахування, проте із детальним зазначенням розрахунку нарахування, зазначений позивачем розмір пені є правомірним.
Щодо штрафу, то позивач, керуючись тим же п. 5.2. Договору правомірно нарахував штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого товару: 5% від 16 269 680 грн - це 813 484 грн.
Такі розрахунки позивача є правильними.
Щодо прохання відповідача у відзиві про відмову в позові із посиланням на норми ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, господарський суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходить з такого.
Положеннями ст. 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 ч. 1 цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
Тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. То ж справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 ГК України).
За частинами 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасної поставки товару не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України та в ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % (відповідач просить зменшити на всі 100%) фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, у якій колегія суддів підтримала висновок апеляційного суду про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки (штрафу) з заявлених до стягнення позивачем 103 352 207 грн 47 коп. штрафу до 1 033 552 грн 07 коп. (орієнтовно на 99 %), Суд виходив з того, що апеляційний суд встановив наявність обставин, за яких господарський суд може зменшити неустойку (ч. 3 ст. 551 ЦК України), зокрема, вказавши, що порушення відповідачем у вказаній справі своїх зобов'язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а доводи останнього про звільнення відповідача від відповідальності є безпідставними та зводяться до нічим не підтверджених припущень, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі.
У своїй постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду в контексті порушеного колегією суддів у цій справі питання щодо відступу від висновку щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України у подібних правовідносинах - у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99 %, викладеного в постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, (пункти 6.1, 6.2), зазначила, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК країни, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. (п. 7.42 - 7.43.)
Розглядаючи питання зменшення неустойки суд враховує усталений підхід у судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
У зв'язку з викладеним індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. (п. 7.43. постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22)
У справі № 925/1117/24 суд встановив, що відповідач порушив умови Договору щодо поставки товару в обумовленій кількості, водночас позивач також порушив умови Договору не сплативши за отриманий товар повної вартості, ігноруючи претензії та вимоги відповідача. Далі суд враховує, що Договір містить умови відповідальності виключно для Продавця, тоді як для Покупця у розділі "5. Відповідальність сторін" передбачена лише відповідальність "5.3. Покупець за Даним Договором несе наступну відповідальність: за порушення терміну оплати Товару Постачальник має право притягнути Покупця до відповідальності відповідно до чинного законодавства.". Тобто жодних штрафних санкцій за порушення термінів оплати для Покупця Договором не передбачено, тоді як для Продавця передбачено досить високі розміри пені та штрафу за непоставку товару, який, між іншим, не оплачений Покупцем. Отже наслідки невиконання відповідачем зобов'язання вочевидь є більш вигідними для позивача, ніж належне виконання такого зобов'язання. Далі, суд враховує, що позивач жодними доказами не довів суду понесення збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо поставки товару у кількості, визначеній Договором.
Аналізуючи у сукупності вказані обставини, а також враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/10 суд дійшов висновку щодо можливості часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення неустойки (штрафу та пені) до 10%.
З огляду на викладене суд задовольняє позовні вимоги частково у сумі 403 488,06 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача суд покладає судовий збір за подання позову до суду на СФГ "Нова Україна" повністю.
Керуючись ст. 74, 76 - 77, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" (ідентифікаційний код 32033545, вул. Набережна, буд. 58, с. Теолин, Уманський р-н, Черкаська обл., 19141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" (ідентифікаційний код 33776336, вул. Немирівське шосе, буд. 26, м. Вінниця, Вінницька обл., 21034) 403 488,06 грн штрафних санкцій та 60523,21 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".
Повне рішення складено та підписано 24.01.2025.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА