Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
14.01.2025м. ХарківСправа № 922/3477/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25)
до Комунального підприємства "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 90)
про стягнення 22017261,12 грн.
за участю представників:
позивача - Сосунов Є.В.;
відповідача - Почуєв В.А.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до відповідача - Комунального підприємства "Харківводоканал" про стягнення 22017261,12 грн., з яких: основний борг у розмірі 21995626,08 грн., 3% річних у розмірі 21635,04 грн. та судові витрати.
Позовна заява обґрунтована невиконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань з своєчасної сплати рахунків за врегулювання небалансів електричної енергії за серпень 2024 р. відповідно до договору №0463-01124 від 18.04.2024
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2024 об 11:40.
18.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №26294), в якому відповідач просить провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 21995626,08 грн. закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, а в частині стягнення штрафних санкцій відмовити, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
23.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №26686), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
24.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №26858), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
05.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про закриття провадження в частині стягнення основного боргу, повернення судового збору та стягнення 3% річних (вх. №2796). В обґрунтування поданої заяви зазначено, що приймаючи до уваги сплату відповідачем основного боргу у розмірі 21995626,08 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору. Разом з тим, зазначено, що з урахуванням здійснених відповідачем оплат основної заборгованості згідно платіжних інструкцій, позивачем здійснено розрахунок 3% річних у розмірі 38226,36 грн.
Таким чином, позивач з посиланням на положення пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" просить суд повернути частину сплаченого судового збору за подання позовної заяви до суду з врахуванням закриття провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 22017261,12 грн., стягнути з відповідача суму нарахувань за користування чужими грошовими коштами в розумінні вимог статті 625 ЦК України у розмірі 38226,36 грн. Разом з тим, додатково зазначає про необхідність направлення копії ухвали про повернення судового збору у паперовому вигляді на адресу позивача або видати нарочно представнику позивача.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.11.2024 у зв'язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, оголошено перерву в судовому засіданні до 26.11.2024 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
26.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано додаткові пояснення щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову при вирішенні справи (вх. №79719), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
26.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано відзив на позов у контексті заяви позивача від 05.11.2024 про закриття провадження в частині стягнення основного боргу, повернення судового збору та стягнення 3% річних (вх. №29720), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2024 у зв'язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 17.12.2024 об 11:40 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 заслухавши правову позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи, заяву позивача (вх. №27796 від 05.11.2024) прийнято до розгляду та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з її урахуванням на підставі статті 42, 46, 177, 183, 232, 233 ГПК України. Разом з тим, враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2024 об 11:50 на підставі частини 2 статті 185, статей 183, 232, 233 ГПК України.
Представник позивача у призначене судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 38226,36 грн., а в частині основної заборгованості у розмірі 21995626,08 грн. провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Представник відповідача у призначене судове засідання з'явився та просив суд в частині основної заборгованості у розмірі 21995626,08 грн. провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю предмету спору, а в іншій частині заявлені позовні вимоги залишити без розгляду.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши вступне слово представників сторін, суд встановив наступне.
18.04.2024 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Комунальним підприємством "Харківводоканал" укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0463-01124 (далі - договір).
Згідно умов пункту 1.1. договору, договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що на підставі договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Відповідно до пункту 1.3. договору, за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.
Згідно пункту 1.4. договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №307.
Пунктом 1.5. договору передбачено, що врегулювання небалансів електричної енергії є вчиненням СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Умовами пункту 2.1. договору погоджено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Відповідно до пункту 5.1. договору формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з розрахунків ескроу СВБ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.
Згідно пункту 5.3. договору СВБ у якої виникли зобов'язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на рахунок скроу СВБ. Кошти з рахунку ескроу СВБ в подальшому перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ОСП, зазначені у реквізитах договору.
Умовами пункту 5.9. договору погоджено, що ОСП формує та направляє Акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання Акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладенням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою Акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонам має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник Акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до Акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього Акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в Акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ Акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник Акта, то такий Акт вважається підписаним СВБ.
Згідно пункту 5.10. договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП).
Умовами пункту 9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
Відповідно до пункту 9.2. договору якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний на тих же умовах.
Листом вих. №01-01-24/1257-24 від 17.04.2024, що адресований позивачу, відповідач просив приєднати до нового договору про врегулювання небалансів електричної енергії з метою втрати статусу "Дефолтний" з 18.04.2024 з 00:00 години доби разом із довідкою про відкриття рахунку із спеціальним режимом використання.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ_02_2024_08_0463 від 31.08.2024 згідно договору №0463-01124 від 18.04.2024 СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів в обсягах 2551,652 МВт*год за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 на загальну вартість електричної енергії для врегулювання небалансів з ПДВ, отриманої СВБ у розмірі 21995626,08 грн. в т.ч. ПДВ 3665937,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено, що на виконання умов договору №0463-01124 від 18.04.2024, Правил ринку та Законів України, заборгованість відповідача перед позивачем за серпень 2024 р. складає 21995626,08 грн. та залишається не сплаченою, а тому позивач обґрунтовано та законно застосовує вимоги статті 625 ЦК України та просить стягнути нараховані суми заборгованості за фактично спожиті об'єми небалансів електричної енергії.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, укладаючи та підписуючи договір №0463-01124 від 18.04.2024, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах даної справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії; небаланс електричної енергії - це розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку; оператор ринку - юридична особа, яка забезпечує функціонування ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку та організацію купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках; учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом; оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого.
Відповідно до частини 1, 2 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. З метою врегулювання небалансів з оператором системи передачі учасник ринку має стати стороною, відповідальною за баланс, або передати свою відповідальність іншій стороні, відповідальній за баланс, шляхом входження до балансуючої групи. Електропостачальники є сторонами, відповідальними за баланс своїх споживачів. Сторони, відповідальні за баланс, зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії перед оператором системи передачі.
Згідно частини 6 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку. Під час визначення обсягів небалансів електричної енергії правила ринку визначають порядок урахування обсягів електричної енергії, відпущеної та/або спожитої постачальником допоміжних послуг у разі фактичного надання допоміжних послуг.
Відповідно до пункту 1.7.1 Правил ринку, затверджених постановою від 14.03.2018 №307 "Про затвердження Правил ринку" учасник ринку, крім ОСП, ОР та гарантованого покупця, набуває статусу "Переддефолтний" при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: 1) учасник ринку не забезпечив своєчасно, у строки, визначені цими Правилами, на рахунку ескроу ППБ/СВБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості ППБ/СВБ та погашення простроченої заборгованості ППБ/СВБ, в обсязі, достатньому для оплати відповідно до декадного звіту ППБ, місячного звіту ППБ, декадного звіту СВБ, місячного звіту СВБ, позапланового звіту СВБ та звіту про коригування, з урахуванням вимог цих Правил;
Пунктом 1.8.2 Правил ринку передбачено, що АР забезпечує управління поточним рахунком із спеціальним режимом використання ОСП, відкритим в одному з уповноважених банків.
Згідно пункту 1.9.1. Правил ринку ОСП, зокрема, несе відповідальність за функціонування системи передачі і фізичне балансування системи передачі відповідно до умов Кодексу системи передачі. ОСП перевіряє можливість врегулювання мережевих обмежень і здійснює купівлю/продаж балансуючої енергії на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії, забезпечує роботу ринку ДП та придбаває ДП з метою дотримання операційної безпеки ОЕС України та виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. ОСП отримує від учасників ринку плату за послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Пунктом 1.11.8. Правил ринку визначено, що АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Пунктом 5.16.1. Правил ринку визначено, що розрахунковим періодом для розрахунків за небаланс електричної енергії СВБ є одна година.
Розділом 5.28. Процедура щоденних розрахунків Правил ринку визначено, що п. 5.28.1. Щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Відповідно до пункту 5.28.2. Правил ринку не пізніше третього робочого дня після торгового дня АР вносить усі зарахування і списання до щоденного звіту про розрахунки, що надається відповідним ППБ та СВБ.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до Акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ_02_2024_08_0463 від 31.08.2024 згідно договору №0463-01124 від 18.04.2024 СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів в обсягах 2551,652 МВт*год за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 на загальну вартість електричної енергії для врегулювання небалансів з ПДВ, отриманої СВБ у розмірі 21995626,08 грн. в т.ч. ПДВ 3665937,68 грн.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 вказаного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас з матеріалів справи убачається, що після звернення з позовною заявою до суду сторонами надано докази сплати відповідачем на користь позивача заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 21995626,08 грн. згідно платіжних інструкцій, а саме: №000000529 від 27.09.2024 на суму 4500000,00 грн., №000000530 від 28.09.2024 на суму 4500000,00 грн., №000000541 від 01.10.2024 на суму 4500000,00 грн., №000000648 від 15.10.2024 на суму 3998500,00 грн., №000000685 від 26.10.2024 на суму 4497126,08 грн., з відповідним призначенням платежу. Разом з тим, повідомлено суд про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі в частині основної заборгованості на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України одним з основних принципів господарського судочинства є диспозитивність, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Частиною 1 статті 231 ГПК України визначено перелік підстав для закриття провадження у справі, який є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З наведеної норми права слідує, що господарський суд закриває провадження у справі (частині позовних вимог) у зв'язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмета спору.
Отже, враховуючи сплату відповідачем на користь позивача заявленої до стягнення основної заборгованості у розмірі 21995626,08 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, а також приймаючи до уваги звернення сторін до суду із відповідними заявами про закриття провадження у справі у вказаній частині позовних вимог, наведене, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, тягне за собою закриття провадження в частині основної заборгованості у розмірі 21995626,08 грн. у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Разом з тим, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 38226,36 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами пункту 3.1. договору погоджено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №309, Законом та чинним законодавством України.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Позивачем у заявах по суті справи здійснено розрахунок 3% річних та заявлено позовну вимогу про їх стягнення. Разом з тим, з посиланням на положення частини 2 статті 625 ЦК України у позовній заяві зазначено, що позивачем обґрунтовано та законно застосовано вимоги статті 625 ЦК України.
Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
З огляду на викладене, заперечення відповідача проти наявності правових та фактичних підстав для здійснення позивачем розрахунку 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України відхиляються судом як необґрунтовані.
Слід враховувати, що відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Також слід брати до уваги частину 5 статті 254 ЦК України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено з допущенням помилки, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру таких нарахувань.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України з урахуванням положень законодавства, погоджених між сторонами умов договору, встановлених обставин справи, суд зазначає про наявність арифметичної неточності в розмірі нарахувань, а саме розрахунок 3% річних за період з 15.10.2024 до 15.10.2024 здійснено позивачем на суму заборгованості у розмірі 4997126,08 грн. При цьому матеріали справи свідчать, що згідно платіжної інструкції №000000685 від 16.10.2024 останній платіж зі сплати основної заборгованості складає 4497126,08 грн.
З урахуванням наведених положень законодавства, погоджених між сторонами умов договору, встановлених обставин справи, суд зазначає, що правомірними та обґрунтованими до стягнення є 3% річних у розмірі 38185,38 грн. В іншій частині 3% річних слід відмовити у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Суд зазначає, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Отже, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності доказів окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, буд. 90, код ЄДРПОУ 03361715) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 38185,38 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2419,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі в частині основної заборгованості у розмірі 21995626,08 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "24" січня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова