46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
21 січня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/476/24(607/18948/24)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
при секретарі судового засідання Мисліцькій Д.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 , село Ілавче Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", село Настасів Тернопільського району Тернопільської області
про стягнення 188 247 грн 00коп.
у межах справи
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", село Настасів Тернопільського району Тернопільської області,
за участю представників:
позивача: Кушнірчук В.М., адвокат, ордер серії ВО №1092774 від 09.12.2024;
відповідача: не з'явився.
Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 , село Ілавче Тернопільського району Тернопільської області звернулася 30.08.2024 (згідно з відтиском штампу вхідної кореспонденції суду за №57085/24) до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 92 591грн 89коп. невиплаченої заробітної плати, 18 888грн 81коп. суми компенсації за невикористані дні відпустки, 76 766грн 30коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати; всього 188 247грн 00коп. виплат.
Обґрунтовуючи даний позов, позивачкою зазначено, що вона з 27.04.2021 працювала у ТОВ "БМБУД" на посаді бухгалтера. На підставі наказу №6К від 01 березня 2024 року її звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до отриманого Розрахункового листка за лютий 2024 року на кінець лютого 2024 року у відповідача перед позивачкою існувала заборгованість з виплати заробітної плати в загальному розмірі 92 095,47 грн. Дана сума не включає заробітну плату за один відпрацьований день (1 березня 2024 року) в розмірі 496,42грн, а також суму компенсації за невикористані дні основної відпустки в розмірі 18888,81грн (в тому числі 17 538,08грн за 52 дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 27.04.2021 по 31.12.2023 та 1 350,73грн за 4 дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01.01.2024 по 01.03.2024).
Зазначає, що при звільненні товариство не провело остаточного розрахунку та виплат, які належать працівнику при звільненні, тому нею заявлено додатково до стягнення 76766,30грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати (130 роб. днів х 590,51грн середньоденного заробітку).
Заперечення відповідача.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався і в судове засідання не з'явився; заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у встановлений строк не заявив. Про пред'явлення цього позову відповідачу відомо, адже ТОВ "БМБУД" має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, а також ним заявлялося клопотання про передачу даного спору до Господарського суду Тернопільської області для розгляду в межах справи №921/476/24 про банкрутство ТОВ "БМБУД".
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.08.2024 (суддя Герчаківська О.Я.) відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження (справа №607/18948/24).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року (суддя Андрусик Н.О.) відкрито провадження у справі №921/476/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", село Настасів Тернопільського району Тернопільської області за заявою ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ", місто Київ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника; на офіційному вебпорталі судової влади України 10.10.2024 опубліковано повідомлення №74270 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "БМБУД".
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУзПБ України, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
За приписами абз. 4 ч. 2 ст. 7 КУзПБ, заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням клопотання ТОВ "БМБУД" без номера та дати (вх.№68745 від 23.10.2024), на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.10.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122736306) цивільну справу №607/18948/24 передано до Господарського суду Тернопільської області для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “БМБУД».
На підставі Протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 07.11.2024 справу №921/476/24(607/18948/24) передано судді Андрусик Н.О.
Ухвалою суду від 08.11.2024 справу №921/476/24(607/18948/24) прийнято до провадження суддею Андрусик Н.О. за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 09.12.2024, в якому оголошувалася перерва до 02.01.2025.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці, ухвалою суду від 07.01.2025 судове засідання перенесено на 21.01.2025.
У судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, наведених у позові та додаткових поясненнях з посиланням на долучені до справи докази та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Судова кореспонденція (ухвали суду від 08.11.2024, 09.12.2024, 07.01.2025) направлялася ТОВ “БМБУД» в його електронний кабінет, зареєстрований в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС та була доставлена, про що свідчать долучені до справи довідки про доставку відповідних електронних листів.
Оскільки неявка учасника справи, належним чином повідомленого про судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи, а брати участь в судовому засіданні є правом сторони, з огляду на достатність у матеріалах справи доказів, суд вважає за можливе розглянути спір у даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Під час розгляду справи судом заслухано пояснення представника позивачки та досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України 21.01.2025 в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 з 27.04.2021 перебувала в трудових відносинах з відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБУД", що підтверджується відповідними записами у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.07.2000 (копія знаходиться у справі).
Відповідно до запису під порядковим номером 21, позивачку 27.04.2021 прийнято на роботу на посаду бухгалтера згідно з наказом №87К від 26.04.2021.
Зважаючи на систематичні затримки у виплаті заробітної плати впродовж 2022-2024 років, нею прийнято рішення про звільнення, про що 01.03.2024 було повідомлено керівництву ТОВ "БМБУД" та, з огляду на відсутність з боку роботодавця заперечень щодо звільнення, на підставі поданої заяви її звільнено за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що видано наказ №6К від 01 березня 2024 року та відповідний запис внесено до трудової книжки.
У пункті 2 наказу № 6К від 01 березня 2024 року зазначено про необхідність виплати ОСОБА_1 компенсації за 56 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, в тому числі 12 календарних днів за робочий рік з 27.04.2021 по 26.04.2022, 24 календарних днів за робочий рік з 27.04.2022 по 26.04.2023, 16 календарних днів за робочий період з 27.04.2023 по 31.12.2023 та 4 календарних днів за робочий період з 01.01.2024 по 01.03.2024.
З даним наказом позивачка ознайомлена 01.03.2024, про що свідчить її власноручний підпис на наказі (а.с.15).
У додаткових поясненнях від 11.12.2024 (вх.№9579 від 13.12.2024) позивачка вказує, що 01.03.2024 нею не було отримано ні наказу про звільнення, ні письмового повідомлення про належні їй до виплати кошти, а також їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі за минулі періоди і за поточний період та компенсації за невикористані дні відпустки. На неодноразові усні звернення до керівництва ТОВ «БМБУД» щодо виплати заборгованості товариство повідомляло, що розрахунок буде проведено за наявності коштів.
На адвокатський запит без номера від 11.07.2024, ТОВ «БМБУД» надано копію наказу №6К від 01 березня 2024 року "Про звільнення ОСОБА_2 ", розрахунковий листок за лютий 2024 року та довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток ОСОБА_1 на дату звільнення. Також ТОВ «БМБУД» підтверджено про нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 (а.с.14).
З розрахункового листка за лютий 2024 року (а.с.16) вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 становив 12 950грн 00коп., з якого нараховано заробітну плату в розмірі 12 950,00грн та утримано 2 525грн 25коп. податків та зборів (194,25грн військового збору та 2 331грн податку на доходи фізичних осіб); заборгованість по виплаті заробітної плати на початок місяця становила 91754грн 31коп.; 29.02.2024 виплачено заробітну плату за листопад 2023 року в розмірі 10 083гр 59коп.; залишок заборгованості по заробітній платі на кінець місяця склав 92 095гр47коп.
Відповідно до довідки №БМБ00000002 від 26.08.2024, виданої ТОВ «БМБУД», середньоденний заробіток по робочих днях ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.02.2024 склав 590грн 51коп., а середньоденна заробітна плата за 2023 рік склала 418,07грн.
Згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форми ОК-5) від 27.06.2024 (а.с.18-20) період трудової діяльності ОСОБА_1 у ТОВ «БМБУД» зараховано до страхового стажу, що дає право для нарахування пенсії, в тому числі до звітного періоду включено відпрацьований робочий день - 01.03.2024; розміру посадового окладу на момент звільнення визначено в сумі 12 950грн 00коп (лютий 2024 року).
Як зазначає позивачка, оскільки в березні 2024 року є 21 робочий день, то заробітна плата за один робочий день буде становити 616,67грн (12950,00: 21), а після утримання належних податків та зборів - 496грн 42коп.
Окрім того, вказує, що їй належить до виплати компенсація в розмірі 17 538грн 08коп. за 52 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 27 квітня 2021 року до 31 грудня 2023 року та 1 350грн 73коп. за 4 календарних дні невикористаної щорічної відпустки в період з 01 січня 2024 року до 01 березня 2024 року; всього на суму 18 888грн 81коп.
Оскільки заборгованість по заробітній платі та компенсація за дні невикористаної відпустки відповідачем не виплачено, тому, на підставі ч.1 ст.117 КЗпП України, ТОВ «БМБУД» повинно виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, а саме за період з дня звільнення до дня подання позовної заяви (30.08.2024), що складає 130 робочих днів.
Відповідно до наданого розрахунку ОСОБА_1 належить до виплати 76 766,30 грн (590,51грн х 130днів).
Жодних з наданих позивачкою доказів відповідачем не спростовано та не заперечено у встановленому процесуальним законом порядку.
З метою відновлення своїх порушених майнових прав, позивачка звернулася 30.08.2024 з даним позовом про примусове стягнення з відповідача належних їй виплат.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08 жовтня 2024 року (суддя Андрусик Н.О.) відкрито провадження у справі №921/476/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" за заявою ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т. СМАРТ ТРЕЙДИНГ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; введено процедуру розпорядження майном боржника; на офіційному вебпорталі судової влади України 10.10.2024 опубліковано повідомлення №74270 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "БМБУД".
На даний час у справі №921/476/24 триває процедура розпорядження майном.
У абз.6 ч.2 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства закріплено право, а не обов'язок кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, а тому суд вважає за можливе здійснити розгляд спору стосовно конкурсних грошових вимог кредитора за вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати шляхом їх розгляду за правилами позовного провадження у межах справи про банкрутство.
Мотиви та норми закону, з яких суд виходить ухвалюючи рішення.
Частинами 1, 4, 5 статті 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ст.3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1, 2 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в ч. 5 ст. 97 КЗпП України.
Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.
За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, установлена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив їй виплати, зокрема заробітної плати ні 01 березня 2024 року, ані в подальшому.
Відповідно до розрахункового листка за лютий 2024 року, станом на 29.02.2024 заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати після утримання податків та зборів склала 92 095грн 47коп.
Оскільки ОСОБА_1 відпрацьовано останній день - день звільнення - 01.03.2024, що також підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форми ОК-5 від 27.06.2024) та враховуючи, що оклад позивачки за цей період складав 12 950грн 00коп., тому, виходячи з 21 робочого дня лютого 2024 року, заробітна плата за один відпрацьований робочий день (01 березня 2024 року) становила 616грн 67коп. (12950:21), а за вирахуванням податків (18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5 % військового збору), сума, що підлягає виплаті позивачці становить 496,42 грн (616,67-19,5%).
З урахуванням вищевикладеного, перевіривши правильність проведених розрахунків на підставі поданих доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених нею позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 92 591грн 89коп. (92 095,47+496,42).
Щодо вимоги про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки.
Відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник мав на час її проведення.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку відноситься до сум, які належать до виплати працівникові при звільненні відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Як зазначає позивачка та це додатково підтверджено відповідачем у наказі №6К від 01.03.2024 (пункт другий), ОСОБА_1 підлягали компенсації 56 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, а саме:
- 12 календарних днів невикористаної відпустки за період з 27.04.2021 по 26.04.2022;
- 24 календарних дні невикористаної відпустки за період з 27.04.2022 по 26.04.2023;
- 16 календарних днів невикористаної відпустки за період з 27.04.2023 по 31.12.2023;
- 4 календарних дні за період з 01.01.2024 по 01.03.2024.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання: матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
На підставі наявних матеріалів, Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5від 27.06.2024, з'ясовано, що ОСОБА_1 за 2023 рік нараховано заробітної плати на загальну суму 152 924грн 58коп. (в тому числі 12850,00грн - за січень 2023 року, 12850,00грн - за лютий 2023 року, 12850,00грн - за березень 2023 року, 12850,00грн - за квітень 2023 року, 12850,00грн - за травень 2023 року, 12850,00грн - за червень 2023 року, 12850,00грн - за липень 2023 року, 12850,00грн - за серпень 2023 року, 12850,00грн - за вересень 2023 року, 12850,00грн - за жовтень 2023 року, 12526,20грн - за листопад 2023 року, 11898,38грн - за удень 2023 року). Відповідно, середньоденна заробітна плата за 2023 рік становить 418,97грн, а розмір компенсації за 52 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 27 квітня 2021 року до 31 грудня 2023 року становить 21 786грн 44коп. (з податками) та 17 538грн 08коп. (з утриманням 18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору).
Також, в період з 01 січня 2024 року до 01 березня 2024 року ОСОБА_1 набула право на 4 календарних дні відпустки.
Згідно із даними з Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки (з березня 2023 року по лютий 2024 року), позивачці нараховано заробітної плати на загальну суму 153 530,30 грн, в тому числі за січень 2024 року в розмірі 13355,72грн та в лютому 2024 року - 12950,00грн.
Відтак, середньоденна заробітна плата останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки становить 419грн 48коп (153 530,30ч366) та, відповідно, розмір компенсації за 4 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01 січня 2024 року до 01 березня 2024 року складає 1 677грн 92коп. (419,48 х 4), а після утримання належних податків та зборів (18% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору) - 1350грн 73коп.
Таким чином, за 56 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки сума компенсації ОСОБА_1 становить 18888грн 81коп., яка є доведеною, обґрунтованою, тому підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі.
Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Суд вказав, що положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином, тримісячний строк пред'явлення вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні застосовується лише при фактичному розрахунку, так як відповідач не сплатив всіх сум належних ОСОБА_1 при звільненні, то така вимога не обмежується строком.
Відповідачем у листі-відповіді на адвокатський запит підтверджено факт не проведення розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні та, що письмове повідомлення про нараховані суми при звільненні не надавалося.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (01.03.2024) заробітна плата не була виплачена, а відтак відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений, іншого суду не доведено.
Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Як вже зазначалося, позивачка була звільнена 01.03.2024.
Згідно з абз.3 п.2 розділу ІІ Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Водночас, згідно з пунктом 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
При визначенні середньоденної зарплати, взято до уваги сумарну нараховану заробітну плату за два останні відпрацьовані календарні місяці (січень та лютий 2024 року) та розділено на кількість робочих днів у вказаних місяцях.
Згідно довідки відповідача №БМБ00000002 від 26.08.2024, середньоденний заробіток ОСОБА_1 за два останні місяці роботи (січень та лютий 2024 року) склав 590грн 51коп., виходячи з заробітної плати позивачки у січні 2024 року -11 260грн 87коп. (20 робочих днів) та у лютому 2024 року - 12 950грн 00коп (21 робочий день). Тобто, всього відпрацьовано 41 робочий день із заробітною платою 24 210грн 87коп. (24210,87/41).
Позивачкою з дати звільнення до дати подання позову (за 130 днів) нараховано та заявлено до стягнення 76 766,30 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.
Стосовно визначення дати, з якої повинно бути обраховано середній заробіток, суд виходить з того, що оскільки виплата середнього заробітку настає за умови невиплати з вини підприємства належних сум при звільненні, а такий факт встановлений судом, то обрахування суми середнього заробітку проводиться з наступного дня після дня звільнення, тобто у даному випадку з 02.03.2024.
Перевіривши наведений у позові розрахунок, судом з'ясовано, що такий здійснено з урахуванням визначеного відповідачем середньоденного заробітку на момент звільнення позивачки в розмірі 590грн 51коп, відтак вимоги про стягнення з відповідача 76 766,30 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати належних звільненому працівникові є правомірними та обґрунтованими.
Висновки господарського суду.
Згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також, визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
На думку суду, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що передбачений положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, та є таким, що забезпечить відновлення порушеного права Позивача.
Згідно частини третьої статті 13, статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши розрахунки позивачки, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судового збору.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позивачкою, при поданні позову до Тернопільського міськрайонного суду не сплачувався судовий збір в частині позовної вимоги про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації невикористаних днів відпустки, однак сплачено судовий збір в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1 211грн 20коп. на підставі квитанції до платіжної інструкції №-1914564/1/С від 29.08.2024.
Водночас, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", з 1 січня 2024 року становить 3028грн.
Виходячи з ціни позову (188 247 грн 00коп.) даний позов підлягає оплаті судовим збором в розмірі 3028грн.
За приписами п. 5 ч.1 ст.237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Отже, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору та враховуючи, що позовні вимоги судом задоволено у відповідності до положень ч. 2 ст.129 ГПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає судовий збір в розмірі 1 816грн 80коп.; судовий збір в сумі 1 211грн 20коп. підлягає відшкодуванню позивачці за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.4, 11, 42, 46,73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 216, 219, 220, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (вул.Плебанівка, будинок 712/9, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області,ідентифікаційний код 41037833) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 25.02.2000 Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області, вул.І.Франка, 1, с. Ілавче Тернопільського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) - 92 591грн 89коп. невиплаченої заробітної плати, 18 888грн 81коп. компенсації за невикористані дні відпустки, 76 766грн 30коп. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та 1 211грн 20коп. в повернення сплаченого судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (вул.Плебанівка, будинок 712/9, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 41037833) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у Терн.обл./тг м.Терноп./22030101, код отримувача 37977599, банк отримувача Казначейство України(ел.адм. подат.), рахунок отримувача UA668999980313131206083019751 код класифікації доходів бюджету 22030101) - 1 816грн 80коп. судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судове рішення складено та підписано 24.01.2025.
Суддя Н.О. Андрусик