вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
24.01.2025 Справа № 917/1928/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Голик В.М., розглянувши матеріали
за позовною заявою Фізичної особи підприємця Ястреби Людмили Віталіївни, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1
до Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, вул. Перемоги, 19, м. Лохвиця, Полтавська область, 37200, код ЄДРПОУ 21048525
про визнання договору недійсним, витребування майна вартістю 180000,00 грн
Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.
Суть справи: Розглядається позовна заява Фізичної особи підприємця Ястреби Людмили Віталіївни до Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області про визнання недійсним договору поставки №523 від 22.12.2022 та витребування майна вартістю 180 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що правочин укладений з перевищенням повноважень представника відповідача, без погодження з профільною (постійною) бюджетною комісією Лохвицької міської ради.
Ухвалою від 25.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.
Зазначена ухвала суду від 25.11.2024 направлена судом позивачу рекомендованим листом та отримана ним, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Відповідач отримав вказану ухвалу в електронному кабінеті, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 25.11.2024 року.
До суду надійшли наступні заяви по суті справи:
- відзив на позовну заяву (вх. № 16694 від 10.12.2024), де відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовної заяви про визнання договору недійсним, витребування майна вартістю 180000,00 грн, оскільки позивачем не доведено факту завищення відповідачем вартості товару за договором, не доведено відсутності повноважень міського голови при укладенні оспорюваного правочину, а відтак не доведено факту порушення прав позивача.
Інших заяв по суті спору від сторін до суду не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийняте, складене та підписане у нарадчій кімнаті.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Між Фізичною особою підприємцем Ястребою Людмилою Віталіївною та Виконавчим комітетом Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області укладено договір поставки №523 від 22.12.2022 року (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити Замовнику у 2022 році джерело резервного живлення SUPTEC 6,5 кВт, в кількості та за цінами, які вказані у Специфікації - Додаток №1 до Договору.
Згідно пункту 3.1 Договору загальна вартість товару відповідно до Специфікації становить 180 000,00 грн, а саме: джерело резервного живлення SUPTEC 6,5 кВт, в кількості 2 шт, вартістю 90 000,00 грн за одиницю.
На виконання умов вказаного договору на підставі видаткової накладної №002820 від 22.12.2022 ФОП Ястреба Л.В. передав, а уповноважена особа Виконавчого комітету Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області одержала джерело резервного живлення SUPTEC 6,5 кВт, в кількості 2 шт, вартістю 180 000,00 грн.
Позивач вважає, що Договір поставки №523 від 22.12.2022 року укладено з перевищенням повноважень представника відповідача Радька В.І. та без погодження з профільною (постійною) бюджетною комісією Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу (ЦК) України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що правом на звернення до суду за захистом особа наділена в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (п. 63.4 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 910/21182/15 (910/16832/19).
Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється під час розгляду справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 233/3516/18-ц).
Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу (ГК) України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу (ГК) України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Від імені відповідача Договір було укладено міським головою Радьком Віктором Івановичем.
Як свідчить доданий до відзиву витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також відповідний витяг, отриманий судом, станом на момент укладення договору Радько Віктор Іванович дійсно займав посаду керівника відповідача (міського голови) та мав право діяти від його імені без довіреності (а.с. 70-73).
Згідно з п.16 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради. Як вбачається з викладеного право сільського, селищного, міського голови укладати договори прямо передбачено вищевказаним законом.
Укладений між сторонами по справі Договір не потребував затвердження Лохвицькою міською радою, оскільки за своїм предметом не стосувався реалізації виключної компетенції міської ради, передбаченої ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Судом приймається до уваги, що відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення Договору) відповідач, як орган місцевого самоврядування, мав здійснювати закупівлі товарів в порядку, визначеному вказаним законом лише у випадку, коли предмет закупівлі товарів перевищував певну вартість, визначену в п.1 ч.1 ст.3 зазначеного Закону (200 000 грн), в той час як предметом Договору була закупівля товару вартістю 180 000 грн.
Судом визнається необґрунтованим твердження позивача про необхідність погодження укладення Договору з профільною (постійною) бюджетною комісією Лохвицької міської ради, оскільки це не передбачено ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначені повноваження постійних комісій ради.
Таким чином, Виконавчий комітет Лохвицької міської ради в особі міського голови діяв відповідно до своїх повноважень, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування".
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п. 22 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивачем не наведено будь-яких обставин, які б свідчили про реальне порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення оспорюваного Договору, а також не зазначено, які саме права та інтереси позивача можуть бути захищені (поновлені) внаслідок визнання Договору недійсним. Крім того, в позовній заяві відсутнє посилання на докази, які б свідчили як про порушення прав та інтересів позивача зі сторони відповідача, так і про невідповідність укладеного Договору вимогам законодавства України, чинного на момент його укладення.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 у справі № 917/1307/18).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що договір поставки №523 від 22.12.2022 був укладений з перевищенням повноважень представника відповідача. Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. У позові відмовити повністю.
2. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Пушко І.І.