майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"14" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1009/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Козуб О.М. - адвокат, діє на підставі довіреності № 54 від 03.01.2025;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс"
до ОСОБА_1
про стягнення 75 712,80 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 55 558,37 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6 341,85 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 10 556,71 грн. інфляційних, 3 255,87 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/61181/393471 від 13.03.2018.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 26.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
18.12.2024 до суду повернувся примірник ухвали суду від 26.11.2024, що направлявся на адресу відповідача, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся.
Ухвали суду від 31.10.2024 та від 26.11.2024 до суду повернулися без вручення надіслані відповідачу копії ухвал суду з відміткою органу зв'язку: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості прибути в судове засідання особисто чи направити свого представника.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2018 між Акціонерним товариством "Райффайзен банк" (Кредитодавець/Банк) та Фізичною особою-підприємцем Бубенцовою Оленою Миколаївною (Клієнт), відповідно до якого протягом Строку дії Кредиту Банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії (Кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 300335, шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів.
Максимальний ліміт кредиту за Договором складає 50 000 грн. (Максимальний ліміт).
В межах Максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (Поточний ліміт).
На дату укладення Договору поточний ліміт Кредиту складає 40 000,00 грн. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору.
Згідно п.п. 1.2. Договору строк дії Кредиту - з наступного дня, що слідує за датою укладання Договору по 13.03.2020 включно, далі - Дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому Договором)
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування Кредитом Клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця Банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29.9 % річних, крім випадків, передбачених п.п.2.2. Договору.
Клієнт зобов'язаний протягом дії Договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному Договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. Договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.
Під поняттям "Погашення заборгованості" сторони розуміють повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені Договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків Банка пов'язаних з неналежним виконанням Клієнтом умов Договору.
Відповідно до п.п. 11.1. Договору Банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди Клієнта відступити свої права вимоги за Договором будь-якій особі або обтяжити ці права іншим чином на умовах Договору.
У разі відступлення прав вимоги за Договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки Банку за Договором, що стосуються умов кредитування в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення Кредиту, процентів за користування ним. неустойок п.п. 11.2. Договору).
Пунктом 13.2. Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за Договором. Укладання Договору здійснюється в рамках спільної акції, що проводиться Банком та Страховиком, та є підставою для надання Клієнту передбачених Договором спеціальних умов кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-Р відповідно до якого Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/61181/393471.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/61181/393471.
07.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" укладено договір №07-11/23 відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" відступило на користь ТОВ "Дебт Форс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/61181/393471.
Таким чином, ТОВ "Дебт Форс" наділено правом вимоги до Відповідача за договором №011/61181/393471.
Варто зауважити, що в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, з якого вбачається, що 14.08.2019 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Бубенцової Олени Миколаївни за її рішенням.
Однак, враховуючи положення ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Як вбачається з матеріалів справи, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №011/61181/393471 від 13.03.2018, що підлягає стягненню з відповідача становить 75712,80 грн., з яких:
- заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 55 558,37 грн.
- заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6341,85 грн.
- інфляційні збитки - 10 556,71 грн.
- 3% річних - 3 255,87 грн.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення відповідних умов договору позичальник не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін. В результаті чого, у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту в сумі 55 558,37 грн. та за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в сумі 6 341,85 грн.
Враховуючи наведене вище, суд вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача, проведеного позивачем, та перевіреного судом, розмір 3% річних та інфляційних складає 10 556,71 грн. та 3 255,87 грн. відповідно.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних задовольняє.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн., суд зазначає наступне.
За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 16 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано договір № 03/07-24 від 03.07.2024, довіреність №88 від 22.08.2024, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР №21/1951, витяг з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024, платіжну інструкцію №046189000 від 23.09.2024.
25.04.2023 між ТОВ "Дебт Форс" та АО "Лігал Ассістанс" (АО) укладено договір № 03/07-23 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору) .
Вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору (п. 4.1 договору). Сума, визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром АО за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (п. 4.5 договору).
Судом досліджено заявку на надання юридичної допомоги №1 від 05.07.2024, відповідно до якої вартість послуг становить 16 000,00 грн., з яких:
- надання усної консультації з вивченням документів - 2000 грн. * 2 год. = 4000,00 грн.;
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подач до суду 3000 грн. * 4 год. = 12000 грн.
Згідно витягу з акту №3 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024 позивачем та АО підтверджено про надання професійної правничої допомоги.
Правнича допомога ТОВ "Дебт Форс" з метою звернення до Господарського суді Житомирської області здійснювалось адвокатом Змієвською Тетяною Павлівною на підставі довіреності № 88 від 22.08.2024.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги.
Відповідач із заявою про зменшення витрат на правничу допомогу не звертався.
Разом з тим, суд зауважує, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Положеннями ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати (в т. ч. на професійну правничу допомогу), пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 16 000 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи
Проаналізувавши вищевикладене, суд покладає витрати по оплаті професійної правничої допомоги на відповідача в сумі 16 000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Бубенцової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дебт Форс" (02121, м. Київ, Харківське шосе, будинок 201/203, літера 2А офіс 602, код ЄДРПОУ 43577608) 55 558,37 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6 341,85 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 10 556,71 грн. інфляційних, 3 255,87 грн. 3% річних, 16 000,00 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги, а також 2422,40 грн. сплаченого судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.01.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - адвокату Змієвській Т.П. в Електронний кабінет
3 - відповідачу (рек. з повід.) (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Євгена Старікова, 23 кв. 6)