вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" січня 2025 р. Справа№ 911/1921/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Прокопів Н.М.;
від відповідача: Андрієвська О.В.,
розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»
на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024
у справі № 911/1921/23 (суддя - Рябцева О.О.)
за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія»
про стягнення 38 329 971, 51 грн,-
Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», в якому позивач просить стягнути 38 329 971,51 грн, з яких 24 332 879,81 грн пені, 1 879 024,75 грн штрафу, 1 547 255,42 грн 3 % річних та 10 570 811,53 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання з оплати придбаної у позивача електричної енергії за період з березня 2022 по квітень 2023 у строк, встановлений п. 4.4. договору № 462/03/22 від 08.03.2022, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 1 547 255,42 грн 3 % річних та 10 570 811,53 грн інфляційних втрат, на підставі п. 7.2 договору нараховано 24 332 879,81 грн пені та на підставі п. 7.3. договору нараховано 1 879 024,75 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.08.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» 1 400 348,66 грн 3 % річних, 4 240 046,09 грн інфляційних втрат та 84 605,92 грн судового збору. В іншій частині позову відмовити.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 у справі №911/1921/23 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 146 906,76 грн та інфляційних втрат в сумі 6 330 765,44 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції при неповному з'ясуванню обставин, що мають значення для справи.
Скаржник зазначив, що за змістом п. 4.4 договору оплата за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію здійснюється електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, укладаючи договір сторони передбачили, що відповідач має здійснити розрахунок за поставлену мелектричну енергію не пізніше 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, а не 10 числа, як помилково зазначив суд першої інстанції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Також не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 у справі №911/1921/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог на загальну суму 5 640 394,75 грн. та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 14.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Доводи та мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що Господарський суд Київської області, при прийнятті оскаржуваного рішення, не застосував до спірних правовідносин норму ч. 2 ст. 613 ЦК України щодо відстрочення виконання зобов'язання з вини кредитора. Апелянт зазначає, що ні договором, ні додатковими угодами до договору, ні наказом Міністерства енергетики № 132 від 21.03.2022 не передбачено для підтвердженян факту зарахування зустрічних однорідних вимог укладення актів, надсилання листів.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія». Об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» та Державного підприємства «Гарантований покупець» в одне апеляційне провадження.
25.11.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець», відповідно до якого останній просить, апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» залишити без задоволення, оскаржуване рішення в чатині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.
Відповідач зазначив, що позивач необгрунтовано вважає, що останнім днем виконання зобов'язання є 9 число місяця. Відповідач наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку, а тому останнім днем виконання зобов'язання з оплати є 10 число місяця.
Крім того, відповідач вважає, що розрахунок інфляційних втрат позивача є неправильним, оскільки позивачем не враховано, що час прострочення зобов'язання відповідача з оплати поставленої електричної енергії тривав менше половини місяця, а тому за такі неповні місяці інфляційна складова боргу не враховується.
28.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», відповідно до якого позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції у задоволенній частині залишити без змін.
Позивач зауважив, що наказ Міністерства енергетики України від 05.02.2022 № 106 «Про забезпечення електричної енергії необхідної для задоволення потреб побутових споживачів» не змінює порядок розрахунків за договором. Вказаний наказ передбачає необхідність здійснення учасниками ринку зарахувань зустрічних однорідних вимог, шляхом оформлення відповідних правочинів. Сама по собі норма п. 8 Наказу в сукупності з положеннями п. 4.7 договору, не припиняють грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за договором.
Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2025 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» залишити без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 15.01.2025 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, у задвооленні апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 08.03.2022 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (електропостачальник) було укладено договір № 462/03/22.
Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором гарантований покупець зобов'язується продавати, а електропостачальник зобов'язується на виконання наказу Міністерства енергетики України від 05.03.2022 р. № 106 «Про забезпечення електричної енергії необхідної для задоволення потреб побутових споживачів» купувати електричну енергію, відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору обсяг, погодинні обсяги купівлі-продажу електричної енергії та інші умови продажу електричної енергії, яку гарантований покупець продає, а електропостачальник купує в розрахунковому періоді за цим договором визначається шляхом погодження обсягів купівлі-продажу електричної енергії за формою, яка наведена в додатку № 2 до цього договору.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що ціна на електричну енергію, за якою гарантований покупець здійснює продаж електричної енергії електропостачальнику, дорівнює ціні, що склалася на ринку на добу наперед у відповідну годину постачання.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (з 00.00 годин першого по 24.00 години останнього числа включно) (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору електропостачальник розраховується з гарантованим покупцем за електричну енергію за цінами, що визначені відповідно до п. 3.2 цього договору.
Відповідно до п. 4.9 договору гарантований покупець не пізніше 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє електропостачальнику на електронну адресу, вказану в пункті 10.3 цього договору, в електронному вигляді акт купівлі-продажу електричної енергії, форма якого визначена в додатку № 3 до цього договору, з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи).
Згідно з п. 4.10 договору електропостачальник протягом 2 робочих днів з дня отримання акта купівлі-продажу електричної енергії в електронному вигляді підписує його зі свого боку шляхом накладення КЕП керівника (уповноваженої особи), та направляє гарантованому покупцю на електронну адресу, вказану в п. 10.3 цього договору.
Цей договір набирає чинності 10.03.2022 р. та діє на час особливого періоду, але у будь-якому разі до моменту здійснення розрахунків між сторонами у повному обсязі (п. 10.1 договору).
25.03.2022 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» було укладено додаткову угоду № 510/02/22 до договору від 08.03.2022 р. № 462/03/22.
Пунктом 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди по тексту договору слова, цифри та знаки «наказу Міністерства енергетики України від 05 березня 2022 року № 106 «Про забезпечення електричної енергії необхідних для задоволення потреб побутових споживачів» замінити словами, цифрами та знаками «наказу Міністерства енергетики України від 21 березня 2022 року № 132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період»
Пунктом 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди в пункті 4.7 договору слова, цифри та знаки «На виконання наказу Міністерства енергетики України від 05.03.2022 № 106 електропостачальник має право здійснити» замінити словами, цифрами та знаками «На виконання наказу до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим електропостачальник здійснює».
02.03.2023 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» було укладено додаткову угоду № 328/03/23 до договору від 08.03.2022 р. № 462/03/22.
Пунктом 18 додаткової угоди сторони дійшли згоди у п. 10.1 слова «на час особливого періоду» замінити словами «на час дії воєнного стану».
На виконання умов договору № 462/03/22 від 08.03.2022 позивач за період з березня 2022 по квітень 2023 продав, а відповідач купив електричну енергію на загальну суму 2300705177,87 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та електропостачальником ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», а саме: від 31.03.2022 на суму 65573547,67 грн; від 30.04.2022 на суму 49936503,25 грн; від 31.05.2022 на суму 107052292,09 грн; від 30.06.2022 на суму 216305190,96 грн; від 31.07.2022 на суму 272792638,24 грн; від 31.08.2022 на суму 198997394,69 грн; від 30.09.2022 на суму 122703550,18 грн; від 31.10.2022 на суму 68594549,45 грн; від 30.11.2022 на суму 137045212,32 грн; від 31.12.2022 на суму 142631197,68 грн; від 31.01.2023 на суму 136246893,20 грн; від 28.02.2023 на суму 212027659,15 грн; від 31.03.2023 на суму 287439022,68 грн; від 30.04.2023 на суму 283359526,31 грн.
Відповідно до 4.4 договору № 462/03/22 від 08.03.2022 встановлено, що оплата за придбану у гарантованого покупця електричну енергію здійснюється електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідача винило зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії у березні 2022 у строк до 11.04.2022 (10.04.2022 вихідний день); у квітні 2022 у строк до 10.05.2022; у травні 2022 р. у строк до 10.06.2022; у червні 2022 у строк до 11.07.2022 (10.07.2022 вихідний день); у липні 2022 у строк до 10.08.2022; у серпні 2022 у строк до 12.09.2022 (10.09.2022 та 11.09.2022 - вихідні дні); у вересні 2022 у строк до 10.10.2022; у жовтні 2022 у строк до 10.11.2022; у листопаді 2022 у строк до 12.12.2022 (10.12.2022 та 11.12.2022 - вихідні дні); у грудні 2022 у строк до 10.01.2023; у січні 2023 у строк до 10.02.2023; у лютому 2023 у строк до 10.03.2023; у березні 2023 у строк до 10.04.2023; у квітні 2023 у строк до 10.05.2023.
Заперечуючи проти встановленого судом першої інстанції строку оплати, позивач зазначає, що відповідно до п. 4.4 договору оплата за придбану у Гарантованого покупця електричну енергію здійснюється електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Отже, укладаючи договір сторони передбачили, що відповідач має здійснити розрахунок за поставлену електричну енергію не пізніше 9 числа місяця, наступного за розрахунковим, а не 10 числа.
Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеними твердженнями позивача наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Згідно із ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів погоджується із встановленими судом першої інстанції строками оплати придбаної електричної енергії.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем частково сплачено за поставлену електричну енергію на загальну суму 63 272 875, 94 грн, що підтверджується реєстром банківських документів за 01.03.2022 - 12.06.2023, а саме:
- за поставлену електричну енергію у березні 2022 сплачено 29.07.2022 - 14 840 675, 33 грн; 16.08.2022 сплачено 9 940 048, 06 грн, а 31.08.2022 сплачено 2 062 487, 30 грн (тобто з порушенням строку, встановленого п. 4.4 договору);
- за поставлену електричну енергію у липні 2022 сплачено 31.08.2022 - 3 215 416, 66 грн, тобто з порушенням строку, встановленого п. 4.4 договору;
- за поставлену електричну енергію у серпні 2022 сплачено 31.08.2022 - 22 132 216, 54 грн;
- за поставлену електричну енергію у вересні 2022 сплачено 30.09.2022 - 11 082 032, 05 грн.
Відповідно до п. 4.7 договору № 462/03/22 від 08.03.2022 р. (в редакції додаткової угоди № 510/02/22 від 25.03.2022 р.) на виконання наказу до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим електропостачальник здійснює оплату гарантованому покупцю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями з оплати за пунктами 3.1, 3.2, 4.1-4.3 цього договору та перерахованими грошовими коштами на виконання п. 4.4 цього договору, з непогашеними грошовими зобов'язаннями гарантованого покупця, що виникли у відповідному розрахунковому періоді при отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів від електропостачальника згідно із договором від 15.09.2021 № 2301/02/21.
На виконання п. 8 наказу Міністерства енергетики України від 21 березня 2022 року № 132 «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період» та п. 4.7 договору сторонами були складені та підписані акти зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до яких відповідачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог частково погашено заборгованість перед позивачем за договором № 462/03/22 від 08.03.2022 за поставлену електричну енергію за період з березня 2022 по квітень 2023, а саме:
- актом від 14.04.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у березні 2022 у сумі 38 730 336, 98 грн (залишкова заборгованість становить 26 843 210, 69 грн);
- актом від 13.05.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у квітні 2022 у сумі 49 936 503, 25 грн;
- актом від 16.06.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у травні 2022 у сумі 107 052 292, 09 грн;
- актом від 29.07.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у червні 2022 у сумі 216 305 190, 96 грн;
- актом від 18.08.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у липні 2022 у сумі 269 577 221, 58 грн;
- актом від 16.09.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у серпні 2022 у сумі 176 865 178, 15 грн;
- актом від 17.10.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у вересні 2022 у сумі 111 621 518, 13 грн;
- актом від 16.11.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у жовтні 2022 у сумі 68 594 549, 45 грн;
- актом від 16.12.2022 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у листопаді 2022 у сумі 137 045 212, 32 грн;
- актом від 16.01.2023 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у грудні 2022 у сумі 142 631 197, 68 грн;
- актом від 16.02.2023 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у січні 2023 у сумі 136 246 893, 20 грн;
- актом від 16.03.2023 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у лютому 2023 у сумі 212 027 659, 15 грн;
- актом від 17.04.2023 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у березні 2023 у сумі 287 439 022, 68 грн;
- актом від 16.05.2023 сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язанням відповідача з оплати електричної енергії у квітні 2023 у сумі 283 359 526, 31 грн.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем повністю сплачено за поставлену позивачем електричну енергію за період з березня 2022 по квітень 2023, проте із порушенням строків, встановлених пунктом 4.4 договору № 462/03/22 від 08.03.2022.
Заперечуючи проти позову, відповідач зокрема стверджує, що періодом, протягом якого у нього існує зобов'язання з оплати електроенергії, і яке він може прострочити, є період з 10 по 12 число кожного місяця, наступного за розрахунковим, і починаючи з 13 числа зобов'язання припиняється в силу обов'язкового взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, передбаченого договором і чинним законодавством. Відповідач посилається на статтю 613 ЦК України та наполягає, що ним було належним чином виконано зобов'язання в строки, передбачені договором та наказом Міненерго від 21.03.2022 № 132, але внаслідок прострочення кредитора належним чином виконане зобов'язання не було прийнято позивачем, а тому виконання зобов'язання було відстрочено. За наведених обставин відповідач вважає, що твердження позивача про прострочення виконання зобов'язання після строку, встановленого договором та наказом Міненерго від 21.03.2022 № 132, не відповідає дійсності.
Пунктом 8 наказу від 21.03.2022 № 132 Міністерства енергетики України «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період» наказано ДП «НАЕК «Енергоатом», ДП «Гарантований покупець», ПрАТ «Укргідроенерго» та постачальникам універсальних послуг здійснити до 14 числа місяця, наступного за розрахунковим, зарахування зустрічних вимог непогашених грошових зобов'язань, що виникли в результаті різниці між зобов'язаннями з оплати та перерахованими грошовими коштами на виконання положень цього наказу, з непогашеними грошовими зобов'язаннями, що виникли у відповідний розрахунковий місяць при наданні/отриманні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
Наказом від 21.03.2022 № 132 Міністерства енергетики України «Про забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальниками універсальних послуг в особливий період» не передбачено автоматичного списання заборгованості електропостачальника, а тому зарахування зустрічних однорідних вимог мало відбуватись відповідно до норм чинного законодавства та умов договору № 462/03/22 від 08.03.2022 р.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому.
В розумінні статті 601 Цивільного кодексу України спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Як вже зазначалось, пунктом 4.4 договору № 462/03/22 від 08.03.2022 р. встановлено, що оплата за придбану у гарантованого покупця електричну енергію здійснюється електропостачальником до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Таким чином, відповідач з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за розрахунковим, був обізнаний про зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії, проте не звертався до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, хоча п. 4.7 договору встановлено, що саме електропостачальник здійснює оплату гарантованому покупцю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог непогашених грошових зобов'язань.
Натомість, як вірно зазначено місцевим господарським судом, саме позивачем були направлені відповідачу акти зарахування зустрічних однорідних вимог за період з березня 2022 по квітень 2023, що підтверджується виписками з електронної пошти, які долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Отже моментом погашення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію за період з березня 2022 по квітень 2023 є дата складання акта зарахування зустрічних однорідних вимог та здійснення відповідачем платежів грошовими коштами.
Таким чином, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено сторонами після закінчення строку для виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії, то відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії у березні 2022 - з 12.04.2022; у квітні 2022 - з 11.05.2022; у травні 2022 - з 11.06.2022; у червні 2022 - з 12.07.2022; у липні 2022 - з 11.08.2022; у серпні 2022 - з 13.09.2022; у вересні 2022 - з 11.10.2022; у жовтні 2022 - з 11.11.2022; у листопаді 2022 - з 13.12.2022; у грудні 2022 - з 11.01.2023; у січні 2023 - з 11.02.2023; у лютому 2023 - з 11.03.2023; у березні 2023 - з 11.04.2023; у квітні 2023 - з 11.05.2023.
Позивач просить стягнути з відповідача 1 547 255, 42 грн 3 % річних та 10 570 811, 53 грн інфляційних втрат за загальний період з 09.04.2022 по 15.05.2023.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням встановлено початку прострочення оплати поставленої електричної енергії, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за період з 12.04.2022 по 15.05.2023 розмір 3% річних становить 1 400 348, 66 грн та підлягає стягненню з відповідача у вказаній сумі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 10 570 811,53 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за березень 2022, червень 2022, липень 2022, вересень 2022 та березень 2023.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є неправильним. Позивачем не враховано, що час прострочення зобов'язання відповідача з оплати поставленої електричної енергії у вересні 2022 та березні 2023 тривав менше половини місяця, а тому за такі неповні місяці інфляційна складова боргу, відповідно до Методики розрахунку інфляційних втрат, зазначеній у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19, не враховується.
Так за перерахунком суду, з урахуванням часткового погашення боргу, зарахуванням зустрічним однорідних вимог та правильних дат виникнення заборгованості, становить 4 240 046,09 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо тверджень відповідача в апеляційній скарзі про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки заборгованість за поставлену електричну енергію в кожному місяці тривала менше 15 днів, то колегія суддів вказані доводи оцінює критично, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції, за поставлену електричну енергію у березні 2022, червні 2022 та липні 2022, заборгованість існувала більше 15 днів, що дає підстави для нарахування збитків від інфляції.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 24 332 879, 81 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача за загальний період з 09.04.2022 по 15.05.2023, та 1 879 024, 75 грн штрафу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.2 договору у випадку оплати електропостачальником за електричну енергію з порушенням строку оплати передбаченого договором, електропостачальник сплачує гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що за прострочення оплати покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, електропостачальник додатково сплачує гарантованому покупцю штраф у розмірі 7 % від суми простроченої заборгованості.
Водночас, відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває по теперішній час.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято Постанову від 25.02.2022 № 332 (зі змінами) «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
Відповідно до пп. 15 (пп. 16 в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовною заявою) п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (зі змінами) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Підпункт 15 (пп. 16 в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із позовною заявою) пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (зі змінами) це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Норми постанови № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333 та наступних редакціях) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 р. у справі № 911/1359/22.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли, зокрема відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», то вказана постанова НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (зі змінами) підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 24 332 879, 81 грн пені та 1 879 024, 75 грн штрафу, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржників ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 у справі № 911/1921/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2024 у справі № 911/1921/23 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.
4. Матеріали справи № 911/1921/23 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко
Дата підписання повного тексту 23.01.2025