вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2025 р. Справа№ 920/807/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко А.І.
Скрипки І.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни
на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024
повний текст рішення складено та підписано 19.06.2024
у справі № 920/807/23 (суддя Джепа Ю.А.)
за позовом Сумської міської ради
до фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни
про стягнення 150 263,46 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Сумська міська рада (позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 150 263,46 грн за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у комунальній власності Сумської міської територіальної громади за адресою: м. Суми, вул. 2-га Харківська, 4а знаходиться земельна ділянка площею 0,1159 га, кадастровий номер 5910136300:05:002:0001, якою користується відповідач без зареєстрованого права оренди на неї, у зв'язку із чим позивач, як власник земельної ділянки, недоотримав дохід у вигляді орендної плати за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.07.2023 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/807/23 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.01.2024 закрито підготовче провадження у справі № 920/807/23 та призначено розгляд справи по суті.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/807/23 позов задоволено повністю. Стягнуто фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни на користь Сумської міської ради 150 263,46 грн за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.01.2022 до 30.06.2023. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни на користь Сумської міської ради в особі Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 по справі № 920/807/23, 11.07.2024 фізична особа-підприємець Агафонова Павлина Петрівна, (09.07.2024 згідно поштової накладної на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі №920/807/23 та закрити провадження у цій справі у зв'язку з непідсудністю. У разі продовження розгляду справи по суті, позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни на користь Сумської міської ради 30 099,10 грн.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024, матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни по справі № 920/807/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Кравчук Г.А., Вовк І.В.
15.07.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/807/23.
22.07.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 920/807/23.
21.08.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/807/23 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, фізична особа-підприємець Агафонова Павлина Петрівна має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, з зазначенням поважних підстав пропуску строку та посиланням на відповідні докази.
02.09.2024 фізична особа-підприємець Агафонова Павлина Петрівна (29.08.2024 згідно поштової накладної на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду), звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 поновлено фізичній особі-підприємцю Агафоновій Павліні Петрівні пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/807/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/807/23, ухвалено справу розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 31.10.2024 № 3195/0/15-24 суддю Північного апеляційного господарського суду Вовка І.В. звільнено у відставку.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відставкою судді Вовка І.В. та лікарняним судді Кравчука Г.А.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 справу № 920/807/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Сибіги О.М., суддів Тищенко А.І., Скрипки І.М.
01.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 920/807/23 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі №920/807/23 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом Сумської області та перевірено судом апеляційної інстанції, з 23.06.2017 фізична особа-підприємець Агафонова Павлина Петрівна є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення (контора офіс літера «Д-1», площею 187,4 кв.м., склад літера «К» площею 310,3 кв.м., навіси літери «Б, В, Г», вбиральня літера «Ж», навіс літера «К», огорожа 1-2) за адресою: м. Суми, вул. 2-га Харківська, 4а, що підтверджується договором дарування нежилого приміщення від 23.06.2017 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,1159 га, кадастровий номер 5910136300:05:002:0001, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Власником земельної ділянки є Сумська міська рада.
02.03.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до відповідача з листом № 06.01-16/303 про усунення порушень земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міською радою договору оренди земельної ділянки та наголосив про право позивача звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без зареєстрованого на неї речового права.
Листом від 21.03.2023 Головне управління ДПС у Сумській області повідомило, що відповідачем земельний податок та/або орендну плату протягом 2022 - 2023 не сплачено.
В подальшому, листом від 03.07.2023 відповідача було проінформовано про те, що оскільки він використовує спірну земельну ділянку без оформленого права на неї та не сплачує плату за землю, розмір втрат міського бюджету Сумської міської територіальної громади склав 150 263,46 грн. У разі визнання розміру недоотриманих доходів відповідачу запропоновано звернутись до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради для укладення договору про добровільне відшкодування недоотриманих коштів, у вигляді орендної плати за землю Сумській міській територіальній громаді.
Відповідачем право користування земельною ділянкою не оформлено, договору оренди з Сумською міською радою не укладено, орендну плату за користування земельною ділянкою не сплачує.
Внаслідок вищезазначених дій відповідача територіальна громада в особі міста Суми не отримала орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 в розмірі 150 263,46 грн.
В свою чергу, відповідач, посилаючись на не підсудність даної справи Господарському суду Сумської області, у зв'язку з відсутністю між сторонами договірних або позадоговірних відносин, просив закрити провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв'язку із відсутністю договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме, на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Положеннями статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 Податкового кодексу України).
Вказані норми Податкового кодексу України кореспондуються з нормами статті 96 Земельного Кодексу України, відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
За змістом визначення, наведеного у частині першій статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлового приміщення (контора офіс літера «Д-1», площею 187,4 кв.м., склад літера «К» площею 310,3 кв.м., навіси літери «Б, В, Г», вбиральня літера «Ж», навіс літера «К», огорожа 1-2) за адресою: м. Суми, вул. 2-га Харківська, 4а, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1159 га, кадастровий номер 5910136300:05:002:0001.
Вказана земельна ділянка є сформованою, перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади, отже може бути об'єктом цивільних прав.
За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачам, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а тому, у зв'язку з користуванням відповідачами нежитловими приміщеннями презюмується їх спільне користування усією спірною земельною ділянкою, якщо іншого не доведено (постанова Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у спірний період не оформив право власності або права постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у період з 01.01.2022 по 30.06.2023 не сплатив плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, у разі неоформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За встановлених фактичних обставин справи доводи позивача про те, що він був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у вказаний період підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, що надає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.
Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи судом було встановлено, що у період з 01.01.2022 по 30.06.2023 відповідач використовував земельну ділянку, кадастровий номер 5910136300:05:002:0001 без оформлення договору оренди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди у розмірі 150 263,46 грн.
Стосовно розгляду даного спору за правилами господарського судочинства колегія суддів зазначає наступне.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору, зокрема є: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №686/19389/17 сформульовано правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Відповідач є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. 2-а Харківська, 4а, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,1159 га, кадастровий номер 5910136300:05:002:0001, власником якої є позивач.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа - підприємець, основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, відноситься до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Враховуючи цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:05:002:0001, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, та види господарської діяльності, якою займається відповідач, ця земельна ділянка має використовуватися за її цільовим призначенням - з метою здійснення підприємницької діяльності, а відтак правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, тому спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Аналогічний висновок щодо пов'язаності цільового призначення земельної ділянки із визначенням юрисдикції спору щодо неї міститься у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 та від 13.10.2021 у справі № 592/6000/20.
Доводи відповідача, що належне відповідачу нерухоме майно не використовується у господарській діяльності колегією суддів оцінюються критично, оскільки сам відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що сторонами не заперечується, що у 2022 році відповідач сплатив земельний податок за користування земельною ділянкою, чим фактично визнав факт введення господарської діяльності на спірній земельній ділянці.
Тому доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату є юридично неспроможними.
Щодо доводів відповідача про відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату за землю за спірний період колегія суддів зазначає наступне.
З огляду на загальновідомі обставини здійснення повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України введено воєнний стан.
Відповідно до п. 69 підрозділу 10 "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у наступному пункті (абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022).
Так, відповідно до пп. 69.14, п. 69 підрозділу 10 "Перехідні положення" Податкового кодексу визначено, що, тимчасово, на період з березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 № 1364, визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, у п. 1.7 "Сумська область" зазначено перелік територіальних громад, віднесених до територій можливих бойових дій.
12.12.2022 Державною податковою службою України було надано роз'яснення, в якому зазначено, що після запровадження воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ГХ, п. 69 підрозділу 10 "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підпунктами 69.14, 69.16, 69.22 щодо нарахування та сплати плати за землю, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти оподаткування, розташовані в межах територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасове окупованих збройними формуваннями російської федерації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Разом з цим, спірна земельна ділянка розташована безпосередньо у місті Суми, в межах Сумської міської територіальної громади, а загальновідомим є той факт, що на території міста Суми починаючи з 24.02.2022 не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою російською федерацією. Ракетні обстріли міста Суми не відносяться до активних бойових дій в тій же мірі як і до інших територій та міст України, які не перебувають безпосередньо у зоні бойових дій. Окремі населенні пункти та території Сумського району, які розташовані навкруги міста Суми, дійсно наближені до зони бойових дій і потерпають від численних щоденних обстрілів великої інтенсивності та цілком обґрунтовано внесені до відповідного Переліку, оскільки на них неможливе ведення сільського господарства або іншої підприємницької діяльності.
Таким чином, правові підстави для застосування до відповідача положення наказу № 309 та положення пункту 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, як підставу для звільнення орендаря від сплати орендної плати за період з березня по грудень 2022 року, відсутні.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилаються в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни слід відмовити, а рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Агафонової Павлини Петрівни на рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/807/23 -залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 у справі № 920/807/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 920/807/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді А.І. Тищенко
І.М. Скрипка