23 січня 2025 року
м. Чернівці
справа № 723/1276/24
провадження № 22-ц/822/80/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.
секретар Факас А. В.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Яківчик І. В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Просила суд, збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми у розмірі 746 гривень на тверду грошову суму у розмірі 3000 гривень, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 17 лютого 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , в якому у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 червня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 746 гривень, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, щомісяця, починаючи з 10 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання, як дружини, з якою проживає дитина, в розмірі 800 гривень щомісячно, починаючи з 10 травня 2018 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Вказує, що на даний час у позивачки змінилось матеріальне становище, їй важко самостійно утримувати дитину, оскільки дитина потребує більших витрат на навчання, забезпечення одягом та всім іншим, що необхідне для забезпечення її нормального рівня життя.
Розмір аліментів, який стягується з відповідача, є меншим від встановленого державою мінімального розміру аліментів. Відповідач матеріально забезпечений, працездатний, здоровий.
Також зазначає, що матеріальний стан відповідача з 2018 року суттєво змінився в кращу сторону. Відповідач з 2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, є власником салону краси та у 2020 році придбав у приватну власність нерухоме майно, а саме дві земельні ділянки.
Вказані обставини дають відповідачу можливість сплачувати аліменти в розмірі 3000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено розмір стягнення аліментів призначених рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 червня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення від 12 червня 2018 року з твердої грошової суми у розмірі 746 гривень на тверду грошову суму у розмірі 3000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дочкою повноліття.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що розмір аліментів на утримання дитини у розмірі 746 гривень не відповідає найкращим інтересам дитини і є недостатнім, також зазначає, що матеріальний стан відповідача з 2018 року суттєво змінився в кращу сторону.
Відповідач з 2018 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, є власником салону краси та у 2020 році придбав у приватну власність нерухоме майно, а саме дві земельні ділянки.
Крім того, у запереченнях проти позовних вимог відповідач вказав, що його дохід за 2023 рік складав 852 000 гривень, що свідчить про значне покращення майнового стану останнього, у порівнянні з тим, яке існувало на час визнання судом розміру аліментів у 2018 році.
Надана відповідачем довідка №87/2024, згідно якої витрати останнього за місяць складають 59 100 гривень, не є належним доказом, так як не є первинним документом, а також складена особою, чиї повноваження не підтверджено належними та допустимими доказами.
Судом першої інстанції не було надано оцінку аргументам позивачки, а також не зазначено підстави відхилення наданих нею доказів. При цьому суд обмежився виключно доводами відповідача, про те, що він готовий сплачувати аліменти у розмірі 2 000 гривень.
Відповідач є здоровою, працездатною особою та має сталий дохід, оскільки офіційно працевлаштований. Боргових зобов'язань та інших осіб на утриманні не має.
Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано вік дитини, дані щодо платника аліментів та докази, які свідчать про значне покращення майнового стану відповідача.
Узагальнені доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 вважає, що оскаржуване рішення суду є законним, обґрунтованим та постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що сума аліментів у розмірі 2000 гривень на утримання дитини відповідає принципам пропорційності, розумності та балансу інтересів дитини.
Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
За час перебування в шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29 листопада 2023 року серії НОМЕР_1 (а.с. 12).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 12 червня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі у розмірі 746 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з урахуванням індексації, щомісячно, починаючи стягнення з 10 травня 2018 року і до досягнення повноліття (а.с. 8-9).
Згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, сума доходу ОСОБА_2 за 2019 рік складала 36 000 гривень, за 2020 рік - 97 000 гривень, за 2023 рік - 852 000 гривень (а.с. 47-48).
З податкової декларації платника Єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за 2023 рік вбачається, що обсяг доходу за звітній період становить 852 000 гривень (а.с. 92-95).
Згідно з довідки від 05 серпня 2024 року № 87/2024 щомісячні витрати по ФОП ОСОБА_2 за 2023 рік складають 59 100 гривень (а.с. 90).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно зі статтями 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 2 статті 182 СК України у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З аналізу змісту статей 181, 192 СК України встановлено, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Так, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. В свою чергу, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац 2 частини 3 статті 181 СК України).
За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Положення статті 182 СК України зобов'язує суд при визначені розміру аліментів враховувати:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 183 СК України визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що рішенням суду від 12 червня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на дочку ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 746 гривень до досягнення дитиною повноліття.
Звертаючись із позовом про збільшення розміру аліментів, позивачка посилалась на те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, має достатній матеріальний стан та має можливість сплачувати аліменти у розмірі 3000 гривень.
За положеннями частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3196 гривень.
Тобто, мінімальний гарантований законом розмір аліментів на одну дитину відповідного віку складає 1 598 гривень.
Визначений судом у рішенні суду від 12 червня 2018 року розмір аліментів у сумі 746 гривень є недостатнім для утримання дитини.
При вирішенні цього спору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів не врахував усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів, враховуючи інтереси дитини.
Відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і малолітньої дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1-2 статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 червня 2021 року в справі №643/11949/19, від 29 січня 2021 року в справі № 303/369/20.
З урахуванням збільшення розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у 2022 - 2024 роках, швидкого темпу зростання цін, значного зростання витрат на оздоровлення, харчування, лікування, утримання дитини, попередньо визначений судом розмір аліментів (746 гривень) цим вимогам не відповідає, тому з вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню.
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 23 травня 2022 року в справі № 752/26176/18.
При вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у відповідному розмірі.
Як вбачається із встановлених у рішенні суду від 12 червня 2018 року обставин справи, ОСОБА_2 не мав постійного місця роботи та стабільного заробітку, підприємницькою діяльністю не займався.
В свою чергу, під час розгляду цієї справи судами встановлено, що згідно поданої податкової декларації платника Єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2023 року обсяг доходу ОСОБА_2 за звітній період становить 852 000 гривень.
Відповідачем не додано жодного письмового доказу щодо погіршення його матеріального стану, та не спростовано його неможливість сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.
Також наявність у відповідача щомісячних витрат у розмірі 59 100 гривень, підтверджує факт покращення його майнового стану та можливість сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.
Колегія суддів вважає, що розмір аліментів визначений судом першої інстанції у розмірі 2000 гривень, не є тим, який батько в силу свого батьківського обов'язку за законом повинен сплачувати дитині та який забезпечить рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
З урахуванням вищенаведених обставин справи, апеляційний суд, вважає за потрібне змінити рішення суду першої інстанції, та збільшити розмір аліментів до 3000 гривень.
На думку апеляційного суду, визначений позивачкою розмір аліментів не є надмірним тягарем для відповідача.
Обґрунтовуючи розмір аліментів, апеляційний суд, оцінивши надані сторонами докази, виходить із того, що майновий стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у зазначеному розмірі, що сприятиме належному рівню життя, необхідному для фізичного, розумового, духовного та морального розвитку малолітньої ОСОБА_4 .
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 травня 2024 року в справі № 755/18195/21.
При цьому, сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів, відповідно до частини 1 статті 192 СК України.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому слід змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення.
Також слід змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції у частині збільшення розміру аліментів та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 гривень, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Відповідно до статті 7 Закону України від 09 листопада 2024 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі - 3028 гривень.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Позивачкою заявлено вимоги про збільшення розміру аліментів з відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 гривень, щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття.
Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
За подання позовної заяви, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок (3028,00 * 0,4).
Позивачка відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, позовні вимоги ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задоволено повністю.
Отже, з ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягав стягненню в дохід держави судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, в сумі 1211 гривня 20 копійки.
Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Оскільки позивачка в силу положень пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 816 гривень 80 копійок (1211,20 * 150%), а всього 3 028 гривень (1211,20 + 1816,80).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року змінити:
- викласти мотивувальну частину рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року в редакції цієї постанови;
- абзац третій резолютивної частини рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2024 року змінити, виклавши його в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, який встановлений для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття».
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень в дохід держави.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 23 січня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ПОЛОВІНКІНА