23 січня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/11241/24
Провадження № 22-ц/4815/290/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Турянською Лілією Миколаївною на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2024 року (постановлену у складі судді Галінської В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
03 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адврката ОСОБА_3 про надання строку для примирення - задоволено.
Надано сторонам строк для примирення на три місяці.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - зупинено до закінчення строку для примирення, наданого судом.
Судове рішення обґрунтовано тим, що представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду заяву про надання сторонам строку на примирення, оскільки ОСОБА_2 виявила таке бажання.
Зважаючи на те, що відповідач бажає зберегти сім'ю, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення.
Не погоджуючись із даним судовим рішенням ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Турянську Л.М. оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що, задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про надання строку для примирення подружжя, суд не взяв до уваги того, що у них з відповідачем немає спільних дітей, вони разом не проживають довгий термін та між ними відсутній зв'язок, тим більше шлюбний.
Дана справа перебуває у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області з 17 травня 2024 року і за цей час ні в нього, ані у відповідача не виникло жодного бажання на примирення.
Дане клопотання є умисним затягуванням процесу та зловживанням відповідачем процесуальними правами під час розгляду справи.
Розглядаючи клопотання ОСОБА_2 про надання строку на примирення, суд першої інстанції повинен був оцінити строк, який сплинув із моменту пред'явлення позову про розірвання шлюбу, причини неподання відповідачем відзиву на позов та вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін.
Відтак, ураховуючи вищевикладене, вважає, що дана ухвала суду про зупинення провадження у справі є незаконною та формальною.
Просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2015 року сторони зареєстрували шлюб у Рівненському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №1481, на підтвердження чого позивачем надано свідоцтво про шлюб (повторне) серії НОМЕР_1 , видане 08.06.2024 року Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 4).
Звертаючись до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ОСОБА_1 обґрунтовує позовну заяву тим, що вони на грунті постійних сварок та невдоволення втратили почуття любові, взаємодопомоги та подружньої підтримки один до одного.
У кожного із них різні цінності, смаки та вподобання.
У 2019 році він вже звертався до суду із позовом про розірвання шлюбу, однак потім подружжя примирилося і місцевим судом було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Останнім часом сімейні стосунки між ними взагалі зіпсувалися, тривалий час вони не проживають як подружжя.
Примирення між ними більше неможливе, а збереження шлюбу суперечить його інтересам.
Від даного шлюбу дітей вони не мають.
05 грудня 2024 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Павлюк І.А. подано клопотання про надання строку для примирення подружжя, яке обґрунтовано тим, що відповідач не проживає в Україні, однак вона не погоджується на розірвання шлюбу та бажає примиритися з позивачем.
Оскаржуваною ухвалою клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Павлюк І.А. задоволено, надано сторонам строк для примирення на три місяці, провадження у справі зупинено.
З таким судовим рішенням апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.
Надаючи сторонам строк для примирення, суд першої інстанції виходив з вимог, визначених ст.111 СК України, та вважав необхідним надати їм строк для примирення з метою збереження сім'ї.
Водночас, суд першої інстанції керувався правилами п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України, за якими суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Ураховуючи, що від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про надання сторонам строку на примирення, місцевий суд вважав за необхідне надати сторонам строк на примирення три місяці та зупинив провадження.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя.
Стаття 211 ЦПК України передбачає, що одним із завдань розгляду справи по суті визначається сприяння примиренню сторін.
У ч.7 ст. 240 ЦПК України вказується на можливість суду зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, а згідно з п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонами у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Тобто, у відповідності до п. 4 ст.251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов'язковою підставою зупинення провадження у справі.
Із положень ст. 251 ЦПК України випливає, що в разі не зупинення провадження у справі про розірвання шлюбу у зв'язку з наданням сторонам строку для примирення, суд допустить порушення норм процесуального права, незалежно від обставин справи, оскільки зазначена норма передбачає безумовне обов'язкове зупинення провадження у справі.
Конкретний строк для примирення визначає суд.
Ухвала суду в частині надання строку для примирення, згідно вимог ст.353 ЦПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, тому не згода позивача з ухвалою в цій частині, може бути включена в апеляційну скаргу на рішення суду, якщо він буде з ним не згідний.
Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства.
При цьому, необхідно зазначити, що під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Основна ціль примирення подружжя - збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім'ї. Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного із подружжя на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі надання сторонам спору строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Максимальний строк для примирення подружжя не має перевищувати 6 місяців.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Аналізуючи зміст апеляційної скарги вбачається, що апелянт фактично не погоджується з наданням судом першої інстанції строку для примирення.
Слід зазначити, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з цих підстав лише в тих випадках, якщо судом першої інстанції буде надано строк для примирення, що перевищуватиме шість місяців.
Оскаржуваною ухвалою подружжю надано строк для примирення три місяці, який не перевищує шестимісячний строк, передбачений законом, а відтак з цих підстав оскаржувана ухвала не може бути визнана незаконною і не може бути скасована судом.
Оскільки надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, відповідно до п.1 ч.1 ст. 251 ЦПК України є обов'язковою підставою для зупинення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зупинення провадження у справі.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про надання сторонам строку для примирення та зупиняючи при цьому провадження у даній цивільній справі до закінчення строку для примирення, виходив із приписів вищезазначених норм права, які регламентують дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Надання судом строку для примирення подружжя не суперечить моральним засадам суспільства, не є примушуванням сторін до спільного проживання, втручанням у їх приватне життя, порушенням норм моралі, конституційних прав позивача та принципу добровільності шлюбу.
Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Турянською Лілією Миколаївною залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.