Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/143/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
08.01.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому Кіровоградської області, апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2024 року.
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, -
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, до 18.02.2025, без визначення застави.
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2024 року, щодо ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, до 18.02.2025, без визначення застави.
Рішення суду мотивовано тим, що кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_7 , відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі, а тому ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування.
Кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим за участі з громадянином іноземної держави, а саме громадянином рф, який в свою чергу спільно може допомогти обвинуваченому покинути територію України.
Також є реальним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, продовжити вчинення цього кримінального правопорушення, або вчинити новий, на що вказує те, що кримінальне правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_7 вчинялося конспіративно, в умовах військового стану, з корисливих мотивів, в ході співпраці з громадянином рф, за попередньою змовою групою осіб.
Отже, раніше встановлені ризики, на які посилався прокурор під час обрання даного виду запобіжного заходу щодо обвинуваченого на досудовому слідстві, на даний час не зменшились.
Враховуючи, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення, суд першої інстанції не визначив розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.12.2024 в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який обрано, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , на альтернативний запобіжний захід, а саме на домашній арешт, або заставу.
В обгрунтування вимог посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , чотири місяці перебуває під вартою, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, страждає на тяжкі захворювання.
Вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право, але не зобов'язаний не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, зваживши доводи апеляційної скарги колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
У Кіровському районному суді м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 22024120000000091, стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи тяжкість покарання, судом досліджено обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, зважено доводи клопотання прокурора та постановлено продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані.
Висновок суду першої інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 на більш м'який, є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 вчинив злочини, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавленням волі, отже є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, знищити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження або вчинити інший злочин, тобто наявні ризики передбачені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обраний стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межи розумного строку, відповідає характеру і тяжкості кримінальних правопорушень, більш м'яка міра запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи суспільну небезпечність кримінальних правопорушеннь, які інкримінуються обвинуваченому, суворість можливого покарання, місцевим судом правильно визнано за реальну небезпеку можливість ухилення ОСОБА_7 від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Також, колегія суддів враховує, що є реальним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, продовжити вчинення цього кримінального правопорушення, або вчинити новий, оскільки кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_7 вчинялись конспіративно, в умовах військового стану, з корисливих мотивів, в ході співпраці з громадянином рф, за попередньою змовою групою осіб.
Отже, підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 - відсутні.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Отже, рішення суду першої інстанції, щодо необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи сторони захисту щодо доцільності обрання більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не спростовують вищевказаних висновків суду.
Твердження апелянта про те, що продовжуючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , судом першої інтсанції не враховано його стан здоров, не заслуговують на увагу, оскільки стороною захисту не надано належних доказів того, що в умовах слідчого ізолятора не можливо надати обвинуваченому кваліфіковану медичну допомогу.
Посилання сторони захисту на те, що місцевий суд безпідставно не застосував розмір застави обвинуваченому, є необгрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК УКраїни, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
З огляду на зазначене, з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177, 178 КПК України, суд першоїї інстанції дійшов правильного висновку не визначачати розмір застави у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, а саме злочинах проти основ Національної безпеки України, вчинених під час дії воєнного стану.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає, а ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 грудня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_7 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, до 18.02.2025, без визначення застави - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4