Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/139/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
08.01.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у м. Кропивницькому Кіровоградської області, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року.
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, -
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 13 лютого 2025 року.
Відмовлено обвинуваченому та захиснику у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 .
За участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року, стосовно ОСОБА_6 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 13 лютого 2025 року.
Відмовлено обвинуваченому та захиснику у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 .
Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого у стані алкогольного сп'яніння щодо малолітньої дитини.
Судове слідство у справі не проведене, потерпіла, свідки у справі не допитані. Зважаючи на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення на даний час існують ризики того, що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому на даному етапі відсутні.
Більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику, передбаченому п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у ході судового розгляду кримінального провадження.
На підтвердження такої позиції суду свідчать дані про особу обвинуваченого, зокрема, його репутації, відсутність місця праці, а також характер вчиненого кримінального правопорушення.
Керуючись вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд першої інстнції не визначив заставу обвинуваченому, зважаючи на те, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчинені злочину, пов'язаному із загибеллю людини.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обгрунтовує свої доводи тим, що він більше п'яти років тримається під вартою. Матеріали кримінального провадження не містять доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються. Доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не доведені.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
У провадженні Ульяновського районного суду Кіровоградської області, перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019120190000668 від 07 вересня 2019 року, стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року, стосовно ОСОБА_6 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 13 лютого 2025 року. Відмовлено обвинуваченому та захиснику у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Висновок місцевого суду відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 на більш м'який, є правильним.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого у стані алкогольного сп'яніння стосовно малолітньої дитини. Судове слідство у справі не проведене, потерпіла, свідки у справі не допитані.
Враховуючи обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, на даний час існують ризики того, що, знаходячись на волі, обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки обвинуваченому, у разі визнання його винуватим, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.
Судом першої інстанції правильно враховано суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, суворість можливого покарання та визнано за реальну небезпеку можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, у разі зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та зміни запобіжного заходу обвинуваченому - відсутні.
Тобто, більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 .
Наведені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечити виконання покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов'язків.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Водночас, під час розгляду справи місцевим судом та під час апеляційного розгляду не встановлено відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлені будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченій, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що потерпілою є особа, з якою обвинувачений проживав та вів спільний побут, а його мати є свідком у кримінальному провадженні. Інші свідки у кримінальному провадженні є односельчанами із обвинуваченим.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та вважає, що інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Отже, рішення суду першої інстанції щодо, необхідності задоволення клопотання прокурора є правильним, оскільки доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 , перебувати на волі.
Судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, суд першої інстанції, врахувавши вимоги п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, не визначив розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, яке спричинило загибель людини.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 , щодо недоведеності прокурором ризиків та відсутність доказів на підтвердження їх існування, є безпідставними, оскільки місцевим судом встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати на даний час та не зменшились, що підтверджується матеріалами справи.
Доводи апелянта про те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінуеться, є необгрунтованими, оскільки на даній стадії, не можуть оцінюватися докази в їх сукупності для встановлення наявності або відсутності в діях особи складу злочину та належність, допустимість доказів цього. Обставини на які посилається апелянт, будуть встановлюватися і досліджуватися під час судового розгляду, в сукупності з усіма зібраними на досудовому слідстві доказами.
Будь-яких інших переконливих доводів, щодо незаконності рішення суду, в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду справи.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді судом першої інстанції питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом.
За таких обставин, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 , задоволенню не підлягає, а ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року, слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_6 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 13 лютого 2025 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4