Іменем України
22 жовтня 2024 року м. Кропивницький
справа № 404/1673/23
провадження № 22-ц/4809/760/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - адвокат Репело Олександр Вікторович, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Кулінка Л. Д.) від 01.02.2024,
1.Короткий зміст позовних вимог
09.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області між сторонами 03.09.2011 зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 337.
Від шлюбу позивачка та відповідач мають спільних малолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спільне життя з відповідачем не склалося, через різні погляди на сімейне життя та обов'язки, втрату взаєморозуміння, наразі вони фактично припинені шлюбні відносини, спільне господарство не ведеться.
За їхньою з відповідачем спільною домовленість діти проживають разом з позивачкою, а у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні вона разом з дітьми виїхала до Німеччини.
Відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей надає епізодично, при цьому маючи всі можливості сплачувати аліменти, а відтак вона вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Посилаючись на викладені обставини позивачка просила суд про таке:
1)розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем;
2)стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім стягнення проводити у розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до 03.04.2035:
3)стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.
2.Короткий зміст судових рішень:
-ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей в частині розірвання шлюбу залишено без розгляду;
-рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.02.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей задоволено частково. Суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 09.03.2023 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-в решті позовних вимог відмовлено;
-стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, щообов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, а тому, зважаючи на те, що діти проживають з позивачкою, а відповідач проживає окремо, домовленості між батьками щодо участі відповідача в утриманні дітей немає, тому суд дійшов висновку що позивачка має право на отримання від відповідача аліментів на дітей у вказаному нею в позовній заяві розмірі. Суд відхилив заперечення відповідача щодо розміру аліментів, які ґрунтувалися на його аргументі про значний розмір його щомісячного доходу, з якого будуть вираховуватися аліменти. Разом з тим, на думку суду, стягнення аліментів після досягнення найстаршою дитиною врегульовано нормами СК України, відтак додаткового визначення судом не потребує.
3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - адвокат Репело Олександр Вікторович, подав до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, просить скасувати рішенням суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/5 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, до повноліття сина ОСОБА_3 , а потім у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача до повноліття доньки ОСОБА_4 .
В апеляційній скарзі відповідач вказав, що він не погоджується з присудженим розміром аліментів так, як суд не врахував, що він добровільно сплачує кошти на дітей та має значний дохід, що, на його думку, є підставою для стягнення аліментів у меншому розмірі. відповідач вважає, що запропонований ним розмір аліментів на двох дітей (1/5 від його щомісячного доходу понад 95 000 грн) повною мірою відповідає інтересам та потребам дітей та є достатнім для забезпечення умов їх фізичного, морального та соціального розвитку. Саме такий розмір аліментів є відповідним меті аліментного зобов'язання та при будь-якій зміні грошового забезпечення відповідача буде забезпечувати гідний рівень життя, а також повноцінний розвиток дітей та не ставитиме позивачку у скрутне матеріальне становище.
4.Узагальнені доводи і заперечень інших учасників справи
25.03.2024 ухвалою Кропивницького апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - адвокат Репело Олександр Вікторович на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.02.2024.
У цій ухвалі суд роз'яснив учасникам справи, зокрема, позивачці ОСОБА_1 право надати відзив на апеляційну скаргу та встановив для цього десятиденний строк, однак таким правом позивачка не скористалася.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
5.Позиції сторін, висловлені у судовому засіданні 22.10.2024
Відповідач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання особисто не з'явився.
Представник позивача адвокат Репело Олександр Вікторович підтримав апеляційну скаргу.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Бойко Яна Романівна повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання особисто не з'явилися.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
6.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 03.05.2012, виданого Відділом держаної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області (а. с. 10).
Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Відповідно, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.04.2017 виданого Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а. с. 11).
Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір'ю ОСОБА_1 та знаходяться на її утриманні.
Батько дітей ОСОБА_2 проходить службу в Управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області, військовослужбовець та його середній заробіток станом на 08.06.2023 становив 95220,49 грн (а. с. 51).
7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, яку подав відповідач, за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції зазначеним нормам закону відповідає, а тому вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
7. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
7.1. Застосовні до правовідносин сторін норми права та їх джерела
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей визначається Сімейним кодексом України, що передбачено ч. 1 ст. 1 СК України.
Правила, за якими визначається походження дитини, встановлені у главі 12 Розділу ІІІ СК України.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Відповідно до ст. 150, ст. 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до її повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 3 ст. 183 СК України).
Перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, встановлений ст. 182 СК України. Зокрема, суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. (ч. 2 ст. 182 СК України).
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 5 ст. 183 СК України).
7.2. Щодо суті спору, оцінка доводів апеляційної скарги та висновків суду першої інстанції
Встановлені місцевим судом обставини справи, а також висновок суду про те, що відповідач зобов'язаний приймати учать в утримані їх з позивачкою спільних дітей до досягнення ними повноліття шляхом щомісячної сплати аліментів у частці від його заробітку (доходу) апелянт не оскаржує.
Проте він оскаржує рішення місцевого суду в частині розміру присуджених аліментів, стверджуючи, що той є необґрунтованим з огляду на розмір заробітку платника аліментів, який до ухвалення рішення становив 95220,49 грн та з якого будуть стягуватися у частці аліменти на утримання дітей.
У питанні визначення розміру аліментів ключовими є норми статей 182 та 183 СК України.
Положення ст. 183 СК України безпосередньо регулюють питання визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. При цьому суд має врахувати ті обставини, які передбачені ч. 1 ст. 182 СК України та критерії необхідності й достатності, передбаченими ч. 2 ст. 182 СК України.
Згідно з 5 ст. 183 СК України на підставі судового наказу аліменти на двох дітей стягуються у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічне положення містить п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 ЦПК України).
Отже, потрібно розуміти, що за звичайних умов презюмується, що такий розмір аліментів на двох дітей є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Водночас ст. 183 СК України не містить норм, щодо розміру аліментів, які стягуються в порядку позовного провадження, а зі змісту ст. 161 ЦПК України можна зробити висновок, що у позовному провадженні розглядаються вимоги про стягнення аліментів на дітей, якщо вони пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, або розмір таких вимог є відмінним від тих, які передбачені ч. 5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Позивачка звернулася до суду в позовному провадженні, оскільки первісно її вимога про аліменти була об'єднана з вимогою про розірвання шлюбу, однак просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), що за звичайних умов слід вважати необхідним і достатнім для співучасті того із батьків, який проживає окремо, у забезпечення потреб двох дітей.
Відповідач не позбавлений можливості доведення непропорційності такого розміру аліментів потребам дітей або неможливість сплачувати ним такий розмір аліментів, навівши відповідні доводи та надавши докази на їх підтвердження.
Відповідач під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції посилався виключно на розмір своєї середньої заробітної плати 95220,49 грн, підтверджений довідкою з місця роботи від 08.06.2023 № 61/17/73.
На думку відповідача, він має сплачувати щомісячно аліменти на двох дітей у такому розмірі: 95220,49 / 3 х 1 = 31740,16 грн.
Відповідач помилково вважає, що аліменти у присудженому розмірі будуть стягуватися саме з такої суми (нарахованого йому заробітку), оскільки згідно з ч. 1 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а згідно з ч. 6 ст. 71 цього Закону у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Таким чином, враховуючи відомості про заробіток (грошове забезпечення) відповідача за грудень 2022 року - травень 2023 року, фактичний розмір стягуваних на підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції на двох дітей може становити:
57122,92 - (102838,13 + 8569,86) / 6 / 3 х 1 = 25 550,82 грн, де
57122,92 - сума грошового забезпечення за 6 місяців,
102838,13 + 8569,86 - сума утриманих податків та зборів,
6 - кількість місяців у періоді,
1/3 - розмір присуджених аліментів.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, врахував норми ст. ст. 180 - 183 СК України, зокрема: те, що обов'язок з забезпечення дитині необхідного матеріальних умов і потреб покладається на обох батьків; відсутності обставин, які істотно впливають на спроможність відповідача сплачувати аліменти у відповідному розмірі, який за звичайних умов є необхідним і достатнім для забезпечення потреб двох дітей, які мають обох батьків; наявності у відповідача сталого заробітку; відсутність у відповідача інших осіб, яким він зобов'язаний надавати утримання; відсутність особливостей стану здоров'я платника аліментів та дітей.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим і правильним висновок суду першої інстанції, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу).
Твердження апелянта про те, що присуджений розмір аліментів є надмірним відносно потреб дітей не містять належного обґрунтування (розрахунку вартості необхідних витрат на утримання дітей).
До того ж відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батьки або інші особи, які виховують дитину, зобов'язані забезпечити дітям необхідний рівень життя в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
Закріплений на законодавчому рівні (ч. 2 ст. 182 СК України) мінімальний розмір аліментів на дитину не виконує обмежувальну функцію. Натомість при розміру участі батька/матері в утриманні дитини в кожному випадку враховуються як об'єктивні потреби дитини, так і здібності та фінансовими можливостямибатьків.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України), яким оскаржуване рішення суду першої інстанції не суперечить, а визначений ним розмір аліментів не вважається незмінним.
Надалі сторони не позбавлені можливості звернутись з позовом про зміну розміру аліментів у разі настання обставин, передбачених ст. 192 СК України.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Бюрг та інші проти Франції», «Гору проти Греції»).
8. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
9. Про судові витрати
Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, то відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції, здійсненого цим судом.
Судовий збір в сумі 1610,40 грн (а. с. 113), який сплатив апелянт за подання до суду апеляційної скарги, покладається на нього без компенсації коштом відповідача.
Про будь-які інші судові витрати він заяв до суду не подав.
Позивачка у справі заяв про судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, до суду не подала.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені якого діє представник - адвокат Репело Олександр Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.02.2024 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складено 23.01.2025.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 3 ст. 394 ЦПК України.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді: С. І. Мурашко
О. І. Чельник