Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9644/24
Провадження № 2/711/376/25
24 січня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Булгакової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кофанової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
10.12.2024 представник ТОВ «ФК «Ейс» за довіреністю Тараненко А.І. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у розмірі 15 326,60 судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 05.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 784579564 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме 05.02.2022 перерахувало відповідачці грошові кошти в сумі 9 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 . Відповідачка виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що вона усвідомлювала існування даного договору та визнавала свої зобов'язання за ним. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод) до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у розмірі 11 852,60 грн. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у розмірі 15 326,60 грн. 07.11.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у розмірі 15 326,60 грн. Враховуючи, що відповідачка не виконує належним чином умови договору, позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2024 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачці встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача - за довіреністю Тараненко А.І. не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, клопотань про відкладення або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
Відповідно до положень частини 8 статті 178, частини 4 статті 223, частини 1 статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Згідно частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № 784579564, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 9 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало в повному обсязі, а саме 05.02.2022 перерахувало відповідачці грошові кошти у розмірі 9 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 454e7aab-e85c-403b-8382-f235916dfc58від 05.02.2022.
Натомість, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконала, після закінчення строку кредитування не повернула у повному обсязі кредит та не сплатила відсотки за користування ними.
З розрахунку заборгованості вбачається, що 12.03.2022 відповідачка здійснила платіж у розмірі 400,00 грн., який зараховано кредитодавцем як сплата відсотків за користування кредитом. Проте, надалі відповідачка оплати за договором не здійснювала.
Судом також встановлено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором. Строк договору закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти пункт 8.2 договору в наступній редакції: «Строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором».
31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, зокрема, пункт 8.2 «Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором».
31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно.
31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно.
31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024 включно.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 176 від 06.05.2022 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у загальному розмірі 11 852,60 грн.
30.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у загальному розмірі 15 326,60 грн.
07.11.2024 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Ейс» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких має ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстру боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржниці ОСОБА_1 за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у загальному розмірі 15 326,60 грн.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до підпункту 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги у цьому договорі розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення на права вимоги у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як вбачається із розрахунків заборгованості, здійснених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», в обумовлений сторонами строк відповідачка не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування кредитом, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15 326,60 грн., яка складається з: 9 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6 326,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
Порядок нарахування та розмір відсотків за користування кредитом повністю відповідає умовам договору та вимогам законодавства.
На час розгляду справи Договір кредитної лінії № 784579564 від 05.02.2022 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Таким чином, оскільки у судовому засіданні встановлено, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак свої зобов'язання щодо повернення у встановлений договором строк кредиту та сплатити процентів за користування ним не виконала, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15 326,60 грн., яка складається з: 9 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 6 326,60 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення вказаної суми заборгованості з відповідачки на користь позивача.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).
Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 08/11/24-01 від 08.11.2024; додаткову угоду № 5 від 08.11.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 08/11/24-01 від 08.11.2024; акт прийому-передачі наданих послуг від 08.11.2024; відповідно до якого АБ «Тараненко та партнери» надало, а ТОВ «ФК «Ейс» отримав правові послуги на загальну суму 6 000,00 грн.
Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
У даному випадку, враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), а також беручи до уваги, що відповідачкою не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат та правничу допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електрону комерцію», ст.ст. 3, 6, 15, 16, 509, 512, 514, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 784579564 від 05.02.2022 у розмірі 15 326,60 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., а всього 23 749,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Г. В. Булгакова