Справа № 333/541/25
Провадження № 1-кс/333/443/25
22 січня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100007618, відомості про яке внесені до ЄРДР 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Марганці, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, перебуває на військовій службі на посаді солдата резерву 59 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
та додані до нього матеріали, -
22.01.2025 року старший слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням, погодженим із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100007618, відомості про яке внесені до ЄРДР 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України відносно ОСОБА_5 .
Своє клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий обґрунтував таким.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.03.2024 № 69, ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_9 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
04.08.2024 року, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини, поблизу АДРЕСА_2 , свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
21.01.2025 складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке вручено підозрюваному.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допитів свідків; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Метою та підставами застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_5 достовірно знаючи про обов'язок перебувати у місці несення служби переховується від військового командування, органу досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді, суду.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливі свідки вказаного кримінального правопорушення.
Хоча органом досудового розслідування на даний час виконаний певний обсяг слідчих дій, завдяки яким вдалось встановити причетність ОСОБА_5 до вчинення даного кримінального правопорушення, однак на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші свідки, у зв'язку з чим підозрюваний, перебуваючи на волі, може здійснити тиск на зазначених осіб з метою неповідомлення ними важливих для слідства обставин.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 шляхом застосування до свідків методів залякування, фізичного та морального впливу, може вчиняти тиск на них з метою примушування їх змінити раніше надані покази задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , обґрунтовується тим, що підозрюваний фактично переховуючись від військового командування та органу досудового розслідування продовжував вчинення кримінального правопорушення до моменту його виявлення співробітниками правоохоронних органів, а відтак може вчинити інші злочини, у тому числі на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Враховуючи характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , значну суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, беручи до уваги, що військове кримінальне правопорушення у період воєнного стану, у вчиненні якого він підозрюється, є особливо тяжким, а також те, що вказане кримінальне правопорушення має підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки впливає на обороноздатність України, та те, що вказана його протиправна діяльність створює в очах інших військовослужбовців та суспільства в цілому негативне враження - безладдя та безкарності у Збройних силах України, слідчий вважає за можливе не визначати розмір застави, оскільки вона не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 повністю підтримав клопотання слідчого, просив його задовольнити. Додатково зазначив, що законодавець по цій категорії кримінальних проваджень визначив єдиний запобіжний захід, який можливо застосувати - тримання під вартою. Вважає, що саме такий запобіжний захід може повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 пояснив, що він з 29.05.2023 року перебуває на військовій службі. Він дійсно самовільно залишив військову частину, але у зв'язку зі своїм станом здоров'я (провали в пам'яті, порушення слуху, несприйняття інформації). Він повідомляв свого командира про наявні у нього проблеми зі здоров'ям, але той ніяким чином не відреагував. Він пішов з військової частини щоб звернутися до ТЦК та пройти ВЛК, у зв'язку з хворобою.
Після залишення військової частини він спочатку жив за місцем реєстрації, а потім переїхав до м. Києва, його зупинили працівники поліції та відвезли до ДБР.
Також ОСОБА_5 повідомив, що він їздив до психіатрії, де раніше лікувався, але там йому відповіли, що не можуть його госпіталізувати, так як він є військовослужбовцем.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, зазначивши, що клопотання слідчого недостатньо обґрунтоване, прокурор не довів про наявність ризиків, зазначених у ньому. ОСОБА_5 не мав мети ухилитися від проходження військової служби, так як залишив військову частину для того, щоб пройти відповідне лікування. Підозрюваний має захворювання та перебував на лікуванні в Запорізькій психіатричній лікарні, що підтверджується медичними документами.
Вислухавши доводи прокурора та захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадженні, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.
У судовому засіданні встановлено, що 13.12.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за ч.4 ст.408 КК України по факту ухилення військовослужбовця ОСОБА_5 від подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 (кримінальне провадження № 62024080100007618).
13.12.2024 року постановою керівника першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_10 визначено групу слідчих для здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному проваджені, у складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_3 , старший групи - ОСОБА_11 .
26.12.2024 року постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_21 визначено (змінено) групу прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62024080100007618, у складі: ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , старший групи - ОСОБА_8 .
Постановою старшого слідчого ОСОБА_17 від 21.01.2025 року доручено керівнику Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити адвоката для здійснення захисту прав та інтересів ОСОБА_5 .
Відповідно до доручення №003-280000246 від 21.01.2025 року для здійснення захисту прав та інтересів ОСОБА_5 призначено адвоката ОСОБА_6 .
21.01.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, погоджене із прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , та доданих до нього матеріалів, підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 отримали 21.01.2025 року, тому встановлений законодавством час для ознайомлення з вказаними матеріалами, був дотриманий, враховуючи початок судового засідання. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Вважаю, що прокурором у судовому засіданні доведено, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. На думку слідчого судді, зазначене підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_24 , який пояснив, що 10.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло повідомлення від працівників поліції ГУНП в Запорізькій області про те, що був виявлений ОСОБА_5 , який відповідно до облікових даних ВСП рахується таким, що 04.08.2024 року самовільно залишив місце служби поблизу населеного пункта Купріянівки Запорізького району Запорізької області. Відповідно до висновку ВЛК від 20.01.2025 року ОСОБА_5 обмежено придатний до військової служби;
- даними матеріалів службового розслідування керівництвом військової частини НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування клопотання слідчого під час судового засідання, на думку слідчого судді, довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, зазначене у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу.
Тобто, на даному етапі кримінального провадження підозра відносно ОСОБА_5 є цілком обґрунтована. Доводи захисника та підозрюваного, заявлені на захист прав та інтересів останнього про поважні причини не повернення до військової частини обов'язково будуть перевірятися в ході досудового розслідування даного кримінального провадження та судового розгляду у встановленому законом порядку.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 слідчим суддею враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні особливо тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є одним з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому слідчий суддя вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_5 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, не одружений, не має на утриманні фізичних осіб, має постійне місце мешкання та реєстрації, фактично перебуває на військовій службі.
Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_5 та щодо наявності у нього соціальних зв'язків, постійного місця проживання, однак ці обставини не спростовують висновки суду про можливе продовження підозрюваним кримінального правопорушення, а наявність у останнього батьків, на думку суду, не є тим дієвим запобіжником, який би мав утримати його від продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.
Крім того, враховую, що розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність покарання, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, слідчим суддею враховується і факт переховування підозрюваного від слідства на стадії досудового розслідування досить тривалий час (більше 1 місяця).
Слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_5 20.01.2025 року пройшов військово-лікарську комісію, згідно висновку якого підозрюваному встановлено діагноз: вертеброгенна цервікалгія, люмбалгія з незначним порушенням функції (захворювання пов'язане з проходженням військової служби); хронічний ретровірусна інфекція (2020) у стадії субкомпенсації, психічні та поведінкові розлади внаслідок епізодичного вживання ПАР (канабіноїди, алкоголь) у особи з патоперсонологічними змінами та рентними установками з агравацією (захворювання не пов'язані з проходженням військової служби). ОСОБА_5 придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичним підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Вважаю, що ризики, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), про які зазначав прокурор під час судового розгляду не були доведені останнім.
Водночас, слідчий суддя при аналізі пояснень учасників судового засідання, доказів у кримінальному провадженні, даних, що характеризують підозрюваного, дійшов до висновку, що існують ризики, передбачені п.п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, можливість продовження вчинення кримінального правопорушення. Вказані ризики, на думку слідчого судді є досить вагомим у даному випадку, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього вказаний запобіжний захід.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.7 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Необхідність застосування такого запобіжного заходу до підозрюваного, що обмежує його особисту недоторканість, не буде суперечити нормі ст.5 ч.1 п. «b» Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», за якою особи можуть бути арештовані для виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом та рішенню Європейського суду з прав людини справа «Чанєв проти України» від 09.10.2014 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням майнового стану підозрюваного ( ОСОБА_5 повідомив, що під час перебування вдома він не працював, перебував на утриманні батьків) в даному випадку визначається можливість застосувати мінімальний розмір застави, передбачений ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З урахуванням вимог ст.7 ЗУ «Про державний бюджет на 2025 рік», ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у сумі 242 240 грн.
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_5 покладаються обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч.3 ст.182 КПК України у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
Керуючись, ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 206 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС першого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі, ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024080100007618, відомості про яке внесені до ЄРДР 13.12.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням його в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 21.03.2025 року (включно).
Затримати ОСОБА_5 негайно після оголошення цієї ухвали.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного його затримання - з 12 год. 50 хв. 22.01.2025 року.
ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
3) прибувати до слідчого, прокурора, судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, один раз на тиждень у час, визначений вказаною посадовою особою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику підозрюваного, а також надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Повний текст ухвали складено 23.01.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1