Справа № 638/15410/23
Провадження № 1-кп/638/807/25
23 січня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкова кримінальне провадження № 62023170020002142 від 28 вересня 2023 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Золотий Колодязь, Добропільського району, Донецької області, українця, громадянина України, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді: інспектора прикордонної служби 1 категорії - оператора (БпПС) третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
встановив:
Сержант ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - оператора (БППС) третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1- 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 24.07.2023 приблизно о 17.00 годин, знаходячись в пункті тимчасової дислокації підрозділу в с.м.т. Борова Харківської області, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження від 21.07.2023 командира 5 БОП (РБ) імені Героя України генерал - майора ОСОБА_6 1 броп НГУ КСП ЧЕРНЕЩИНА, щодо здійснення маршу з н.п. Борова до н.п. Чернещина на службовому транспорті, доведеного до нього в усному порядку заступником начальника 2 відділу прикордонної служби з морально психологічного забезпечення НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України старшим лейтенантом ОСОБА_7 , який був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тому своїми діями сержант ОСОБА_4 , підірвав боєготовність та боєздатність НОМЕР_2 прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону.
17 січня 2025 року між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62023170020002142 від 28 вересня 2023 року, та ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , на підставі ст. 468-470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 402 КК України, та зобов'язався: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, ч. 4 ст. 402 КК України, щиро каятися та активно сприяти розгляду кримінального провадження судом.
З урахуванням обставин кримінального провадження, повного визнання винуватості, щирого каяття, даних щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, беручи до уваги інтереси суспільства, враховуючи характеристику за місцем проживання, його стан здоров'я та інші обставини, що його характеризують, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , сторони вважають за можливе призначити покарання із застосування ст. 69 КК України, у виді 2 років позбавлення волі. При цьому, сторони погоджуються на підставі ст. 58 КК України замінити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на покарання у вигляді 2 (двох) років службових обмежень для військовослужбовців та з урахуванням вищевказаного призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді службових обмежень для військовослужбовців строком на 2 (два) роки.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме ступінь сприяння ОСОБА_4 у проведенні кримінального провадження, характер і тяжкість обвинувачення.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. У скоєному щиро покаявся.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні також просив затвердити укладену угоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України.
При вирішенні питання про затвердження угоди, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - оператора (БпПС) третього відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України, за місцем проходження служби заохочувався подякою, раніше несудимий, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
При призначенні покарання судом враховано, що метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України, є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Суд також враховує, що вчинений ОСОБА_4 злочин відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, однак обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
Щире каяття ОСОБА_4 , беззастережне визнання вини у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю злочину, ставлення до виконання службових обов'язків обвинуваченого визнаються судом обставинами, що пом'якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому суд, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та його ставлення до скоєного, відсутності заподіяної матеріальної шкоди та обставин, які обтяжують покарання, вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 17.01.2025 року та призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією вказаної статті КК України.
Крім цього, відповідно до ст. 58 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, має заохочення за місцем проходження військової служби, що свідчить про його позитивну характеристику, вік та стан здоров'я обвинуваченого, суд вважає за можливе замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців.
Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2023 року застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесенням застави в розмірі 80520,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від розмір застави зменшено до 60560,00 грн.
21 березня 2024 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави, що підтверджуються довідкою про звільнення серії ХАР № 00067 від 21.03.2024 року
Враховуючи приписи ст. 72 КК України суд вважає необхідним зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання.
Згідно з листом ТУ ДСА України у Харківській області від 21 березня 2024 року, заставу у розмірі 60560,00 грн за ОСОБА_4 внесла ОСОБА_9 .
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).
Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладенні на нього судом обов'язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю.
Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст. 314, 369, 370, 371, 373, 374, 469, 472-475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 січня 2025 року між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
На підставі ст. 72 КК України у строк виконання покарання зарахувати час попереднього ув'язнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме з 06 вересня 2023 року до 21 березня 2024 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін.
Заставу в розмірі 60560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок), внесену 20 березня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1