справа № 619/9837/24
провадження № 2/619/318/25
Заочне рішення
іменем України
23 січня 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/9837/24,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
вимоги позивача: про стягнення безпідставно набутих коштів,
третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 44788,60 грн стягнутих з неї в рамках виконавчого провадження №56949867. У обґрунтування позову зазначено, що між нею та Акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», право вимоги яким було відступлено за договором Факторингу Акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк», було укладено Кредитний договір № 26257019009601 від 28.11.2012. Приватним нотаріусом Київського МНО Харою Н.С. 27.06.2018 було вчинено виконавчий напис № 5712, у зв'язку з боргом за кредитним договором №26257019009601 від 28.11.2012, яким стягнуто з неї на користь відповідача 43535,05 грн. 09.08.2018 приватним виконавцем Виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. на підставі виконавчого напису № 5712 від 27.06.2018 було відкрито виконавче провадження № 56949867, у рамках якого з неї стягнуто 44788,60 грн, з яких: витрати виконавчого провадження у сумі 403,27 грн; основна винагорода виконавчого провадження у сумі 2652,59 грн; кошти на користь стягувача у сумі 41732,74 грн. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.09.2024 по справі 619/6219/24 зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.12.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 23.01.2025.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, однак судова повістка повернута до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про вручення поштового відправлення, яке отримано 24.12.2024.
Крім того, АТ «ПУМБ» повідомлений шляхом направлення судової повістки та ухвали про відкриття провадження до електронного кабінету, про що свідчить довідка.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з'явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, представник не з'явився в судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 27.06.2018 було вчинено виконавчий напис № 5712 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 43535,05 грн.
09.08.2018 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною на підставі виконавчого напису № 5712 від 27.06.2018 було відкрите виконавче провадження № 56949867 (а.с. 8).
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12.09.2024, яке набрало законної сили 15.10.2024, виконавчий напис № 5712 від 27.06.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПУМБ» в розмірі 43535,05 грн визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 10-11).
Як убачається з листа приватного виконавця Павелків Т.Л., станом на 13.11.2024, по виконавчому провадженню № 56949867 було стягнуто з ОСОБА_1 44788,60 грн, з яких: витрати виконавчого провадження у сумі 403,27 грн; основна винагорода виконавчого провадження у сумі 2652,59 грн; кошти на користь стягувача у сумі 41732,74 грн (а.с. 19).
Суд оцінивши зазначений лист, не вбачає підстав вважати його неналежним чи недопустимим доказом, адже цей лист містить інформацію щодо стягнутих з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса коштів на користь ПАТ «ПУМБ», доказів, які б спростовували інформацію викладену у вказаному листі, відповідачем суду не надано.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 31.10.2024 закінчено виконавче провадження № 56949867 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з боржника) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 ЦК України.
Даний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц; Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого напису відсутні, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
За таких обставин, з урахуванням того, що зазначений вище виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, підстава, на якій відповідач стягнув з позивача грошові кошти, відсутня, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 41732,74 грн, оскільки 403,27 грн та 2652,59 грн - витрати виконавчого провадження та основна винагорода виконавчого провадження, які відповідачу не перераховувалися.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково (93,18%), то розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1128,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1, 4 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: договір № 23/1 про надання адвокатських послуг від 18.07.2024; додаток № 1 до договору № 23/1 від 18.07.2024 про надання адвокатських послуг від 25.07.2024; акт виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг № 23/1 від 18.07.2024, у якому зазначено, що підготовка процесуальних документів 5000,00 грн; квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 у сумі 5000,00 грн (а.с. 14-17).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку зі стягненням безпідставно набутих коштів, у зв'язку з чим, адвокатом в інтересах позивачки було здійснено підготовку та складено позовну заяву.
Правом на заперечення проти заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу сторона відповідача не скористалася.
Суд погоджується з тим, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн підтвердженими, належними та допустимими доказами.
Оскільки судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (93,18%), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4659,00 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» безпідставно набуті кошти у розмірі 41732,74 грн (сорок одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 74 копійки).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1128,60 грн (одна тисяча сто двадцять вісім гривень 60 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 4659,00 грн (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять гривень).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4,
третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального коругу Хара Наталія Станіславівна, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, оф. 215.
Суддя І. М. Нечипоренко