Справа № 192/142/25
Провадження № 1-кс/192/40/25
Ухвала
Іменем України
22 січня 2025 року
Слідчий суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025042160000055, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна,
встановив:
Прокурор звернувся до суду з вказаним клопотанням, у якому просить задовольнити клопотання та винести ухвалу про накладення арешту на речові докази по кримінальному провадженню № 12025042160000055 від 19.01.2025, а саме автомобіль «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , та знаходився у фактичному користуванні ОСОБА_5 , який користується мобільним телефоном № НОМЕР_2 , шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження.
Клопотання обґрунтовується тим, що 19.01.2025 близько 09:30 водій ОСОБА_5 , 1961 р.н., керуючи автомобілем «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по автодорозі по вул. Центральній у с. Сурсько-Литовсьому Дніпровського району Дніпропетровської області, поблизу б. 17, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , 1951 р.н., який рухався у попутному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, вогнищевий забій лівої гемисфери мозочка, правої лобної та скроневої частки, перелом потиличної кістки з переходом на основу черепа, забійні рани м?яких тканин голови та обличчя.
За даним фактом 19.01.2025 було розпочато кримінальне провадження № 12025042160000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_3 , вилучений до відділення поліції № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 18.05.2023 автомобіль «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_3 , належить ОСОБА_4 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , та знаходився у фактичному користуванні ОСОБА_5 , який користується мобільним телефоном№ НОМЕР_2 .
Прокурор посилається на те, що у слідства є сукупність підстав вважати, що автомобіль «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_5 , є доказом злочину, і якщо він буде знаходитися у власника чи користувача, то це може призвести до зникнення, втрати, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. В ході досудового слідства виникла необхідність в збережені речових доказів по кримінальному провадженню, попередження можливості знищення або пошкодження речових доказів, а також для забезпечення можливості проведення судових експертиз у кримінальному провадженні, в зв?язку з чим виникла необхідність в арешті вказаного автомобіля.
Прокурор, володілець, власник майна у судове засідання не прибули.
З огляду на правила, встановлені ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття у судове засідання прокурора, власника майна не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість клопотання прокурора, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що 19 січня 2025 року зареєстроване кримінальне провадження № 12025042160000055 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2025 близько 09:30 водій ОСОБА_5 , 1961 р.н., керуючи автомобілем «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_6 , рухаючись по автодорозі по вул. Центральні у с. Сурсько-Литовському Дніпровського району Дніпропетровської області, поблизу б. 17 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_6 , 1951 р.н., який рухався у попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню, вогнищевий забій лівої гемисфери мозочка, правої лобної та скроневої частки, перелом потиличної кістки з переходом на основу черепа, забійні рани м?яких тканин голови та обличчя (копія витягу з ЄРДР, а.с. 2).
19 січня 2025 року слідчим слідчого відділення Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого були вилучені автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21041, серії та номеру НОМЕР_4 , велосипед «Україна» (копія протоколу, а.с. 3).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 на транспортний засіб «ВАЗ 21041», реєстраційний номер НОМЕР_6 , його власником є ОСОБА_4 (копія, а.с. 13).
За змістом показань свідка ОСОБА_5 , він керував автомобілем «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_3 (копія протоколу допиту, а.с. 18).
19 січня 2025 року постановою слідчого автомобіль «ВА3-21041», реєстраційний номер НОМЕР_6 , визнаний речовим доказом (а.с. 17).
20 січня 2025 року постановою слідчого призначено судову експертизу технічного стану вказаного транспортного засобу (а.с. 19) .
Слідчий суддя зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За правилами, встановленими ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладені обставини є підстави та розумні підозри вважати, що транспортний засіб, на який прокурор просить накласти арешт, є доказом кримінального правопорушення, а, отже, він може бути використаний як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Наведені прокурором доводи про необхідність його арешту з метою збереження речового доказу є обґрунтованими.
Слідчий суддя також вважає, що накладення арешту на зазначене майно шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження за вказаних обставин є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставинам кримінального провадження станом на час прийняття рішення.
Таким чином, слідчий суддя задовольняє клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172 КПК України,
постановив:
Клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025042160000055, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження на автомобіль «ВАЗ-21041», реєстраційний номер НОМЕР_6 ,власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 є ОСОБА_4 , та який знаходився у фактичному користуванні ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1