Справа № 203/7352/24
Провадження № 1-в/0203/36/2025
24.01.2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро подання відділу №4 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення від призначеного покарання у зв'язку з закінченням у строків давності виконання обвинувального вироку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженої вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.09.2021 р. за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 гривень, яка проживала: АДРЕСА_1
встановив:
До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшло вказане подання з ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.
Згідно вказаного подання, ОСОБА_4 вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.09.2021 р. засуджена до покарання за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
07.10.2021 р. вирок набрав законної сили. 22.12.2021 р. копія вироку та розпорядження Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області відносно засудженої ОСОБА_4 отримана відділом № 4 та прийнято до виконання.
Проведеними заходами установити причини несплати штрафу останній не є можливим. Засуджена на зв'язок не виходить.
На теперішній час перевірити адресу реєстрації та проживання засудженої ОСОБА_4 неможливо. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України територія м. Маріуполь Донецької області визнана тимчасово окупованою (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 22.12.2022 р. № 309). Внаслідок окупації м. Маріуполь на його території не функціонують жодні поштові служби та окупаційною владою змінено оператора мобільного зв'язку. Тому спрямувати виклик засудженій поштою чи з використанням технічних засобів електронних комунікацій не виявляється можливим.
Під час виконання вироку суду відносно ОСОБА_4 відділом № 4 19.09.2024 р. до Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ( далі - Маріупольській РУП), з метою з'ясування факту ухилення засудженої ОСОБА_4 від сплати штрафу, направлено подання в порядку ч.1 ст. 389 КК України.
02.10.2024 відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 389 КК України зареєстровано в ITC ІПНП (журнал ЄО) за № 2092.
06.12.2024 отримано відповідь від Маріупольського РУП про відмову у притягненні ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності через те, що вказані факти не містять ознак кримінального правопорушення.
Відповідно до повідомлення з Міністерства соціальної політики України в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб ОСОБА_4 , не значиться.
Згідно повідомлень: управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Донецькій області - засуджена нових кримінальних правопорушень не скоїла, до адміністративної відповідальності не притягалась; відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - актового запису про смерть ОСОБА_4 , не виявлено.
Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 на обліку не перебуває.
Виходячи з чинного законодавства строк давності виконання обвинувального вироку починає спливати з моменту набрання вироком законної сили і триває весь час, доки вирок не виконується з причин, не пов'язаних з ухиленням особи від його виконання. Тривалість строків давності виконання обвинувального вироку залежить від виду покарання, яке було призначене засудженому й від строку такого покарання та тяжкості вчиненого особою злочину.
Тому орган пробації посилаючись на ст. 537, ч. 2 п. 1 ст. 539 КПК України, ст. 80 КК України, ст. 152 КВК України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.12.2015 р. № 5-324кс15, просить звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку відповідно до закону
Засуджена ОСОБА_4 в судове засідання з'явилася.
Прокурор в суді зазначив що подання підлягає задоволенню.
Представник філії ДУ «Центр пробації» в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд вказаного подання за його відсутності, подання підтримує та просить його задовольнити.
Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Дослідивши матеріали подання, суд вважає що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судом здійснювати правосуддя під час воєнного стану, затвердженою розпорядженням Верховного суду України від 06.03.2022 р. № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Іллічівський районний суд м. Маріуполя)» змінено територіальну підсудність судових справ Іллічівського районного суду м. Маріуполя на Кіровський районний суд м.Дніпропетровська.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КК України у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано впродовж двох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. п. 1-3 ч. 1 цієї статті, поновлюються. Згідно з ч. 4 ст. 80 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та ч. 3 цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Частина перша статті 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 (постанова від 24 грудня 2015 р.) ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання. Наявність лише факту невиконання засудженою громадських робіт сам по собі не свідчать про ухилення від відбування цього покарання.
Відповідно ч. 1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особу буде визнано винною в ухиленні від відбування покарання. В матеріалах відсутні відомості, які б доводили належним чином про ухилення засудженої ОСОБА_4 від відбування покарання, зокрема про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України або про вчинення нею нового злочину до закінчення строку давності. Отже немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався. Оскільки на даний час відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Відповідно до приписів ст. 152 Кримінально-виконавчого кодексу України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання. Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: 1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; 2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; 3) не вчинення нею нового злочину. Таким чином, ОСОБА_4 засуджена до покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн, що є покаранням менш суворим, ніж обмеження волі, та з дня набрання чинності обвинувальним вироком минуло більше двох років.
Таким чином, враховуючи, що строк виконання вироку сплив, до суду не надано відповідних судових рішень про направлення засудженої для відбування призначеного покарання або про її судимість, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення подання та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного вказаним вироком суду.
Керуючись ч. 1 ст. 80 КК України, ст. 152 КВК України, п. 9 ч. 1 ст. 537, п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України, суд, -
Подання відділу №4 філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку задовольнити.
ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.09.2021 р. за ч. 1 ст. 309 КК України - звільнити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1