Справа № 202/8637/24
Провадження № 1-кп/202/780/2025
13 січня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю :
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 ,
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22024050000001978 від 02.07.2024 року, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2024 року у відношенні,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Харківської області, громадянина України, непрацевлаштованого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,-
ОСОБА_7 у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 07.06.2024 року, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з особистих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, перебуваючи на території «Единого пункта отбора на контрактную службу Армии России», розташованого за адресою: РФ, м. Москва, вул. Яблучкова, буд. 5/1 підписав контракт із зс рф та вступив до 59 штурмового взводу 2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ), на посаду стрільця, з присвоєнням військового звання «рядовий» та надано позивний « ОСОБА_8 ».
В подальшому у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 11.06.2024 ОСОБА_7 , у складі 59 штурмового взводу 2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ) направили до м. Вороніж, РФ, де останній був забезпечений камуфльованою формою одягу, каскою та перебуваючи на військовому полігоні, протягом приблизно 10 діб, відпрацьовував навички з ведення бою, тактики, вогневої підготовки, медичної підготовки, готуючись до ведення різного роду бойових та штурмових дій.
Надалі у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 19.06.2024 ОСОБА_7 , у складі 59 штурмового взводу 2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ) направили до окупованого АДРЕСА_3 , де останній отримав вогнепальну зброю АК-74 та 2 магазинами перебуваючи на військовому полігоні, протягом приблизно 4 доби, продовжив відпрацьовування навичок з ведення бою, тактики, вогневої підготовки, медичної підготовки, готуючись до ведення різного роду бойових та штурмових дій.
Наступним, у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 25.06.2024 ОСОБА_7 , отримав патрони калібру 5,45х39 мм до раніше виданої йому автоматичної зброї АК-74, у кількості 150 шт., та гранати Ф-1 у кількості 4 одиниць та у групі з 15 чоловік отримав наказ проведення штурмових дій позицій ЗС України у в напрямку с. Терни, Краматорського р-ну, Донецької області. Та в подальшому 29.06.2024 внаслідок невдалого штурму отримав осколкове поранення ноги та рук.
30.06.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), внаслідок відпрацювання бойового розпорядження підрозділом ЗС України поблизу вищевказаних позицій, ОСОБА_7 , було взято у полон, а його злочинну діяльність було припинено.
За час проходження служби у складі 59 штурмового взводу НОМЕР_2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 , отримав грошове забезпечення у розмірі від 200 тисяч російських рублів на місяць.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Також, ОСОБА_7 у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 07.06.2024 року, діючи в період збройного конфлікту, умисно, з особистих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, перебуваючи на території «Единого пункта отбора на контрактную службу Армии России», розташованого за адресою: РФ, м. Москва, вул. Яблучкова, буд. 5/1 підписав контракт із зс рф та вступив до 59 штурмового взводу 2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ), на посаду стрільця, з присвоєнням військового звання «рядовий» та надано позивний « ОСОБА_8 ».
В подальшому у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 11.06.2024 ОСОБА_7 , у складі 59 штурмового взводу 2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ) направили до м. Вороніж, РФ, де останній був забезпечений камуфльованою формою одягу, каскою та перебуваючи на військовому полігоні, протягом приблизно 10 діб, відпрацьовував навички з ведення бою, тактики, вогневої підготовки, медичної підготовки, готуючись до ведення різного роду бойових та штурмових дій.
В подальшому у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 19.06.2024 ОСОБА_7 , у складі 59 штурмового взводу 2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ) направили до окупованого АДРЕСА_3 , де останній отримав вогнепальну зброю АК-74 та 2 магазинами перебуваючи на військовому полігоні, протягом приблизно 4 доби, продовжив відпрацьовування навичок з ведення бою, тактики, вогневої підготовки, медичної підготовки, готуючись до ведення різного роду бойових та штурмових дій.
Наступним, у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 25.06.2024 ОСОБА_7 , отримав патрони калібру 5,45х39 мм до раніше виданої йому автоматичної зброї АК-74, у кількості 150 шт., та гранати Ф-1 у кількості 4 одиниць та у групі з 15 чоловік отримав наказ проведення штурмових дій позицій ЗС України у в напрямку с. Терни, Краматорського р-ну, Донецької області. Та в подальшому 29.06.2024 внаслідок невдалого штурму отримав осколкове поранення ноги та рук.
30.06.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений), внаслідок відпрацювання бойового розпорядження підрозділом ЗС України поблизу вищевказаних позицій, ОСОБА_7 , було взято у полон, а його злочинну діяльність було припинено.
За час проходження служби у складі 59 штурмового взводу 2 танкового полку ЗС РФ (в/ч НОМЕР_1 ), ОСОБА_7 , отримав грошове забезпечення у розмірі від 200 тисяч російських рублів на місяць.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у колабораційній діяльності, тобто в добровільній участі громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву.
Захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 підтримала позицію свого підзахисного, та не заперечувала проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України, з огляду на беззаперечне визнання вини, вважала за доцільне призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацію всього належного йому на праві власності майна, за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п'ятнадцять) років. Вирішити питання про долю речових доказів.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п'ятнадцять) років.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності позиції, тому суд обмежується дослідженням лише письмових матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_7 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану, а також ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільна участь громадянина України в збройних формуваннях держави-агресора.
Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів в межах санкцій ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
При визначенні виду та розміру покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що згідно ст. 12 КК України є особливо тяжкими умисними злочинами; дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, офіційно не працює, одружений, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину; відсутність обставини, що обтяжує покарання, а також беззаперечне визнання вини.
З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який винуватість у вчинених злочинах визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацію всього належного йому на праві власності майна, та за ч. 7 ст. 111-1 КК України наближене до мінімального покарання, у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п'ятнадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п'ятнадцять) років.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати та цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -
Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацію всього належного йому на праві власності майна;
- за ч. 7 ст. 111-1 КК України покарання у виді 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п'ятнадцять) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності строком на 15 (п'ятнадцять) років.
Строк відбування покарання рахувати з дня ухвалення даного вироку, а саме з 13.01.2025 року.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_7 , який утримується в ДУ «Табір для утримання військовополонених «Захід 4», до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази (документи) в рамках даного кримінального провадження, а саме: довідка за місцем проходження військової служби в лавах збройних сил РФ від 13.06.2024 року; довідка за місцем проходження військової служби в лавах збройних сил РФ від 18.06.2024 року; контракт про проходження військової служби в лавах збройних сил РФ від 07.06.2024 року; військовий квиток на ОСОБА_7 виданий 10.06.2024 року, які перебувають в матеріалах справи - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
________________ ________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2